Оповідь про життя та творчість Петра Магро (1918 – 2010) - широко знаного дніпровського художника

Петро Магро… Петро Іванович - один з найвідоміших художників Дніпра. З’явився на цей Божий світ 22 червня 1918 року у селі Волоському Катеринославської губернії (тепер – Дніпропетровська область). Село розкинулося на правому березі Дніпра, на відстані 10 км від обласного центру, при впаданні у нього річки Мокра Сура. Перші поселенці з’явилися тут у 1769 році. Мешканці села займалися риболовлею, хліборобством, розводили худобу. У цьому селі був навіть особливий, свій стиль вишивки…

Батько Петра Івановича, Іван Антонович, працював столяром, майстром по дереву, робив вікна, двері. Мама, Марфа Павлівна, займалася домашніми справами та вихованням п’ятьох дітей.
Після закінчення школи хлопець вступив до Дніпропетровського державного художнього училища. Наставниками за фахом були відомі митці – Михайло Панін, Олександр Куко, Петро Альохін. У студентські роки М. Паніна його педагогами були – професор Василь Савинський та знаменитий Ілля Ріпин (Рєпін). О. Куко, бувши студентом Київського державного художнього інституту навчався, зокрема, у Федора Кричевського. За рік до початку Другої Світової війни завершує навчання в училищі. Воював, має нагороди – орден та медалі. Завершилася війна, Петро Іванович працює на Дніпропетровському художньо - виробничому комбінаті, перегодом стає керівником правління Спілки художників України, очолював також художню раду СХУ.

Від 1948 року – активний учасник художніх виставок, спершу обласних, з 1958 – республіканських, відтак – всесоюзних (1960). У 1964 році був прийнятий до лав Спілки художників СРСР, завдяки високому фаховому рівню написаних робіт. 1996 рік – отримав звання заслуженого художника України, від 2004 – народний художник України.
Картини знаного художника зберігаються у музеях Дніпра, Кривого Рогу, в історичному музеї Д.І. Яворницького, приватних колекціях різних країн, серед яких – Великобританія, Франція, Німеччина. Експонувалися твори, в тому числі у Лондоні, ця мистецька подія мала чималий успіх. Мали змогу познайомитися з окремими роботами Петра Магро й шанувальники малярства Единбурга...

Кожен художник є людиною свого Часу, того періоду Історії, коли він жив і творив. Тому у картинах митця відображені ті теми, котрі були актуальними у роки його буття. У творчому доробку Петра Магро є багато графічних творів розмаїтої тематики, виконаних у різні роки. Він автор різних циклів робіт, серед інших, у 1980 ті роки створив велику серію робіт «Подвиг». У творах возвеличував робітників підприємств, хліборобів, зображав улюблені куточки рідного міста. Художник професійно володів багатьма графічними техніками, це свідчить про багатогранність його творчості.

Петро Магро відомий як майстерний колорист. Писав у реалістичному стилі. Картини насичені ліризмом, поетичністю, добре передають настрій навколишнього світу. Картинам шанованого автора властивий кордоцентризм (від латиського cordis – серце). То є філософія серця, себто, коли почуття, інтуїція, духовний досвід домінують над раціональним мисленням. Це пізнання світу через душу, а не суху логіку. Серце – як центр духовного життя…. Майстер живопису був закоханий у пейзаж – це його улюблений жанр. Слово пейзаж французького походження (фр. Paysage – країна, місцевість). Як самостійний жанр живопису виник у Китаї в 6 столітті, набагато раніше за європейський.

Асоціації, враження, думки від перегляду пейзажів Петра Магро… У доробку художника є багацько робіт приурочених різним природним сюжетам: квітуча весна – день довшає, повітря теплішає, зацвітають квіти, кущі, дерева, Природа ніби прокидається від сну, оживає… Панує зелений колір, який символізує життя, гармонію, оновлення.
Осінь:філософська пора року, основні кольори:жовтий, коричневий, багряний, золотистий… Осінні краєвиди живописця асоціативно викликають сум, але це світлий сум, він пов'язаний з самотністю дерев, опалим листям, дощовою погодою, мотиви осінніх робіт спонукають до розумів, викликають атмосферу меланхолії.
Зима…. Все ніби завмерло у стані спокою, з’являється відчуття чистоти завдяки білині снігів і особливого світла. Панівні кольори – білий, синій, блакитний, фіолетовий…

Літо. Тепло, сонячне світло, різнобарв’я, особлива атмосфера, краса Природи, гармонійні стосунки людини та довкілля, адже людина є частиною живої Природи, має підпорядковуватися її законам… Літу відповідають здебільшого жовті, зелені, блакитні барви та їх відтінки…

Цікавий момент… Краєвидам Петра Магро не властиве письмо відкритими кольорами, небагато яскравості, зате вбачаю використання стриманих, дещо приглушених барв… Але ці риси пейзажного живопису дніпровського художника не носять від’ємного характеру, навпаки – вони надають цим роботам ознаки своєрідності, несхожості на письмо інших митців, душевність та теплоту…

До творчого набутку автора входить і цикл краєвидів Криму.

