Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
2026.10.10
11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
2026.10.10
11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
2026.10.10
07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
2026.10.09
22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
2026.10.09
17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
2026.10.09
14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
2026.10.09
10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
2026.10.09
10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
2026.10.09
09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
2026.10.09
06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
2026.10.08
17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Публіцистика
Домінантні риси справжньої Поезії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Домінантні риси справжньої Поезії
Наскільки я розумію, Справжня поезія таки починається з правильного балансу між "я" та "ми". Фактично, на рівні "ми" і "нас" - це не Поезія, а лозунгарство.
Диктат "я", без очевидного скерування до гармонії з природою речей - теж не Поезія.
Отже, обережність із отруйним мирським фактором, обережність від мирської залежності - це теж ознака Справжності. І це, вочевидь, стосується будь-якої творчості.
То скільки в нас насправді Справжнього?
Для Поезії важливо й розрізняти простоту від спрощень. Художня простота завжди комплексно насичена (і сенсами й емоціями, тощо), а ось спрощення завжди однобокі, і зазвичай, несуть в собі той чи той ідеологічний характер. Тож, простота - це від природи речей, а спрощення - підлаштування під мирські стереотипи.
Поезія, зрозуміло, не терпить і формалізму. То й прикриватися тим, що це рондель, або сонет, чи інші строгі форми, тому звідси й певна обмеженість у проявах високої словесності - помилково. Насправді, просто ліньки авторам доводити до пуття написане.
Милозвучність. Це не лише про збіг приголосних, в більшій мірі йдеться про природну багатоплановість, достатню прозорість тексту, за яким може виринати далеко не одне тло.
Кількість написаного має значення, бо кількість часто зрештою переходить в якість. Але важливо, через які брами те все з нас виходить. Щось через вищі, дещо посередині, щось через низи. Це відразу помітно і авторові, достатньо тільки задати собі таке запитання - звідки це вийшло насправді. Запитуймо себе. )
Тож, скільки напишеться - стільки напишеться. Без осуду - в нас на порталі чимало тих, котрі випускають в світ, приклеюють до шпальт, як на вуличні стіни, одні й ті самі повідомлення, що вони ніби живі. Це добре, що вони живі, і створюють антураж руху. Ось тільки, якби не лишень зовнішнього, так?
Це стосується, нмсд, і гарної теми, щодо каталізаторів. Особливо цікавий приклад щодо шановних Жадана і Іздрика, на яких часто звертаються мирські погляди (хоча є і ряд інших достойних сучасних авторів, в чомусь більш величних і майстровитих). З повагою ставлюсь до кожного з них. Особливо до Іздрика, що зміг, може, й далі могтиме переборювати власні проблеми задля чогось вищого, наприклад, хорошої літератури, притомної поезії, притомного, світлого життя.
Тим не менше, щодо них обох дуже непогано працюватиме аналогія із порівнянням між діяннями, скажімо, Шиви (не Рудри) і Майя Данави. І той, і той увиразнювали так звані "сідхи".
Шива - подавав їх як особистий досвід Адійоги і дійсні досконалості, що виявляються на шляху саморозвитку живої сутності.
А ось Майя Данава випустив "сідхи", як набір ілюзорностей, в тому числі і для мирського буття. З ними можна бути в тому чи тому напрямку достатньо щасливим, і наче чогось досягнути з того мирського, що потім буде зачищено природою речей ледь не до дна. В цьому різниця між каталізаторами до творчості.
Це тонкий момент для істинної Справжності. І він розділяє юрби, що повністю в мирському середовищі, в омані і нав'язаній фальші, від природного обсягу, в якому усі ми. Ось тільки в мирському ми на голкове вушко, а всім іншим там, куди навіть не дивимося. Це теж про обсяг Справжності, в тому числі, в поезії.
Якщо дещо конкретизувати, то йдеться саме про чистоту гармоній, яка суто в мирському недосяжна. А брудні гармонії в більшому обсязі - не працюватимуть попри всю позірність і підігрування - свідоме чи не свідоме - більшості.
Тому Справжність більшості не помітна. То кого розкручують медіа? Чомусь не велета Низового і йому подібних. І це не випадково.
