ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 4
ПРО ДОБРОВІЛЬНІ ВЧИНКИ
Життя не гірше від жінки
Змушує на добровільні вчинки.
ЩОБ СТАТЬ МУДРИМ
В розумності своєї коровай
По крихті чужу дурість додавай.
ПРО ПІЛІГРИМІВ
Як сонця промені пригріють –
І в пілігримів ноги пріють.
ПРО ВІДВАГУ
Відважні не віддадуть ні в якім разі! –
То звідки ж тоді взятися відвазі?
ПЕРЕМАГАЄ ЗАВЖДИ
Нерідко правда виграш дістає,
Коли вже нею буть перестає.
ПРО ПОСТАВУ
Той, хто постійно топчеться по праву,
Не зможе мати вже пряму поставу.
ГЛИБИНА І ДНО
Нерідко опиняємось на дні.
Якби ж на глибині!
КАМІНЬ МУДРОСТІ
Філософи, не шукайте мудрості камінь,
Бо прив’яжуть до шиї і – амінь!
МІСТИКА
Містик! І як себе цінує:
Вірить, що існує.
ВСЕ МАЄ БУТЬ
Тут все має буть – рай усе ж!
І пекло теж.
СЛОВО
Спочатку було Слово –
Мовчання ввели поступово.
ПРО ЄВНУХІВ
І мовив євнух, ставши перед царем:
“Що мені одна жінка? Дайте гарем!”
ПРО ВІДЛІК
А що, як хибно ми ведемо часу лік,
Й від того свій не проживаєм вік?
ПРО ЕВОЛЮЦІЮ
Колись, можливо, й муха послоніє
І переважить лева, що змарніє.
ПРО МАЙБУТНІХ ДАРВІНІВ
Майбутні дарвіни сміливістю ідей
Світ ошелешать: що походять від людей.
ЩО ДО СМАКУ ЛЮДОЇДАМ?
Навіщо людоїдам шляхетні? –
Їм більш до смаку безхребетні.
ПРИПУСТИМО
Припустим – стіну головою ти пробив:
І що б тоді в сусідній камері робив?
ПРО ЗГАСЛІ КРАТЕРИ
Пашать і кратери, згаслі від старості:
Клекоче в них жар заздрості.
ПРО БОЛОТО
Іноді й болото, як глянуть з далини,
Справляє враження глибини.
ДЛЯ ЧОГО?
“Наздоганяє геніїв!”– чув від усіх про нього.
Я ж запитав лиш про одне: “Для чого?”
ГЕНІАЛЬНІСТЬ БЕЗДАРНОСТІ
Мить усвідомлення своєї бездарності
Є проблиском його геніальності.
ПРО ЕРУДИЦІЮ
Порожнечу бездонну з амбіцією
Заповнюють ерудицією.
ПРО РАКІВ
Рак червоніє одразу ж після своєї смерті.
Нам би цієї делікатності хоча б півчверті.
ПЕРЕСТРАХОВКА
Хотів крикнуть, та рот затулила вчасно
Чиясь рука. Як виявилось згодом – власна.
МИНУЛИ СТРОКИ
Вдивляюсь в мавп, не зрозумію поки:
Людьми не стать їм – вже минули строки.
СЯГНУВШИ ГЛИБИНИ
А він сягнув глибини таки
І став пускать звідти бульки.
ДУРНА ЗАТІЯ
Облишить вже пора затію глупу:
Шукать себе на глобусі крізь лупу.
ЗАГРОЗА ДЛЯ РОЗВОЮ
Нерідко й дах над головою –
Загроза нашому розвою.
ПРО ЛЕСТЬ
Лиш ноги намочив біля причальних тумб,
А з берега уже кричать: “Колумб!”
ПРОВАЛЬНИЙ ІСПИТ
Сатирі скласти іспит не поможуть і конспекти,
Адже його приймають її об’єкти.
ПРО НЕОСВІЧЕНІСТЬ
Знав таку темну людину, що доводилось їй
Навіть цитати з класиків придумувать самій.
ПРО АВТОРСТВО
Чи можна, виходячи із норм проголошених,
Вважатись автором думок непрошених?
ПРО ГРІХИ Й ОБРЯДИ
Всі гріхи не звалюй до одного ряду,
Бо вони теж різного обряду.
СУМНІВНЕ МАЙБУТНЄ
В неповнолітніх злочинців сумнівне майбутнє:
Бо з декого ще може вийти щось путнє.
ПРО АВТОРСЬКІ ШКОЛИ
Помер, власну школу створивши,
Та так і оставсь в ній найгіршим.
ПРО РОГАТОГО ЧОРТА
“Чорт рогатий!”– як тільки почув від жони,
Не на чорта – на роги увагу зверни.
ПРО ТРЕТІЙ ВИМІР
Жінки вдень двовимірні для очей –
Тривимірними стають вже в пітьмі ночей.
ЄВРЕЇ ВИННІ
Євреї винні – й для себе відкрив:
Адже це їхній бог всіх створив.
БОГ НЕ АНГЕЛ
“І Бог не ангел,”–
Зізнавсь Архангел.
ПРО ГЕРОСТРАТА
Не став би огульно засуджувать Герострата:
Чи, бува, не за гріхи зодчих це відплата?
ПРО МУЖНІСТЬ
Справжнього чоловіка не залякать ніколи:
Демонструє свою мужність навіть голий.
ПРО ПСИХОАНАЛІЗ
Наснивсь раз Фрейд – й очей вже не змикаю:
Що б значило це все? – пояснень шукаю.
