Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Шляхтич (1946) /
Проза
Мій роздум на передодні Свят Великодніх
Століттями нас зневажали. Вбивали зброєю і словом на нашій відвічній землі. Таким самим за цю плюгавість наш народ платив усім їм. Гріхом дарив за гріх. Хтось скаже, такий то був тоді час… Тоді гріхом не був нинішній гріх…Виправданням усього поганого була сповідь. Було причастя, а після нього були нові гріхи, які родили псевдо щастя. І хоч щастя було в крові купане, або хоч обмите, воно було виправдане кимсь, бо хтось за гріх дав комусь щось, пожертвував. Солодких, не завжди щирих і правдивих букет слів кров’ю обмитий . Хтось вбив когось і в жертві за свій вчинок поставив церкву, або капличку, або хрест придорожній на своїй ниві… Хтось посадив калину, хтось тополю… Чи тоді був прощений Богом тому комусь гріх? Чи так тоді читано справедливість, БОЖУ справедливість? Певно ні. Чи тоді злочинці, як люди були щасливі? Стомлювала їх совість. Духом не були здорові…
А як є нині, коли цинізм породжує цинізм? У Європі, в світі, в Польщі, в Україні… Брехня лізе на переповнені незнанням, або призабутим гріхом престоли. В брехню вдягаються світські псевдо апостоли деполітизованого світу… Брехнею вчений вчитель - геній наповнює школи неправдою, яку дарив йому космополіт . Буває, що той, хто Бога молить, ніколи Його не впізнав, бо не прочитав Святого Письма. Все таки іде в церкву, гне коліна і молить, щоб всі вчули, Бога Сина, одурюючи себе, як християнина. …І прости мені мої провини, як і я прощаю… Якщо не збагнув хтось тих слів, бо не простив свому брату, то на яку зарплату очікує він від Бога? Великодній піст триває, але він не виправдовує того, хто не зрозумів Святого Письма, бо не читав, бо не хотів, бо мав перед собою іншого бога… Якої мудрості треба нині пересічній людині? Яких треба слів? Ідучи рядками Святого Письма, заходимо в Старий Завіт і там читаємо зміст того, що народ, коли ішов з Богом, то перемагав усі лиха. В гріху бачив гріх і коли не приймав його, коли ішов з Богом, коли відкидав злочин, Бог давав йому свою любов і все чого лиш захотів. Коли повірив в те, тоді жив.
А нині в Україні війна. В Україні ординці вбивають українців на їх землях. Вбивають батьків і дітей. Руйнують міста і села лиш тому, бо народ хоче бути собою на своїй землі. Хоче виславляти Бога своєю мовою в своїх святинях. Це коле в очі кремлівського ординця і тому він іде вбивати українця на його землі. Гине український воїн, який захищає від москалів свою державу. Гинуть невинні вчитель і дитина. Але Україна ТРИВАЄ, бо в неї є народ, який жити буде, бо хоче бути вільним на СВОЇЙ землі. Україна при божій допомозі переможе злочинців. Україна ВОСКРЕСНЕ, як воскрес Ісус. Дай Боже, щоб це сталося скоро, щоб народ і держава могли заспівати всім вільним народам - Христос Воскрес! Тільки з Богом Україно перемога твоя можлива. Іди з Богом в майбуття! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
03.04.2026р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мій роздум на передодні Свят Великодніх
Століттями нас зневажали. Вбивали зброєю і словом на нашій відвічній землі. Таким самим за цю плюгавість наш народ платив усім їм. Гріхом дарив за гріх. Хтось скаже, такий то був тоді час… Тоді гріхом не був нинішній гріх…Виправданням усього поганого була сповідь. Було причастя, а після нього були нові гріхи, які родили псевдо щастя. І хоч щастя було в крові купане, або хоч обмите, воно було виправдане кимсь, бо хтось за гріх дав комусь щось, пожертвував. Солодких, не завжди щирих і правдивих букет слів кров’ю обмитий . Хтось вбив когось і в жертві за свій вчинок поставив церкву, або капличку, або хрест придорожній на своїй ниві… Хтось посадив калину, хтось тополю… Чи тоді був прощений Богом тому комусь гріх? Чи так тоді читано справедливість, БОЖУ справедливість? Певно ні. Чи тоді злочинці, як люди були щасливі? Стомлювала їх совість. Духом не були здорові…
А як є нині, коли цинізм породжує цинізм? У Європі, в світі, в Польщі, в Україні… Брехня лізе на переповнені незнанням, або призабутим гріхом престоли. В брехню вдягаються світські псевдо апостоли деполітизованого світу… Брехнею вчений вчитель - геній наповнює школи неправдою, яку дарив йому космополіт . Буває, що той, хто Бога молить, ніколи Його не впізнав, бо не прочитав Святого Письма. Все таки іде в церкву, гне коліна і молить, щоб всі вчули, Бога Сина, одурюючи себе, як християнина. …І прости мені мої провини, як і я прощаю… Якщо не збагнув хтось тих слів, бо не простив свому брату, то на яку зарплату очікує він від Бога? Великодній піст триває, але він не виправдовує того, хто не зрозумів Святого Письма, бо не читав, бо не хотів, бо мав перед собою іншого бога… Якої мудрості треба нині пересічній людині? Яких треба слів? Ідучи рядками Святого Письма, заходимо в Старий Завіт і там читаємо зміст того, що народ, коли ішов з Богом, то перемагав усі лиха. В гріху бачив гріх і коли не приймав його, коли ішов з Богом, коли відкидав злочин, Бог давав йому свою любов і все чого лиш захотів. Коли повірив в те, тоді жив.
А нині в Україні війна. В Україні ординці вбивають українців на їх землях. Вбивають батьків і дітей. Руйнують міста і села лиш тому, бо народ хоче бути собою на своїй землі. Хоче виславляти Бога своєю мовою в своїх святинях. Це коле в очі кремлівського ординця і тому він іде вбивати українця на його землі. Гине український воїн, який захищає від москалів свою державу. Гинуть невинні вчитель і дитина. Але Україна ТРИВАЄ, бо в неї є народ, який жити буде, бо хоче бути вільним на СВОЇЙ землі. Україна при божій допомозі переможе злочинців. Україна ВОСКРЕСНЕ, як воскрес Ісус. Дай Боже, щоб це сталося скоро, щоб народ і держава могли заспівати всім вільним народам - Христос Воскрес! Тільки з Богом Україно перемога твоя можлива. Іди з Богом в майбуття! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
03.04.2026р.
З Воскресінням Христвим
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
