ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 3
НЕМОЖЛИВО УЯВИТИ
Ви тільки уявіть собі таку річ:
Жінка слухає казочки коханця 1001 ніч!
ПРО ЖІНОК
Як вдягнені модно, жінки інтелігентні доволі,
Та враз стають дикунками, як голі.
ВІКНО У СВІТ
Вікно у світ! – Що ж бачить дозволяє,
Якщо його газета затуляє?
ПРО ГЕНІЇВ
Розплодилось занадто геніїв, ще більш – їх ідей;
Може, є й серед них кілька здібних людей.
ПРО ОПЕРУ
Оперу ще рано, як вид мистецтва, закривать,
Бо нема такої дурниці, яку не можна проспівать.
САТИРА І ПАФОС
Повинна відновлювать часто сатира,
Те, що знищила пафосу сокира.
МІСТИКИ І СТАТИСТИКИ
Дні наші злічені не містиками,
А людьми науки – статистиками.
ПРО ПЕСИМІЗМ І ОПТИМІЗМ
В чому рушійна сила песимізму? –
У зіткненні з оптимізмом оптимізму.
ПРО КРУГОЗІР
У людини з вузьким кругозором
Широкі перспективи встають перед зором.
ПРО ГРАФОМАНІВ
Графомани в апофеозі гордості
Здатні на все, ... крім творчості.
БЕЗСМЕРТНИЙ ПИСЬМЕННИК
Безсмертний письменник, любимець мільйонів,
Вмирає у творах своїх епігонів.
СЛОВА
Слова, що їх вже не вживають люди,
Подовгу ще засмічують талмуди.
ПІСЛЯ ЛІКНЕПУ
Наснивсь кошмар: бюрократизм розцвів
Там, де раніш читать ніхто не вмів.
ЛАВРОВИЙ ВІНОК
Про вінок лавровий мрійте і ви,
Але – не з чужої голови.
ПРОМІННЯ СЛАВИ
Не одне згоріло боже створіння
Від слави своєї проміння.
ПРО НІКЧЕМНОСТЕЙ
Ніколи не страждають нікчемності
Від манії чемності.
СТВОРЮЙТЕ ЛЕГЕНДИ
Створюйте собі легенди з нічого:
Боги починали з цього.
ПРО СВЯТИХ
Спробуйте заявить, що й святі – аферисти,
Як озвіріють навіть атеїсти.
ПРО ЖИТІЯ СВЯТИХ
Люблю інколи читати житія святих з кінця:
Приємно бачить, як знов стає людина з мерця.
ПРО НАПИСИ
Напис “Вхід заборонено!” кожен краще сприйма,
Ніж той, де вказано: “Виходу нема!”
СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО
“Спочатку було слово,”– згадуєш не раз,
Втомившись від гучних і довгих фраз.
ПРО ПЛІТКИ
Плітки, пошарпані об тисяч вух рифи,
Перетворюються потім у міфи.
НЕ ДОВІРЯЙТЕ ЛЮДЯМ
Не довіряйте людям – і будете праві:
Вони здатні на великі справи!
ПРЯМА ПОСТАВА
Буває, що і пряма постава
Не спорту, а паралічу справа.
ПРО МАСШТАБ
Я – письменник регіональний,
То ж масштаб мій – лише планетарний.
ПРО МИСЛЕННЯ
Мисленню слово напутнє:
В тебе – колосальне майбутнє!
ДВІ ПЕРСПЕКТИВИ
Дві перспективи обмірковує опус із тремтінням:
Стать автора твором – чи мистецтва творінням?
ПРО ПИСЬМЕННИКІВ
Письменник, що сягнути глибин не старається,
На поверхні прекрасно тримається.
З’ЯСУВАТЬ НЕПРОСТО
З’ясувать непросто, як не вдивляйся пильно,
Хто пливе за течією добровільно.
ДОСВІД СТРІЛЬЦЯ
Досвід стрільця навчив мене лиш одного:
У великого важче вцілити, аніж в малого.
ПРО ЩАБЛІ КАР'ЄРИ
Декотрі щаблі кар’єри
Ведуть до печерної ери.
ПРО МИСТЕЦТВО
Мистецтво вперед іде,
А за ним сторожа бреде.
НА КОГО СХОЖІ ПИСЬМЕННИКИ
Дехто з письменників нагадує кралю з Парижа,
Що вішається на шию, муркочучи: “Я така хижа!”
НЕ ТРЕБА
І рота відкривать не треба,
Щоб оплювать самого себе.
ЛИШЕНЬ ОДНЕ СЛОВО
Лишень одне слово я хотів сказать світу.
Не вдалось... Став письменником, здобувши освіту.
ГОВОРІМ СТИСЛО
Будем говорить стисло й потроху,
Щоб закінчить думку ще в цю епоху.
ПРО ВАГАННЯ
Навіть на те, щоб вагатись,
З ваганням потрібно змагатись.
ПЕРЕРІСШИ ЕПОХУ
Той, хто вже виріс із епохи,
Ходить, схиливши голову трохи.
ЛЮДИ БЕЗ ПЛЯМ
Бережіться, люди без плям!
Вас видасть зовсім не шрам.
ПРО ЛЮДОЇДІВ
Не опиняйсь із людоїдами в одному місці,
Бо можеш опинитися в них у мисці.
ПРО ПОВІШЕНОГО
Повісився на мотузці найбільшого дзвона,
Щоб той роздвонив усім про це з амвона.