Життя не гірше від жінки
Змушує на добровільні вчинки.
ЩОБ СТАТЬ МУДРИМ
В розумності своєї коровай
По крихті чужу дурість додавай.
ПРО ПІЛІГРИМІВ
Як сонця промені пригріють –
І в пілігримів ноги пріють.
ПРО ВІДВАГУ
Відважні не віддадуть ні в якім разі! –
То звідки ж тоді взятися відвазі?
ПЕРЕМАГАЄ ЗАВЖДИ
Нерідко правда виграш дістає,
Коли вже нею буть перестає.
ПРО ПОСТАВУ
Той, хто постійно топчеться по праву,
Не зможе мати вже пряму поставу.
ГЛИБИНА І ДНО
Нерідко опиняємось на дні.
Якби ж на глибині!
КАМІНЬ МУДРОСТІ
Філософи, не шукайте мудрості камінь,
Бо прив’яжуть до шиї і – амінь!
МІСТИКА
Містик! І як себе цінує:
Вірить, що існує.
ВСЕ МАЄ БУТЬ
Тут все має буть – рай усе ж!
І пекло теж.
СЛОВО
Спочатку було Слово –
Мовчання ввели поступово.
ПРО ЄВНУХІВ
І мовив євнух, ставши перед царем:
“Що мені одна жінка? Дайте гарем!”
ПРО ВІДЛІК
А що, як хибно ми ведемо часу лік,
Й від того свій не проживаєм вік?
ПРО ЕВОЛЮЦІЮ
Колись, можливо, й муха послоніє
І переважить лева, що змарніє.
ПРО МАЙБУТНІХ ДАРВІНІВ
Майбутні дарвіни сміливістю ідей
Світ ошелешать: що походять від людей.
ЩО ДО СМАКУ ЛЮДОЇДАМ?
Навіщо людоїдам шляхетні? –
Їм більш до смаку безхребетні.
ПРИПУСТИМО
Припустим – стіну головою ти пробив:
І що б тоді в сусідній камері робив?
ПРО ЗГАСЛІ КРАТЕРИ
Пашать і кратери, згаслі від старості:
Клекоче в них жар заздрості.
ПРО БОЛОТО
Іноді й болото, як глянуть з далини,
Справляє враження глибини.
ДЛЯ ЧОГО?
“Наздоганяє геніїв!”– чув від усіх про нього.
Я ж запитав лиш про одне: “Для чого?”
ГЕНІАЛЬНІСТЬ БЕЗДАРНОСТІ
Мить усвідомлення своєї бездарності
Є проблиском його геніальності.
ПРО ЕРУДИЦІЮ
Порожнечу бездонну з амбіцією
Заповнюють ерудицією.
ПРО РАКІВ
Рак червоніє одразу ж після своєї смерті.
Нам би цієї делікатності хоча б півчверті.
ПЕРЕСТРАХОВКА
Хотів крикнуть, та рот затулила вчасно
Чиясь рука. Як виявилось згодом – власна.
МИНУЛИ СТРОКИ
Вдивляюсь в мавп, не зрозумію поки:
Людьми не стать їм – вже минули строки.
СЯГНУВШИ ГЛИБИНИ
А він сягнув глибини таки
І став пускать звідти бульки.
ДУРНА ЗАТІЯ
Облишить вже пора затію глупу:
Шукать себе на глобусі крізь лупу.
ЗАГРОЗА ДЛЯ РОЗВОЮ
Нерідко й дах над головою –
Загроза нашому розвою.
ПРО ЛЕСТЬ
Лиш ноги намочив біля причальних тумб,
А з берега уже кричать: “Колумб!”
ПРОВАЛЬНИЙ ІСПИТ
Сатирі скласти іспит не поможуть і конспекти,
Адже його приймають її об’єкти.
ПРО НЕОСВІЧЕНІСТЬ
Знав таку темну людину, що доводилось їй
Навіть цитати з класиків придумувать самій.
ПРО АВТОРСТВО
Чи можна, виходячи із норм проголошених,
Вважатись автором думок непрошених?
ПРО ГРІХИ Й ОБРЯДИ
Всі гріхи не звалюй до одного ряду,
Бо вони теж різного обряду.
СУМНІВНЕ МАЙБУТНЄ
В неповнолітніх злочинців сумнівне майбутнє:
Бо з декого ще може вийти щось путнє.
ПРО АВТОРСЬКІ ШКОЛИ
Помер, власну школу створивши,
Та так і оставсь в ній найгіршим.
ПРО РОГАТОГО ЧОРТА
“Чорт рогатий!”– як тільки почув від жони,
Не на чорта – на роги увагу зверни.
ПРО ТРЕТІЙ ВИМІР
Жінки вдень двовимірні для очей –
Тривимірними стають вже в пітьмі ночей.
ЄВРЕЇ ВИННІ
Євреї винні – й для себе відкрив:
Адже це їхній бог всіх створив.
БОГ НЕ АНГЕЛ
“І Бог не ангел,”–
Зізнавсь Архангел.
ПРО ГЕРОСТРАТА
Не став би огульно засуджувать Герострата:
Чи, бува, не за гріхи зодчих це відплата?
ПРО МУЖНІСТЬ
Справжнього чоловіка не залякать ніколи:
Демонструє свою мужність навіть голий.
ПРО ПСИХОАНАЛІЗ
Наснивсь раз Фрейд – й очей вже не змикаю:
Що б значило це все? – пояснень шукаю.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 5"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 3"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 3"
Про публікацію