
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.05
22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,
2025.10.05
22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
один до одного магнітом.
Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
один до одного магнітом.
Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні
2025.10.05
21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!
Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!
Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
2025.10.05
19:01
Налягає пітьма зусібіч
На незвично безлюдну дорогу, -
Переповнена тишею ніч
Присипляє всілякі тривоги.
Увесь світ у блаженстві заснув,
Бо в безсонні не має потреби, -
Лиш поети й військові без сну
Поглядають на зоряне небо...
На незвично безлюдну дорогу, -
Переповнена тишею ніч
Присипляє всілякі тривоги.
Увесь світ у блаженстві заснув,
Бо в безсонні не має потреби, -
Лиш поети й військові без сну
Поглядають на зоряне небо...
2025.10.05
18:00
Хто в дитинстві не наслухавсь страшилок усяких.
От увечері зберуться і більші, і менші,
Всядуться навкруг багаття, язиками чешуть.
Нарозказують, що менші аж дрижать від ляку.
Хоч не хочуть показати, що отак їм лячно,
Сидять, слухають, очима по темряв
От увечері зберуться і більші, і менші,
Всядуться навкруг багаття, язиками чешуть.
Нарозказують, що менші аж дрижать від ляку.
Хоч не хочуть показати, що отак їм лячно,
Сидять, слухають, очима по темряв
2025.10.05
12:43
Всілися каштанчики
На листках-диванчиках.
Поглядають навкруги
Деревцяток дітлахи.
У коричневій кофтині
Ці каштанчики осінні.
Скучили під шкарлупою,
Гомонять поміж собою.
На листках-диванчиках.
Поглядають навкруги
Деревцяток дітлахи.
У коричневій кофтині
Ці каштанчики осінні.
Скучили під шкарлупою,
Гомонять поміж собою.
2025.10.05
04:13
Чекав на перехресті, там де 42-га Стріт
І копав камінчика, що валявся собі
Почув дивний шум, озирнувся всебіч
А причина метушні о просто віч-на-віч
Як тут не дивуватися, удома я лишав його
Але немає сумніву, це мій власний надгробок
До гендляра за
І копав камінчика, що валявся собі
Почув дивний шум, озирнувся всебіч
А причина метушні о просто віч-на-віч
Як тут не дивуватися, удома я лишав його
Але немає сумніву, це мій власний надгробок
До гендляра за
2025.10.04
22:30
Із кущів простягаються
сотні рук.
Це руки мовчання.
Катарсис дерев
дає необмежені можливості.
Синтаксис тополь
помножений
на пунктуацію кленів.
сотні рук.
Це руки мовчання.
Катарсис дерев
дає необмежені можливості.
Синтаксис тополь
помножений
на пунктуацію кленів.
2025.10.04
22:28
Мила ластівко, швидкокрила!
Де щебечеш сьогодні, люба?
Осінь стріла і відлетіла.
Хай тебе оминає згуба,
Хай щасливиться в тому краї,
Де погожі приходять ранки,
День турботливо зігріває,
Де щебечеш сьогодні, люба?
Осінь стріла і відлетіла.
Хай тебе оминає згуба,
Хай щасливиться в тому краї,
Де погожі приходять ранки,
День турботливо зігріває,
2025.10.04
19:58
Так сталося, що у батька зі старшим сином збіглися відпустки, тож вирішили поїхати в Київ, де не були вже кілька років після переїзду в Ізраїль. Хотілося насамперед відвідати дім, в якому мешкали, а головне - школу, де син закінчив десятилітку.
І ось н
2025.10.04
09:35
Жовтого місяця перше число.
Підсумок. Видих. Межа. Рубікон.
Жовтень погладив м'якеньким крилом
Зболене серце. Жорстокий закон
Літа спекотного - вже не формат.
Тільки, хіба що, гіркий післясмак
Рваних надій, тих, яким - шах і мат, -
Підсумок. Видих. Межа. Рубікон.
Жовтень погладив м'якеньким крилом
Зболене серце. Жорстокий закон
Літа спекотного - вже не формат.
Тільки, хіба що, гіркий післясмак
Рваних надій, тих, яким - шах і мат, -
2025.10.04
05:29
У тих краях, де цвітом чистим
Сади квітують навесні, -
Колись у сутінках імлистих
Мені не вимовили "ні".
А далі - всюди відмовляли
І не дотримували слів,
Тому, окрім садів опалих,
Ніяких інших не зустрів.
Сади квітують навесні, -
Колись у сутінках імлистих
Мені не вимовили "ні".
А далі - всюди відмовляли
І не дотримували слів,
Тому, окрім садів опалих,
Ніяких інших не зустрів.
2025.10.03
22:31
Куди я біжу? Навіщо?
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,
2025.10.03
20:50
Зелені ягоди калини,
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?
2025.10.03
17:17
Вересню холодний!
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!
Вересень сльозливий
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!
Вересень сльозливий
2025.10.03
12:22
Осінні ружі - відгомін літа,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Із Угорщини рішили нас трохи повчити,
Як ми маєм з москалями, врешті поступити.