Ви тільки уявіть собі таку річ:
Жінка слухає казочки коханця 1001 ніч!
ПРО ЖІНОК
Як вдягнені модно, жінки інтелігентні доволі,
Та враз стають дикунками, як голі.
ВІКНО У СВІТ
Вікно у світ! – Що ж бачить дозволяє,
Якщо його газета затуляє?
ПРО ГЕНІЇВ
Розплодилось занадто геніїв, ще більш – їх ідей;
Може, є й серед них кілька здібних людей.
ПРО ОПЕРУ
Оперу ще рано, як вид мистецтва, закривать,
Бо нема такої дурниці, яку не можна проспівать.
САТИРА І ПАФОС
Повинна відновлювать часто сатира,
Те, що знищила пафосу сокира.
МІСТИКИ І СТАТИСТИКИ
Дні наші злічені не містиками,
А людьми науки – статистиками.
ПРО ПЕСИМІЗМ І ОПТИМІЗМ
В чому рушійна сила песимізму? –
У зіткненні з оптимізмом оптимізму.
ПРО КРУГОЗІР
У людини з вузьким кругозором
Широкі перспективи встають перед зором.
ПРО ГРАФОМАНІВ
Графомани в апофеозі гордості
Здатні на все, ... крім творчості.
БЕЗСМЕРТНИЙ ПИСЬМЕННИК
Безсмертний письменник, любимець мільйонів,
Вмирає у творах своїх епігонів.
СЛОВА
Слова, що їх вже не вживають люди,
Подовгу ще засмічують талмуди.
ПІСЛЯ ЛІКНЕПУ
Наснивсь кошмар: бюрократизм розцвів
Там, де раніш читать ніхто не вмів.
ЛАВРОВИЙ ВІНОК
Про вінок лавровий мрійте і ви,
Але – не з чужої голови.
ПРОМІННЯ СЛАВИ
Не одне згоріло боже створіння
Від слави своєї проміння.
ПРО НІКЧЕМНОСТЕЙ
Ніколи не страждають нікчемності
Від манії чемності.
СТВОРЮЙТЕ ЛЕГЕНДИ
Створюйте собі легенди з нічого:
Боги починали з цього.
ПРО СВЯТИХ
Спробуйте заявить, що й святі – аферисти,
Як озвіріють навіть атеїсти.
ПРО ЖИТІЯ СВЯТИХ
Люблю інколи читати житія святих з кінця:
Приємно бачить, як знов стає людина з мерця.
ПРО НАПИСИ
Напис “Вхід заборонено!” кожен краще сприйма,
Ніж той, де вказано: “Виходу нема!”
СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО
“Спочатку було слово,”– згадуєш не раз,
Втомившись від гучних і довгих фраз.
ПРО ПЛІТКИ
Плітки, пошарпані об тисяч вух рифи,
Перетворюються потім у міфи.
НЕ ДОВІРЯЙТЕ ЛЮДЯМ
Не довіряйте людям – і будете праві:
Вони здатні на великі справи!
ПРЯМА ПОСТАВА
Буває, що і пряма постава
Не спорту, а паралічу справа.
ПРО МАСШТАБ
Я – письменник регіональний,
То ж масштаб мій – лише планетарний.
ПРО МИСЛЕННЯ
Мисленню слово напутнє:
В тебе – колосальне майбутнє!
ДВІ ПЕРСПЕКТИВИ
Дві перспективи обмірковує опус із тремтінням:
Стать автора твором – чи мистецтва творінням?
ПРО ПИСЬМЕННИКІВ
Письменник, що сягнути глибин не старається,
На поверхні прекрасно тримається.
З’ЯСУВАТЬ НЕПРОСТО
З’ясувать непросто, як не вдивляйся пильно,
Хто пливе за течією добровільно.
ДОСВІД СТРІЛЬЦЯ
Досвід стрільця навчив мене лиш одного:
У великого важче вцілити, аніж в малого.
ПРО ЩАБЛІ КАР'ЄРИ
Декотрі щаблі кар’єри
Ведуть до печерної ери.
ПРО МИСТЕЦТВО
Мистецтво вперед іде,
А за ним сторожа бреде.
НА КОГО СХОЖІ ПИСЬМЕННИКИ
Дехто з письменників нагадує кралю з Парижа,
Що вішається на шию, муркочучи: “Я така хижа!”
НЕ ТРЕБА
І рота відкривать не треба,
Щоб оплювать самого себе.
ЛИШЕНЬ ОДНЕ СЛОВО
Лишень одне слово я хотів сказать світу.
Не вдалось... Став письменником, здобувши освіту.
ГОВОРІМ СТИСЛО
Будем говорить стисло й потроху,
Щоб закінчить думку ще в цю епоху.
ПРО ВАГАННЯ
Навіть на те, щоб вагатись,
З ваганням потрібно змагатись.
ПЕРЕРІСШИ ЕПОХУ
Той, хто вже виріс із епохи,
Ходить, схиливши голову трохи.
ЛЮДИ БЕЗ ПЛЯМ
Бережіться, люди без плям!
Вас видасть зовсім не шрам.
ПРО ЛЮДОЇДІВ
Не опиняйсь із людоїдами в одному місці,
Бо можеш опинитися в них у мисці.
ПРО ПОВІШЕНОГО
Повісився на мотузці найбільшого дзвона,
Щоб той роздвонив усім про це з амвона.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 4"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 2"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 2"
Про публікацію