Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.
Потоки бруду полилися
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Луїс Сернуда Коли сидиш на краю бездонної тіні
Голова - це тінь, живіт - це тінь, твоє життя - це тінь.
Даремно ти слухаєш пісню веселого хлопчика.
Це безадресна пісня; вона легко може бути
будь-якою іншою піснею, і в цьому причина,
чому тебе манять і ця пісня, і її співак.
Бережи свою тінь; мине час і ти не будеш навіть
тінню. Бережи свою душу і свої мрії, бережи
свою голову, яка стала хмарою і загубилася
легкою хустиною в оркестрі бурі.
Залізь на заманюючі каріатиди, віщуй звідти
праху і руну. Віщуй, віщуй, покажи небу свої
відкриті долоні. Тоді точно будеш вище власної тіні.
Решта - євангельська любов.
Luis Cernuda Sentado sobre un golfo de sombra
Sentado sobre un golfo de sombra vas siendo ya
sombra tú todo. Sombra tu cabeza, sombra tu vientre, sombra tu vida misma.
En vano escuchas la canción del muchacho jovial.
Es una canción impersonal, exactamente pudiera ser
otra canción cualquiera, y ése es el motivo
de que te sientas atraído por el canto y su cantor.
Cuida tu sombra; dentro de tiempo ni sombra
serás. Cuida tu pecho y tus sueños, cuida tu cabeza,
que ya es una nube y se pierde, como chal
delicado, en la tempestad orquestada.
Sube a las cariátides fraudulentas; grita desde allí sobre
la arcilla y la lana. Grita, grita, vuelve tus manos
del revés. Luego podrás tenderte confiado bajo tu propia sombra.
El resto es el amor evangélico.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