- Ми, угорці свого часу, щоб війна скінчилась,
Землями, що були наші завжди, поступились.
Дві третини територій сусідам віддали,
Аби лише незалежні і вільні ми стали.
Чому б так не поступити тепер й Україні?
Ви Росії все, що хоче віддати повинні.
Вона й лишить вас в спокої, як нас полишили
І ми собі тихо й мирно в державі зажили…
Так і хочеться сказати на москальській мові
Куди йти їм. З москалями однієї ж крові.
І такі ж самі брехливі. Спитати б хотілось:
А коли їхня держава оця утворилась?
Вони ж з Австрією були у одній державі,
Тож яке на чужі землі вони мали право?
Ми ж так само претензії може б заявили
Москальщині – на тих землях українці жили:
Білгородщину і Курщину, Брянщину віддайте.
І Кубань – теж українські землі не чіпайте.
Мармаронщину в румунів, Холмщину в поляків,
І Підляшшя, і Лемківщину за ціну за всяку
Вимагати. Але цього не будем робити.
З сусідами треба мирно навчитися жити.
Але дещо я про інше. Як воно так стало,
Що Угорщина нарешті незалежна стала.
У Австрійській імперії угри проживали
Та за свою незалежність довго воювали.
Чубилися з австрійцями, довго не мирились
І таки рівного права із ними добились.
Тепер Австро-Угорською імперія стала
Угри так, як австрійці, у ній владу мали.
Тож, коли шукати винних – хто криваву драму –
Першу світову затіяв? Разом з москалями
Першими війну почали угри, бо ж ділили
Із австрійцями всю владу – тим і завинили.
Раз самі війну почали і її програли,
За те, звісно переможці їх і покарали.
Дали уграм незалежність, але відібрали
В них ті землі, що угорці своїми вважали.
Так, але, окрім угорців там і другі жили.
В Тріаноні на їх користь усе і рішили.
А нічого було уграм війну затівати,
Тоді б їм не довелося ті землі втрачати.
Ми ж війни не починали, то на нас напали,
То чого б ми свої землі віддавати мали?
Та ще й кому – москалякам, що забрали наші
Давні українські землі до своєї Раші.
А тепер знов руки тягнуть нові захопити.
Чому ми таке нахабство мусимо терпіти?
А тут ще брати по крові москальські рішили
Нам поради роздавати. Ми ж їм відповіли,
Нехай угри ті поради засунуть глибоко
В одне місце та припинять гавкати під боком.
Як ми маєм з москалями, врешті поступити.
- Ми, угорці свого часу, щоб війна скінчилась,
Землями, що були наші завжди, поступились.
Дві третини територій сусідам віддали,
Аби лише незалежні і вільні ми стали.
Чому б так не поступити тепер й Україні?
Ви Росії все, що хоче віддати повинні.
Вона й лишить вас в спокої, як нас полишили
І ми собі тихо й мирно в державі зажили…
Так і хочеться сказати на москальській мові
Куди йти їм. З москалями однієї ж крові.
І такі ж самі брехливі. Спитати б хотілось:
А коли їхня держава оця утворилась?
Вони ж з Австрією були у одній державі,
Тож яке на чужі землі вони мали право?
Ми ж так само претензії може б заявили
Москальщині – на тих землях українці жили:
Білгородщину і Курщину, Брянщину віддайте.
І Кубань – теж українські землі не чіпайте.
Мармаронщину в румунів, Холмщину в поляків,
І Підляшшя, і Лемківщину за ціну за всяку
Вимагати. Але цього не будем робити.
З сусідами треба мирно навчитися жити.
Але дещо я про інше. Як воно так стало,
Що Угорщина нарешті незалежна стала.
У Австрійській імперії угри проживали
Та за свою незалежність довго воювали.
Чубилися з австрійцями, довго не мирились
І таки рівного права із ними добились.
Тепер Австро-Угорською імперія стала
Угри так, як австрійці, у ній владу мали.
Тож, коли шукати винних – хто криваву драму –
Першу світову затіяв? Разом з москалями
Першими війну почали угри, бо ж ділили
Із австрійцями всю владу – тим і завинили.
Раз самі війну почали і її програли,
За те, звісно переможці їх і покарали.
Дали уграм незалежність, але відібрали
В них ті землі, що угорці своїми вважали.
Так, але, окрім угорців там і другі жили.
В Тріаноні на їх користь усе і рішили.
А нічого було уграм війну затівати,
Тоді б їм не довелося ті землі втрачати.
Ми ж війни не починали, то на нас напали,
То чого б ми свої землі віддавати мали?
Та ще й кому – москалякам, що забрали наші
Давні українські землі до своєї Раші.
А тепер знов руки тягнуть нові захопити.
Чому ми таке нахабство мусимо терпіти?
А тут ще брати по крові москальські рішили
Нам поради роздавати. Ми ж їм відповіли,
Нехай угри ті поради засунуть глибоко
В одне місце та припинять гавкати під боком.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію