От і дочекалася!))
Вийшла в світ моя нова книжка. Ювілейне перевидання переспіву польської духовної драми "МАРІЯ з МАГДАЛИ" (до тридцятиліття першого видання). -- Львів: Сполом, 2026.

Передслово про автора оригіналу:
Антоній Шандлєровський (1878 — 1911), як і його релігійна драма "МАРІЯ з МАГДАЛИ", мало відомі польському читачеві і ще менш відомі читачеві українському...
В літературу своєї доби Антоній Шандлєровський увійшов під псевдонімами Антоній Зєміц та Владислав Посвят. За скупими даними польської енциклопедії, уродженець землі Мазовської, Антоній Шандлєровський спочив у містечку Ґрохові (Польща) .
Політичні катаклізми суспільності змусили молоду людину звернути свій погляд і помисли у русло історії нашої християнської віри. Будучи людиною мистецького обдарування, поетом і драматургом, автором інтимної поезії та ліричної прози, Антоній Шандлєровський носив і сан священика. Звідси — джерело його поетичного мислення: віра у Долю, накреслену рукою Бога, пошуки відповідей на складні запитання буття в алегоричних образах богонатхненних книг. Польська енциклопедія вказує, що світська манера лірики молодого автора. її витончений, екзальтований ерос вростає своїм корінням у мотиви містико-релігійні.
Релігійна драма "Марія з Магдали"— правдиве тому підтвердження. Вона підносить на небувалу висоту людське почуття тілесної любові... і все ж над любов'ю тіла у кривавому двобої отримує гору Любов Духа!
Обравши за основу драматичні сюжети Нового Завіту, точніше, одну з апокрифічних версій, Антоній Шандлєровський не сліпо переказує Євангеліє, хоча й не перечить йому, а намагається з притаманним молодості максималізмом збагнути внутрішній світ героїв драми і вивести перед очі читачів постаті Ісуса Назаретянина, старця Лазаря, сестер Марії (Магдалени) і Марти та Юди Іскаріота, не просто як безсмертну легенду, що оживає на перехресті Нової Історії, а швидше як реальних людей, що діють і мислять у різних вимірах осягнення Духа.
Далекий від політичних інтриг свого часу, автор драми зображає конфлікт тіла і Духа на тлі соціально-становому, де за маєтністю стану і насолодою тіла (моделлю "утраченого раю на землі") ховається духовне сум'яття, а далі.... віровідступництво, зрада, згуба ближнього і, врешті, самогубство... Йдеться про образ Юди. Складний, психологічно загострений, багатогранний (з тремом самопожертвенної любові і приступами безумної ненависті) образ апостола-зрадника викличе у читача суперечливі відгуки.
Вдумливий читач у пошуках істини знову звернеться до Чотириєвангелія.
До сюжетного дерева "Марії з Магдали" прилучилися й інші розділи Нового Завіту: "Смерть і воскресіння Лазаря", "Ісус прощає грішниці", "Виявлення зрадника", "Синедріон постановлюе забити Ісуса". Щодо особи верховного первосвященика, законодавця — Синедріона (Сангедріона у А. Ш.), то автор недвозначно дає читачу зрозуміти, що служитель Бога і захисник Закону, котрий вступає у зговір з інтригою (будь-якого роду, в тому числі й політичною), перестає бути провідником Божої благодаті, перетворюється на знаряддя приземлених людських пороків і в кінцевому результаті служить руйнівній силі демона — Духові Тьми .
Ідея насильства під релігійними гаслами — демонічна, вона виправдовує людські жертви і братовбивчі війни, вона нищить цілі цивілізації, оскверняючи кров'ю Божі святині, її Кров'ю була переповнена Стара Історія, пролилася вона через вінця і в Історії Новій.
Єдиний шлях до спасіння особистості (а в сукупності особистостей — людської спільноти) — її духовне очищення, усвідомлення свого високого призначення бути "образом Божим", "небесним громадянином" Землі.
Ідея спасіння втілена Антонієм Шандлєровським у образах старого Лазаря та його сестри Марії (Магдалени). Навертаючи Магдалену на Божу дорогу, промовляє Лазар сокровенні слова:
Бо я хотів,
щоб чудо ти ввібрала у глиб душі
і щоб тоді нарешті
сама ти стала чудом!
Наче художник, похилений над портретом чарівної жінки, щедрими бризками барв і, водночас, тонким кінчиком пензля вимальовує автор головну героїню драми — то королевою... розкритою троояндою нічного ложа, то... найнижчою служебкою у стіп Ісуса; то зраненою львицею в жарких пісках пустелі, то сніжно-білою вершиною гори Кармелю...
Поетика "Марії з Магдали" заворожує, у ній є щось магічне, вона звучить як "Пісня пісень".
Є щось містичне і в долі Антонія Шандлєровського. Бог прикликав його до себе у віці Ісуса Христа. Твори молодого драматурга побачили світ вже після його смерті, зібрані в "Листах Антонія Шандлєровського" (Pisma Antoniego Szandlerowskiego: Т. 1.—IV.—Warszawa: Triumf, 1912-1914 ). Воістину, листи у вічність... послання нетлінного розуму, що перейшов у вищий вимір. Наче птахи з ирію, після довгого трудного лету, вертають вони на землю, аби розповісти землі про небесне...
... У захристі Львівського костелу Домініканів, де раніше містилася бібліотека музею історії релігії, скромно лежало на поличці заховане від людських очей видання "Листів..." Антонія Шандлєровського з підписом автора на авантитулі четвертого тому. "Листи..." лежали, мовчали і чекали, коли надійде час...
Як автор переспіву зазначу, що працювалося над "Марією з Магдали" легко, світло, не побоюсь сказати — одержимо!.. Ночами не спалося — у пам'яті зринали уривки монологів і щеміло серце, передчуваючи трагічний фінал.
На закінчення додам: у кожному з нас воєдино сплелося і святе, і грішне... Шукаймо ж свою високу мету, серед безлічі доріг обираймо дорогу до Бога, приймімо у душі свої Духа Святого і молімося за відпущення гріхів.
Любімо Господа Бога усім розумінням своїм, а ближнього свого, як себе самого! Нехай буде так...

Ірина Вовк

П.С. Повний видрук переспіву "МАРІЯ З МАГДАЛИ" можна знайти на сайті "Поетичних Майстерень".

Читайте!.. Насолоджуйтеся!..
Я ЩАСЛИВА!))