Мій батько був колись штангістом, а тоді його рекрутували в савєцьку армію та зробили водолазом.
Чому та навіщо я не знаю. Я переказую вам переказане, та після того довго мною стулене, наскільки змога.
На той час (після Другої світової) ув армії служили років по 5-7. Уявіть собі: вас забрали прищавим підлітком - а викинули назад мужиком середнього віку (за нинішніми мірками).
Що він зробив, аби владнатися назад у життя?
По-перше, він почав навчатися грати на баяні. Високе мистецтво, бачте, суспільно ліпший кляс, блін. Бо дєвушкі всі люблять баяністофф...
По-друге, (оскільки, може, в голові було тільки "кроком, руш!" - і не далі), він став учити напам"ять книжки, щоби натренувати пам"ять (й опанувати, побічно, музичну грамоту й затлумити п"єси) - та натрапив на Льва Толстого.
Він заучив його твори до літери й (можливо) повірив.
На жаль (або на щастя, чи так сталося), батько заснувався на дореволюційному зібранні Льва Талстова (із пощербленими личками, яке він десь купив), де були наявні ще його релігійні твори з чорними пасмами цензурованих рядків. Все це він передав (як то каже) братові, але не мені.
Все це, мабуть, спричинило подібні наслідки.
1). Вам 23-27 літ. Ви - сам-один. У вас нема нікого.
2). Ви - водолаз, штангіст і баяніст-початківець. Good luck знайти собі пару...
3). Та він знайшов.
= Батька взяли в Національний оркестр народних інструментів (або як він тоді, здається, називався). Він поринув у надра музики, сказати б зараз.
= Він похідно зазнайомився з таким собі дядьком Івановим, сугубим козаком-творцем унікальної київської теплиці на крутому схилі в районі вул. Мостицької, абощо. Загорівся його ідеєю та започаткував подібне в себе на городі на Куренівці.
= Поки дядько Іванов побічно заробляв гроші приватними трояндовими теплицями в себе вдома на Вітряних Горах, батько став заробляти в себе тюльпанами.
За це батька викинули з Національного оркестру, звинуватили в намірах кримінально збагатитися та мало не всунули до буцегарні.
Це, слава-богу, проминуло. Натомість він одружився з дочкою дядька Іванова, що тільки-но вигулькнула зі школи.
- Чи ти вийдеш за мене, - спитав тато.
- Так, любий, - сказала (нібито) вона.