Працівникам музею воскових фігур Луї Тюссо у Сан-Антоніо, штат Техас, довелось прибрати з виставки статую Дональда Трампа. Причина у тому, що її надто часто били відвідувачі.
(З новин)

Був гордий Трамп. В музеї воскових
Фігур в Техасі, де стоїть багато
Людей великих, знатних і багатих,
Його фігура стала поміж них.
Ще за життя! Таки він заслужив!
Чом не гордитись? Наїздив, бувало,
Бо ж та фігура око милувала.
Та президентський вдруге пост посів
І вже у нього часу не було.
Постійні справи: то у гольф пограти,
А то по світу війни припиняти,
Що аж руде посивіло чоло.
Хоч про ті війни він уперше чув,
Але чому б себе не похвалити?
Чому собі «медаль» не начепити?
Отож, хвалився він і в вус не дув.
Та вибрався якось знов у Техас,
Рішив в музеї тому побувати.
Зайшов, фігуру став свою шукати.
Її нема… А тут зайшов якраз
Служитель. Того Трампа як уздрів,
То на весь голос заходивсь кричати:
- Хто здумав це опудало припхати?!
Я ж тільки-но від нього відпочив!
Трамп раптом повернувся страшно злий.
Служитель на поріг сів з переляку:
- Ожив?! Ти глянь! – сам голосно патяка,
Наставивши на Трампа палець свій.
Коли служитель, врешті зрозумів,
Що то живий Трамп – не його фігура,
Про що найперше він подумав здуру.
Пробачення у Трампа попросив.
- А де моя фігура? – Трамп пита.
- Та справа тут така… - служитель каже, -
Стояла між других фігура ваша.
Хтось прийде, гляне, надпис прочита…
А, як ви вдруге президентом стали,
Народ, здається, начебто здурів:
Той кулаком умаже поміж брів,
Той пендель дасть, що аж фігуру звалить.
А я за все оте відповідай!
Лиш відвернувся, вже побита пика.
Така в людей любов до вас «велика»,
Що бачу: трохи ще і жде біда –
Чи розтовчуть, чи спалять. Що робить?
Прийшлось фігуру вашу геть прибрати.
Боюся я, що може час настати
І вас прийдуть у Білім домі бить.