Дорогі друзі, повертаємося зі сфери психології у сферу психіатрії. Сьогодні делікатна тема, яка дуже лякає людей, тож постараємося в ній розібратися. Багато хто звертається зі скаргами, що щось привиділося чи причулося. Тут слід виокремити два ключові феномени: ілюзії та галюцинації.

У чому різниця?
Головна відмінність полягає в наявності реального об’єкта.

Ілюзія — викривлене сприйняття того, що існує насправді. Ви бачите обриси куртки на вішаку в темряві й на секунду сприймаєте її за людину. Або чуєте шум вітру, який здається плачем. Мозок має реальний стимул, але неправильно його інтерпретує. Це трапляється з кожним через втому, погане освітлення або тривожне очікування.

Галюцинація — сприйняття без будь-якого зовнішнього об’єкта. Людина бачить, чує або відчуває те, чого в цей момент фізично немає поруч. Це творення образу з нуля.

Коли галюцинації є нормою?

Слово «галюцинація» звучить дуже страшно, проте існують стани, коли вони є фізіологічною нормою і не вказують на хворобу.

Перш за все, це гіпнагогічні (під час засинання) та гіпнапомпічні (під час пробудження) галюцинації. Коли мозок балансує на межі між сном і реальністю, може вплітати образи зі сновидінь у реальність. Ви можете почути своє ім’я, різкий звук або побачити дивну постать, яка зникає, щойно ви остаточно прокидаєтеся. Це просто особливість роботи нашої нейрофізіології в перехідних станах.

Також існують так звані галюцинації втрати. Люди, які нещодавно пережили смерть близької людини, іноді відчувають її присутність, чують знайомий голос або кроки. Це хворобливий, але природний етап процесу горювання, коли психіка адаптується до втрати.

Окремо варто згадати випадки, коли наша психіка намагається компенсувати нестачу інформації. Ми називаємо це "галюцинаціями дефіциту" (можна знайти й інші формулювання). Наприклад, у людей з порушенням зору (катаракта чи глаукома) може виникати синдром Шарля Бонне, коли очі перестають сприймати чітку картинку, мозок починає діставати образи з пам’яті і людина бачить у кімнаті дивні візерунки чи постаті, зберігаючи при цьому повну критику до стану. Схожий ефект спостерігається і при порушеннях слуху, коли в тиші раптом починають вчуватися обривки мелодій чи фраз. Психіка просто не терпить порожнечі й намагається заповнити її власним контентом.

Також не варто лякатися, якщо щось незвичайне ввижається під час високої температури (особливо у дітей) або на тлі сильної мігрені. Сюди ж відноситься і так званий "ефект присутності" в умовах екстремального стресу чи виснаження — наприклад, в альпіністів у горах чи людини, яка заблукала в лісі, коли психіка створює відчуття невидимого супутника поруч, щоб впоратися з самотністю та небезпекою. Всі ці явища є тимчасовими реакціями нервової системи на специфічні умови і не являються ознакою психічного розладу.

Коли варто проявити пильність?

Попри вищесказане, існують ситуації, коли галюцинації потребують особливої уваги фахівця. Зверніться по допомогу, якщо:

- Голоси стають наказовими або коментують ваші дії. Вони змушують вас виконувати певні дії, шкодити собі чи оточуючим. Також можуть глузувати з вас або засуджувати.

- Галюцинації стають регулярними. Виникають у стані повної бадьорості, вдень і не пов’язані зі сном.

- Виникає стійкий страх. Образи мають загрозливий характер і викликають сильний стрес.

- Приєднуються інші симптоми.
Наприклад, відчуття, що вашими думками хтось керує або виникають ідеї переслідування.

Замість підсумку

Наостанок хочу заспокоїти багатьох із вас. Знайте, якщо Ви прийшли самі запитати про галюцинації або висловлюєте занепокоєння щодо них — з Вами у 99 відсотках випадків все в порядку. Власне, сам факт того, що ви сумніваєтеся в реальності своїх відчуттів і якось їх оцінюєте, свідчить про збережену критику. При справжньому психозі людина абсолютно впевнена в реальності своїх галюцинацій і не піддає їх сумніву.

Бережіть свій спокій і до нових зустрічей!



24.01.2026