Бачити і передавати невипадковість не на мирському рівні - теж ознака Поетичної Справжності...
Диктат "я", без очевидного скерування до гармонії з природою речей - теж не Поезія.
Отже, обережність із отруйним мирським фактором, обережність від мирської залежності - це теж ознака Справжності. І це, вочевидь, стосується будь-якої творчості.
То скільки в нас насправді Справжнього?
Для Поезії важливо й розрізняти простоту від спрощень. Художня простота завжди комплексно насичена (і сенсами й емоціями, тощо), а ось спрощення завжди однобокі, і зазвичай, несуть в собі той чи той ідеологічний характер. Тож, простота - це від природи речей, а спрощення - підлаштування під мирські стереотипи.
Поезія, зрозуміло, не терпить і формалізму. То й прикриватися тим, що це рондель, або сонет, чи інші строгі форми, тому звідси й певна обмеженість у проявах високої словесності - помилково. Насправді, просто ліньки авторам доводити до пуття написане.
Милозвучність. Це не лише про збіг приголосних, в більшій мірі йдеться про природну багатоплановість, достатню прозорість тексту, за яким може виринати далеко не одне тло.
Кількість написаного має значення, бо кількість часто зрештою переходить в якість. Але важливо, через які брами те все з нас виходить. Щось через вищі, дещо посередині, щось через низи. Це відразу помітно і авторові, достатньо тільки задати собі таке запитання - звідки це вийшло насправді. Запитуймо себе. )
Тож, скільки напишеться - стільки напишеться. Без осуду - в нас на порталі чимало тих, котрі випускають в світ, приклеюють до шпальт, як на вуличні стіни, одні й ті самі повідомлення, що вони ніби живі. Це добре, що вони живі, і створюють антураж руху. Ось тільки, якби не лишень зовнішнього, так?
Це стосується, нмсд, і гарної теми, щодо каталізаторів. Особливо цікавий приклад щодо шановних Жадана і Іздрика, на яких часто звертаються мирські погляди (хоча є і ряд інших достойних сучасних авторів, в чомусь більш величних і майстровитих). З повагою ставлюсь до кожного з них. Особливо до Іздрика, що зміг, може, й далі могтиме переборювати власні проблеми задля чогось вищого, наприклад, хорошої літератури, притомної поезії, притомного, світлого життя.
Тим не менше, щодо них обох дуже непогано працюватиме аналогія із порівнянням між діяннями, скажімо, Шиви (не Рудри) і Майя Данави. І той, і той увиразнювали так звані "сідхи".
Шива - подавав їх як особистий досвід Адійоги і дійсні досконалості, що виявляються на шляху саморозвитку живої сутності.
А ось Майя Данава випустив "сідхи", як набір ілюзорностей, в тому числі і для мирського буття. З ними можна бути в тому чи тому напрямку достатньо щасливим, і наче чогось досягнути з того мирського, що потім буде зачищено природою речей ледь не до дна. В цьому різниця між каталізаторами до творчості.
Це тонкий момент для істинної Справжності. І він розділяє юрби, що повністю в мирському середовищі, в омані і нав'язаній фальші, від природного обсягу, в якому усі ми. Ось тільки в мирському ми на голкове вушко, а всім іншим там, куди навіть не дивимося. Це теж про обсяг Справжності, в тому числі, в поезії.
Якщо дещо конкретизувати, то йдеться саме про чистоту гармоній, яка суто в мирському недосяжна. А брудні гармонії в більшому обсязі - не працюватимуть попри всю позірність і підігрування - свідоме чи не свідоме - більшості.
Тому Справжність більшості не помітна. То кого розкручують медіа? Чомусь не велета Низового і йому подібних. І це не випадково.
Бачити і передавати невипадковість не на мирському рівні - теж ознака Поетичної Справжності...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Богдан Ступка як моральний вбивця Івана Миколайчука"
• Перейти на сторінку •
"Трансформація вірша ШІ Джеміні - Джерело у слові"
• Перейти на сторінку •
"Трансформація вірша ШІ Джеміні - Джерело у слові"
Про публікацію
