Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
УВАЖЕНИЕ К ЛЮДЯМ (История из Талмуда)
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить родителей. Купил он себе осла и отправился в дорогу.
Путь предстоял долгий. Осел медленно перебирал ногами, а рабби Шимон сидел на его спине и спокойно размышлял: "Как хорошо, что я постиг так много премудростей, заключенных в Торе! Когда я вернусь домой, многие захотят учиться у меня". Рабби радовался своим успехам и гордился собой.
Рабби Шимон продолжал свой путь и вдруг увидел: идет ему навстречу уродливый человек в грязной одежде. Лицо оборванца было на редкость безобразным, неприятными были его движения и жесты. Никогда в жизни не видел рабби такого отталкивающего человека.
Обратился тот к рабби Шимону:
- Мир тебе, рабби!
Подумал рабби Шимон: "Этот человек ведет себя невежливо и бесцеремонно. Разве к большим мудрецам так обращаются? Наверно, он хочет меня оскорбить. Я вижу, что безобразна не только его внешность, но и поведение!"
Не ответил рабби на приветствие, а вместо этого сказал:
- Невежа, как ты уродлив! Неужели все люди в твоем городе так безобразны?
Очень обиделся этот человек и ответил:
- Не знаю; но если я не нравлюсь тебе, то пойди к тому мастеру, который сотворил меня таким , и скажи ему: "Как уродлив сосуд, который ты создал!"
Подумал рабби Шимон: "Кто же тот мастер, который сотворил его? Да ведь это Всевышний! Он сотворил всех людей! Зачем же я сказал человеку такие обидные слова?"
Очень огорчился рабби Шимон и раскаялся в своих словах. Он слез с осла и поклонился путнику до земли, моля его о прощении:
- Пожалуйста, извини меня! Ты прав, мне не следовало говорить тебе такие обидные слова. Прошу тебя, не сердись больше!
Но тот и слушать не желал рабби Шимона.
- Не прощу тебя до тех пор, пока ты не пойдешь к Мастеру, Который сотворил меня, и не скажешь Ему: "Как безобразен сосуд, который ты создал!" - сказал он и отвернулся от рабби, не желая даже смотреть в его сторону.
Шел за ним рабби Шимон всю дорогу пешком, умоляя его о прощении, но тот ни за что не желал мириться. Наконец они дошли до города. Местные жители вышли встречать рабби и , завидя его издалека, бросились навстречу с приветствиями:
- Мир тебе, рабби, учитель наш!
Спросил некрасивый человек жителей города:
- Кому это вы кричите: "Рабби, учитель наш!"
Ответили ему:
- Человеку, идущему вслед за тобой. Разве ты не знаешь, что это рабби Шимон бен Элазар, знаменитый своей мудростью? Он возвращается в наш город после того, как посвятил много лет изучению Торы.
- Если таков ваш мудрец и учитель, - сказал он им, - пусть не рождаются подобные ему в Израиле!
Удивились горожане и попросили, чтобы он растолковал им смысл своих слов. Рассказал им этот человек о том, как рабби обидел его.
Сказали ему люди:
- Все-таки прости рабби из уважения к Торе, которую он учил!
- Только ради вас я прощаю его и надеюсь, что впредь такого с ним не случится.
Очень обрадовался рабби Шимон, что его простили. Он сразу же приступил к обучению жителей своего города Торе. И с чего же начал рабби?
"В отношениях с людьми нужно быть мягким и гибким, как тростник, а не твердым, как кедр. Будь добрым к каждому, разговаривай вежливо с любым и никогда не гордись собой. Не будь твердым, как дерево, чтобы люди,.. столкнувшись с тобой, не ушиблись", - говорил он.
С тех пор рабби Шимон бен Элазар постоянно следил за собой, чтобы кого-нибудь невзначай не обидеть..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
УВАЖЕНИЕ К ЛЮДЯМ (История из Талмуда)
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить родителей. Купил он себе осла и отправился в дорогу.
Путь предстоял долгий. Осел медленно перебирал ногами, а рабби Шимон сидел на его спине и спокойно размышлял: "Как хорошо, что я постиг так много премудростей, заключенных в Торе! Когда я вернусь домой, многие захотят учиться у меня". Рабби радовался своим успехам и гордился собой.
Рабби Шимон продолжал свой путь и вдруг увидел: идет ему навстречу уродливый человек в грязной одежде. Лицо оборванца было на редкость безобразным, неприятными были его движения и жесты. Никогда в жизни не видел рабби такого отталкивающего человека.
Обратился тот к рабби Шимону:
- Мир тебе, рабби!
Подумал рабби Шимон: "Этот человек ведет себя невежливо и бесцеремонно. Разве к большим мудрецам так обращаются? Наверно, он хочет меня оскорбить. Я вижу, что безобразна не только его внешность, но и поведение!"
Не ответил рабби на приветствие, а вместо этого сказал:
- Невежа, как ты уродлив! Неужели все люди в твоем городе так безобразны?
Очень обиделся этот человек и ответил:
- Не знаю; но если я не нравлюсь тебе, то пойди к тому мастеру, который сотворил меня таким , и скажи ему: "Как уродлив сосуд, который ты создал!"
Подумал рабби Шимон: "Кто же тот мастер, который сотворил его? Да ведь это Всевышний! Он сотворил всех людей! Зачем же я сказал человеку такие обидные слова?"
Очень огорчился рабби Шимон и раскаялся в своих словах. Он слез с осла и поклонился путнику до земли, моля его о прощении:
- Пожалуйста, извини меня! Ты прав, мне не следовало говорить тебе такие обидные слова. Прошу тебя, не сердись больше!
Но тот и слушать не желал рабби Шимона.
- Не прощу тебя до тех пор, пока ты не пойдешь к Мастеру, Который сотворил меня, и не скажешь Ему: "Как безобразен сосуд, который ты создал!" - сказал он и отвернулся от рабби, не желая даже смотреть в его сторону.
Шел за ним рабби Шимон всю дорогу пешком, умоляя его о прощении, но тот ни за что не желал мириться. Наконец они дошли до города. Местные жители вышли встречать рабби и , завидя его издалека, бросились навстречу с приветствиями:
- Мир тебе, рабби, учитель наш!
Спросил некрасивый человек жителей города:
- Кому это вы кричите: "Рабби, учитель наш!"
Ответили ему:
- Человеку, идущему вслед за тобой. Разве ты не знаешь, что это рабби Шимон бен Элазар, знаменитый своей мудростью? Он возвращается в наш город после того, как посвятил много лет изучению Торы.
- Если таков ваш мудрец и учитель, - сказал он им, - пусть не рождаются подобные ему в Израиле!
Удивились горожане и попросили, чтобы он растолковал им смысл своих слов. Рассказал им этот человек о том, как рабби обидел его.
Сказали ему люди:
- Все-таки прости рабби из уважения к Торе, которую он учил!
- Только ради вас я прощаю его и надеюсь, что впредь такого с ним не случится.
Очень обрадовался рабби Шимон, что его простили. Он сразу же приступил к обучению жителей своего города Торе. И с чего же начал рабби?
"В отношениях с людьми нужно быть мягким и гибким, как тростник, а не твердым, как кедр. Будь добрым к каждому, разговаривай вежливо с любым и никогда не гордись собой. Не будь твердым, как дерево, чтобы люди,.. столкнувшись с тобой, не ушиблись", - говорил он.
С тех пор рабби Шимон бен Элазар постоянно следил за собой, чтобы кого-нибудь невзначай не обидеть..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
