Я анекдот розповісти б хотів
Про те, як любим «старших» ми братів.
Хоч родичами важко нас назвати.
Колись до нас припхались «помагати»
Та так у хаті нашій і зостались,
«Братами» стали, розхазяйнувались.
Така рідня, що просто, не дай Боже,
Тебе завести і в могилу може.
Тож анекдот. Над річку нешироку,
Де Україна із одного боку,
Московія з другого, як сіріло,
Ловити рибу два рибалки сіли.
Хохол під верби всівся у тіньочку,
Одяг біленьку вишиту сорочку.
Москаль на сонці, хоч вже й припікало,
Бо ж на дрова всі верби порубали.
Сиділи довго. Не клює та й годі.
Москаль горілку хлеще при нагоді.
Хохол пивко із пляшки попиває,
На поплавець постійно поглядає.
Аж тут клює. Той вудлище хапає,
А там маленька рибка золота є.
Проситись стала: - Відпусти, козаче.
Я ж не проста, а золота. Ти ж бачиш?!
Хохол прохання те її послухав,
При тому ще потилицю почухав.
Та й дума, що ж йому тепер робити.
Чи, може й , справді, рибку відпустити?!
Чи взяти й похвалитись перед кумом…
Поки стояв отак хохол і думав,
Москаль з другого боку став кричати:
- Да атпусті! Чево ти там паймал то?!
Что с мелюзгі той для тебя навару?
Считай, червя на то патратил даром!
Йому не жалко було рибки тої.
Сам би зловив, то з’ֹїв би ще живою.
Сказав би: - Закусь дал Гасподь! – і радий.
А от хохла «повчити» не завадить.
Якщо йому не удалась рибалка,
Хай і хохлу… Та ж не своє – не жалко.
Хохол подумав й викинув рибину.
Вона пірнула в річкові глибини.
Та випірнула скоро, засіяла
І до рибалок говорити стала:
- Раз відпустили ви мене на волю,
Я два бажання виконати зволю.
По одному – й одному, і другому.
Та перше слово москалеві тому,
Бо ж він за мене перший заступився.
Що б ти хотів? Москаль так подивився
На рибку та і взявся говорити:
- Маєй Рассіє лучше памагі ти!
Ана бескрайня і ана багата.
От інастранцев нєт житья праклятих.
Всьо лєзут, лєзут, атабрать желают,
То, что Гасподь нам – русскім пасилаєт.
Паставь забор бєтонний па граніце,
Нє дай багатствам нашим паживіца.
Пусть мєтрав десять висатою будєт.
Тагда ми, может заживьом, как люді?!
- А що тобі? – хохла питає рибка.
Хохол задумався над питанням кріпко.
Та і пита, як п‘ять хвилин пробігло:
- А ти москальське виконати встигла?
- Звичайно, встигла! – гордим каже тоном.
- То заливай Московію бетоном!