о, так, красно дякуючи
за дружню присутність, Олеже
дуже подячний, направді

ну, текст у своєму праві якби
все ж таки, Кейт Рід поет

тут цікавий еталон того, що я назвав би скейт
тобто, це не мій термін (skating), але він існує
текст якби серфить уявними хвилями
(метафоричними, імовірно навіть-десь & метафізичними)
від казкової ілюзії, історично-мітичних алюзій
через плітки й анекдотичність
до конспірології й соціяльної сатири
котра в кінцевому рахунку навіть не знати, чи й сатира

дякую)

ми (колективне, збірне, всяко) душевно якось і ностальгійно любимо цю групу
я зауважив, що Ви так само обираєте радше їхні пісні, щоби сказати щось приємне, здебільшого

у нас був колись гаражний рокабільний бенд, ми радше слухали і знімали якихсь Роллінг Стоунз, звісно
але десь прикінці 1992 завели собі знайомства із компанією, яка пропагувала метал, ґранж, етц.
у них був свій двір, ми там часто посиджували, тієї осені
а вони (в них був цікавий період) набрали в нас послухати пластинок вінілових
Доорз, Прокол Харум, Дейвід Боуві, Ті-Рекс, всяке ось таке
то потім хтось розповідав, що на новий рік вся та компанія (ми святкували все ж окремо)
цілий вечір слухала не свій звичний треш-дез-дум, а без кінця тільки Прокол Харум, оцей
"бо більше нічого не йшло . . ."

щодо речовин, я не в курсі що саме практикували музиканти Прокол Харум
але показовим є більш знаменитий момент, коли Джон Леннон
котрий у 1967 здебільшого закидався LSD, охоче ділився своєю музичною пристрастю
~ закинутися кислотою і поставити A Whiter Shade of Pale, що він робив дуже багато разів
якби його одразу ж транспортувало це все бозна-куди
але якщо би це був бед тріп, вірогідно, він не прагнув би численних повторень цього досвіду

Є що згадати. Чуттєві були часи. Проривні. )
Whiter Shade of Pale - це теж моє улюблене, приємно почуватися в одній компанії із Ленноном. А щодо "букетів" для надихання в контексті Прокол Харума, то я мав на увазі, що під дією, скажімо, чудового полинового напою, і я б, наприклад, транскодував деякі фрагменти з Wolfgang Amadeus Mozart - Piano Concerto No. 21 - Andante в щось таке, як розчудове "Whiter Shade of Pale".
До речі, те саме стосується і Квінової "Богемської рапсодії", нехай тут і дещо інші класичні витоки. ) Та хто звідти не черпав? Це ж сама природа речей...

мислю, і тоді, в їхню епоху, пиво & вайн були собі нормальними
звичайними рекреаційними засобами
до кислоти не всі були готові, та й заборона, те саме із гашем

коли подивитися фільму 1970 року "Gimme Shelter"
де всякі моменти із туру Стоунз попереднього року, ну і Альтамонт
то у фільмі ніхто не ширяється, це діло прибило декого у 1980х
(прикладом, Чарлі Воттса, покійного, навіть у середині 90х тільки)
але п'ють там щось досить-таки демонстративно, і виглядає на вино
& це ж у 1972 Мік співав був "Дякую за твій вайн, Каліфорнія"
вже у Франції, правда, але про ті ж усі події, явно

та й багацько народу посадили тупо за косяк, у ту благословенну епоху
попивати нормальне пиво, чи там, джин, було безпечніш, так виглядає
я не попав пожити у 1960ті, не певний, однак, що на наших теренах відбувався якийсь такий подібний
розгул