ПРО ДОБРОВІЛЬНІ ВЧИНКИ

Життя не гірше від жінки
Змушує на добровільні вчинки.

ЩОБ СТАТЬ МУДРИМ

В розумності своєї коровай
По крихті чужу дурість додавай.

ПРО ПІЛІГРИМІВ

Як сонця промені пригріють –
І в пілігримів ноги пріють.

ПРО ВІДВАГУ

Відважні не віддадуть ні в якім разі! –
То звідки ж тоді взятися відвазі?

ПЕРЕМАГАЄ ЗАВЖДИ

Нерідко правда виграш дістає,
Коли вже нею буть перестає.

ПРО ПОСТАВУ

Той, хто постійно топчеться по праву,
Не зможе мати вже пряму поставу.

ГЛИБИНА І ДНО

Нерідко опиняємось на дні.
Якби ж на глибині!

КАМІНЬ МУДРОСТІ

Філософи, не шукайте мудрості камінь,
Бо прив’яжуть до шиї і – амінь!

МІСТИКА

Містик! І як себе цінує:
Вірить, що існує.

ВСЕ МАЄ БУТЬ

Тут все має буть – рай усе ж!
І пекло теж.

СЛОВО

Спочатку було Слово –
Мовчання ввели поступово.

ПРО ЄВНУХІВ

І мовив євнух, ставши перед царем:
“Що мені одна жінка? Дайте гарем!”

ПРО ВІДЛІК

А що, як хибно ми ведемо часу лік,
Й від того свій не проживаєм вік?

ПРО ЕВОЛЮЦІЮ

Колись, можливо, й муха послоніє
І переважить лева, що змарніє.

ПРО МАЙБУТНІХ ДАРВІНІВ

Майбутні дарвіни сміливістю ідей
Світ ошелешать: що походять від людей.

ЩО ДО СМАКУ ЛЮДОЇДАМ?

Навіщо людоїдам шляхетні? –
Їм більш до смаку безхребетні.

ПРИПУСТИМО

Припустим – стіну головою ти пробив:
І що б тоді в сусідній камері робив?

ПРО ЗГАСЛІ КРАТЕРИ

Пашать і кратери, згаслі від старості:
Клекоче в них жар заздрості.

ПРО БОЛОТО

Іноді й болото, як глянуть з далини,
Справляє враження глибини.

ДЛЯ ЧОГО?

“Наздоганяє геніїв!”– чув від усіх про нього.
Я ж запитав лиш про одне: “Для чого?”

ГЕНІАЛЬНІСТЬ БЕЗДАРНОСТІ

Мить усвідомлення своєї бездарності
Є проблиском його геніальності.

ПРО ЕРУДИЦІЮ

Порожнечу бездонну з амбіцією
Заповнюють ерудицією.

ПРО РАКІВ

Рак червоніє одразу ж після своєї смерті.
Нам би цієї делікатності хоча б півчверті.

ПЕРЕСТРАХОВКА

Хотів крикнуть, та рот затулила вчасно
Чиясь рука. Як виявилось згодом – власна.

МИНУЛИ СТРОКИ

Вдивляюсь в мавп, не зрозумію поки:
Людьми не стать їм – вже минули строки.

СЯГНУВШИ ГЛИБИНИ

А він сягнув глибини таки
І став пускать звідти бульки.

ДУРНА ЗАТІЯ

Облишить вже пора затію глупу:
Шукать себе на глобусі крізь лупу.

ЗАГРОЗА ДЛЯ РОЗВОЮ

Нерідко й дах над головою –
Загроза нашому розвою.

ПРО ЛЕСТЬ

Лиш ноги намочив біля причальних тумб,
А з берега уже кричать: “Колумб!”

ПРОВАЛЬНИЙ ІСПИТ

Сатирі скласти іспит не поможуть і конспекти,
Адже його приймають її об’єкти.

ПРО НЕОСВІЧЕНІСТЬ

Знав таку темну людину, що доводилось їй
Навіть цитати з класиків придумувать самій.

ПРО АВТОРСТВО

Чи можна, виходячи із норм проголошених,
Вважатись автором думок непрошених?

ПРО ГРІХИ Й ОБРЯДИ

Всі гріхи не звалюй до одного ряду,
Бо вони теж різного обряду.

СУМНІВНЕ МАЙБУТНЄ

В неповнолітніх злочинців сумнівне майбутнє:
Бо з декого ще може вийти щось путнє.

ПРО АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

Помер, власну школу створивши,
Та так і оставсь в ній найгіршим.

ПРО РОГАТОГО ЧОРТА

“Чорт рогатий!”– як тільки почув від жони,
Не на чорта – на роги увагу зверни.

ПРО ТРЕТІЙ ВИМІР

Жінки вдень двовимірні для очей –
Тривимірними стають вже в пітьмі ночей.

ЄВРЕЇ ВИННІ

Євреї винні – й для себе відкрив:
Адже це їхній бог всіх створив.

БОГ НЕ АНГЕЛ

“І Бог не ангел,”–
Зізнавсь Архангел.

ПРО ГЕРОСТРАТА

Не став би огульно засуджувать Герострата:
Чи, бува, не за гріхи зодчих це відплата?

ПРО МУЖНІСТЬ

Справжнього чоловіка не залякать ніколи:
Демонструє свою мужність навіть голий.

ПРО ПСИХОАНАЛІЗ

Наснивсь раз Фрейд – й очей вже не змикаю:
Що б значило це все? – пояснень шукаю.