Зустрілися Сталін й Рузвельт. От сидять та розмовляють,
Як трудящі в їх країнах живуть собі, поживають.
Сталін, люльку розкуривши, в того Рузвельта питає:
- А скажіть, на місяць скільки робітник ваш заробляє?
- Доларів десь двісті-триста у середньому виходить.
- Ну, а скільки на податки, на потреби всі відходить.
- Десь сто п‘ятдесят, не більше, - Рузвельт скоса поглядає.
- Ну, а що робітник робить з тими, що в кишені має?
Ті сто п‘ятдесят куди він може тоді «зайвих» діти?
- То уже не моє діло! – Рузвельт відповів сердито.
Та подумав трохи й взявся тоді в Сталіна питати:
- А у вас робітник скільки може в місяць заробляти?
- Вісімсот рублів, - одразу Сталін Рузвельту отвітив.
- Ну, а скільки йому треба грошей, місяць щоб прожити?
- Тисячі півтори… мабуть…на податки, на квартплату…
Рузвельт в кріслі аж підскочив, забув, що не може встати:
- Де ж сімсот рублів, щоб жити, робітник собі дістане?
- А то вже не моє діло! – відповів єхидно Сталін.