Не вродило в чоловіка нічого в городі
Окрім гарбузів. Один так вимахав великий.
Та що з тими гарбузами робить чоловіку?
Нема ж кого годувати ними у господі.
Закидав їх всі на воза й на базар подався.
Думав, хоч якусь копійку за них вторгувати.
Став собі поміж возами, давай вихваляти.
Та ніхто побіля воза його й не спинявся.
Коли піп базаром суне, підійшов до нього:
- Що то в тебе, чоловіче? – узявся питати.
А той на попа поглянув та й став жартувати:
- То, батюшко, плід заморський. Ото з плоду того
Вилупиться вам лошатко. Добре доглядати,
То із нього добрий рисак згодом виростає.
- А як же то все робити? – піп далі питає.
- Дуже просто, - чоловік став вже далі брехати, -
Треба взяти оцю штуку, - та на гарбуз тика, -
У гніздо його покласти. На нім посидіти
Тижнів три, а потім взяти, легенько розбити,
То і матимете з того лоша невелике.
Піп подумав: за гарбуз той карбованця просять.
А, як виросте лошатко, рисака продати,
То карбованців і сотню можна буде мати.
Від захвату засвербіло аж в попа у носі.
Вибрав гарбуз він найбільший та й бігом додому.
Виклав гніздо серед хліву та й всівся одразу.
Сидить тиждень, другий, третій, не вставав ні разу.
Вже і боки стали гнити у гарбузу тому.
Розсердився піп добряче: таки обдурили.
Вхопив гніздо перед себе, випер в поле прямо
Та і в бур’яни пошпурив… А в бур’яні саме
Заєць спав. Перелякався, на ноги схопився,
Пошелестів бур’янами, тільки його й знати.
Піп рішив, що то від нього утіка лошато.
Помчав слідом, задрав рясу та перечепився.
Поки встав, того й не чути. Став услід кричати:
- Ііі-го-го! – немов коняка. Думав, відгукнеться.
А заєць рішив, що піп той за ним вслід женеться.
Та від того іще швидше узявся тікати.
Зупинився піп та й хека, не зна, що робити.
Мріяв так розбагатіти… От же, сила вража.
Почухав собі потилицю та і скрушно каже:
- І чого б мені гарбуз той в хліві не розбити?