Природа краю, де мешкає та творить митець є потужним імпульсом натхнення. Вона впливає на тематику робіт, барви та відтінки. Кольори довкілля, світло, неповторність ландшафтів диктують палітру кольорів та формують стиль живопису. Пейзажне малярство спирається на силкування передати полотну унікальність місцевості.
Валерій Сніжко, науковець, тлумачить архіважливу засаду стосовно Ідеології Території: «Осмислення терену, свого терену – це чи не найважливіша людська риса у формуванні міфогенези – основи основ ідеології терену. Опановує свій терен усе живе…
… проте осмислює терен лише людина, і то не лише сучасна, - коли географи роблять геодезичну зйомку та картографування; ботанік, збираючи гербарій; маляр, відтворюючи пейзажі; мандрівник, склавши опис дослідження. Глибоким і справді великим дослідником була щонайдавніша людина…».

Приклад, прошу дуже… Неймовірного рівня осмислювачами, свого Часу, були трипільці, вони створили розвинене землеробство, архітектуру, мистецтво образотворче й ужиткове, а згодом – міт (міф). Якби не відшукали Майданецьке, або всесвітньо відому Трою, то залишилися б одні міти…

Не обійшов увагою відомий автор також жанр натюрморту. У перекладі з французької «nature morte» означає «мертва природа». Квіти: іриси, троянди, півонії; виноград, яблука, лимони, інші фрукти, якими багаті натюрморти живописця, аж ніяк не назвеш складниками «мертвої природи», бо написані роботи рукою Майстра…

Важливий момент… Живопис і дійсність, які між ними взаємини? Значущою є фахова думка видатного мистецтвознавця, професора Федора Шміта (1877 – 1937): «… співвідношення між живописом і дійсністю можна сформулювати так:

1) в жодному разі живописець не може і не повинен відтворювати дійсність з точністю і достеменністю, а завжди відтворює лиш вироблені його власною уявою образи;
2) людській уяві властиво відтворювати переважно загальні, а не поодинокі уявлення, і тому з них починає кожен зображальний живописець;
3) вироблення одиничних і часткових уявлень і створення картини, що за близькістю до дійсності хоч чимось відповідала б сприйняттю, пов’язане з особливим вишколом зорової пам’яті й зі значною працею;
4) цінність картини для глядця полягає в тому, що вона людям із нерозвиненою й неповною зоровою уявою дає готові, досить для них чіткі і детальні оптичні образи, переклад дійсності мовою уяви».

Ігор Зайцев, відомий живописець Придніпров’я, колись навчався секретів малярства під орудою Петра Івановича. Близько шести років пан Ігор мав добру нагоду спілкуватися з поважним митцем. Запізнався також з родиною художника.
Ігор Анатолійович ділиться споминами: «Наше знайомство почалося незвично, у 2005 році на виставці живопису, що проходила в Університеті митної справи та фінансів побачив дуже цікаву роботу. Невеликий український пейзаж, але виконаний з великою любов’ю! Доклав зусиль, щоб познайомитися з автором. Не дивлячись на солідний вік він виявився жвавим та енергійним. Вже з першого знайомства у нас склалися добрі, теплі людські стосунки. Його підказки професійного плану були конкретні й необхідні для мене. Пригадую деякі його поради: «Краще зроби менше, але сильніше…», «Коли пишеш, треба повністю викладатися у праці: починаючи від задуму, і емоційно, і самобутністю виконання, і композиція, щоб була правильно, цілісно побудована, плюс гармонійна колористика…». Картини Петра Магро позначені тонким колоритом, відчуттям півтонів, продуманими композиційними рішеннями, вони наче «дихають» повітрям. Дуже любив життя, природу, людей, це його мотивувало до праці. Зробив колосальний внесок у культуру рідного краю та України. Таким запам’ятався мені Петро Іванович Магро, народний художник України…».

Петро Іванович за десятки років творчої праці сотворив понад три тисячі робіт. Людиною був скромною, душевним співрозмовником. Цілісна натура, для багатьох був взірцем високого рівня працездатності. Писав до останніх днів свого земного буття. На мою думку, коли розпочинав письмо, настрій мав завжди весняний, незалежно від пори року. Відтак поетичні рядки є співзвучними по духу багатьом творам талановитого художника:

«Йшла весна Дніпром і суходолом,
Пахли трави, і цвіли бузки…», - Василь Соловей.*

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).

На фото - картина Петра Магро "Чайки".