Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.26
15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
2026.08.26
13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
2026.08.26
13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
2026.08.26
10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
2026.08.26
10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок
2026.08.26
08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
2026.08.26
07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
2026.08.26
06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
2026.08.25
23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
2026.08.25
23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
2026.08.25
20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
2026.08.25
20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
2026.08.25
16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
2026.08.25
15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
2026.08.25
13:26
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
2026.08.25
06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Публіцистика
Домінантні риси справжньої Поезії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Домінантні риси справжньої Поезії
Наскільки я розумію, Справжня поезія таки починається з правильного балансу між "я" та "ми". Фактично, на рівні "ми" і "нас" - це не Поезія, а лозунгарство.
Диктат "я", без очевидного скерування до гармонії з природою речей - теж не Поезія.
Отже, обережність із отруйним мирським фактором, обережність від мирської залежності - це теж ознака Справжності. І це, вочевидь, стосується будь-якої творчості.
То скільки в нас насправді Справжнього?
Для Поезії важливо й розрізняти простоту від спрощень. Художня простота завжди комплексно насичена (і сенсами й емоціями, тощо), а ось спрощення завжди однобокі, і зазвичай, несуть в собі той чи той ідеологічний характер. Тож, простота - це від природи речей, а спрощення - підлаштування під мирські стереотипи.
Поезія, зрозуміло, не терпить і формалізму. То й прикриватися тим, що це рондель, або сонет, чи інші строгі форми, тому звідси й певна обмеженість у проявах високої словесності - помилково. Насправді, просто ліньки авторам доводити до пуття написане.
Милозвучність. Це не лише про збіг приголосних, в більшій мірі йдеться про природну багатоплановість, достатню прозорість тексту, за яким може виринати далеко не одне тло.
Кількість написаного має значення, бо кількість часто зрештою переходить в якість. Але важливо, через які брами те все з нас виходить. Щось через вищі, дещо посередині, щось через низи. Це відразу помітно і авторові, достатньо тільки задати собі таке запитання - звідки це вийшло насправді. Запитуймо себе. )
Тож, скільки напишеться - стільки напишеться. Без осуду - в нас на порталі чимало тих, котрі випускають в світ, приклеюють до шпальт, як на вуличні стіни, одні й ті самі повідомлення, що вони ніби живі. Це добре, що вони живі, і створюють антураж руху. Ось тільки, якби не лишень зовнішнього, так?
Це стосується, нмсд, і гарної теми, щодо каталізаторів. Особливо цікавий приклад щодо шановних Жадана і Іздрика, на яких часто звертаються мирські погляди (хоча є і ряд інших достойних сучасних авторів, в чомусь більш величних і майстровитих). З повагою ставлюсь до кожного з них. Особливо до Іздрика, що зміг, може, й далі могтиме переборювати власні проблеми задля чогось вищого, наприклад, хорошої літератури, притомної поезії, притомного, світлого життя.
Тим не менше, щодо них обох дуже непогано працюватиме аналогія із порівнянням між діяннями, скажімо, Шиви (не Рудри) і Майя Данави. І той, і той увиразнювали так звані "сідхи".
Шива - подавав їх як особистий досвід Адійоги і дійсні досконалості, що виявляються на шляху саморозвитку живої сутності.
А ось Майя Данава випустив "сідхи", як набір ілюзорностей, в тому числі і для мирського буття. З ними можна бути в тому чи тому напрямку достатньо щасливим, і наче чогось досягнути з того мирського, що потім буде зачищено природою речей ледь не до дна. В цьому різниця між каталізаторами до творчості.
Це тонкий момент для істинної Справжності. І він розділяє юрби, що повністю в мирському середовищі, в омані і нав'язаній фальші, від природного обсягу, в якому усі ми. Ось тільки в мирському ми на голкове вушко, а всім іншим там, куди навіть не дивимося. Це теж про обсяг Справжності, в тому числі, в поезії.
Якщо дещо конкретизувати, то йдеться саме про чистоту гармоній, яка суто в мирському недосяжна. А брудні гармонії в більшому обсязі - не працюватимуть попри всю позірність і підігрування - свідоме чи не свідоме - більшості.
Тому Справжність більшості не помітна. То кого розкручують медіа? Чомусь не велета Низового і йому подібних. І це не випадково.
Бачити і передавати невипадковість не на мирському рівні - теж ознака Поетичної Справжності...
Диктат "я", без очевидного скерування до гармонії з природою речей - теж не Поезія.
Отже, обережність із отруйним мирським фактором, обережність від мирської залежності - це теж ознака Справжності. І це, вочевидь, стосується будь-якої творчості.
То скільки в нас насправді Справжнього?
Для Поезії важливо й розрізняти простоту від спрощень. Художня простота завжди комплексно насичена (і сенсами й емоціями, тощо), а ось спрощення завжди однобокі, і зазвичай, несуть в собі той чи той ідеологічний характер. Тож, простота - це від природи речей, а спрощення - підлаштування під мирські стереотипи.
Поезія, зрозуміло, не терпить і формалізму. То й прикриватися тим, що це рондель, або сонет, чи інші строгі форми, тому звідси й певна обмеженість у проявах високої словесності - помилково. Насправді, просто ліньки авторам доводити до пуття написане.
Милозвучність. Це не лише про збіг приголосних, в більшій мірі йдеться про природну багатоплановість, достатню прозорість тексту, за яким може виринати далеко не одне тло.
Кількість написаного має значення, бо кількість часто зрештою переходить в якість. Але важливо, через які брами те все з нас виходить. Щось через вищі, дещо посередині, щось через низи. Це відразу помітно і авторові, достатньо тільки задати собі таке запитання - звідки це вийшло насправді. Запитуймо себе. )
Тож, скільки напишеться - стільки напишеться. Без осуду - в нас на порталі чимало тих, котрі випускають в світ, приклеюють до шпальт, як на вуличні стіни, одні й ті самі повідомлення, що вони ніби живі. Це добре, що вони живі, і створюють антураж руху. Ось тільки, якби не лишень зовнішнього, так?
Це стосується, нмсд, і гарної теми, щодо каталізаторів. Особливо цікавий приклад щодо шановних Жадана і Іздрика, на яких часто звертаються мирські погляди (хоча є і ряд інших достойних сучасних авторів, в чомусь більш величних і майстровитих). З повагою ставлюсь до кожного з них. Особливо до Іздрика, що зміг, може, й далі могтиме переборювати власні проблеми задля чогось вищого, наприклад, хорошої літератури, притомної поезії, притомного, світлого життя.
Тим не менше, щодо них обох дуже непогано працюватиме аналогія із порівнянням між діяннями, скажімо, Шиви (не Рудри) і Майя Данави. І той, і той увиразнювали так звані "сідхи".
Шива - подавав їх як особистий досвід Адійоги і дійсні досконалості, що виявляються на шляху саморозвитку живої сутності.
А ось Майя Данава випустив "сідхи", як набір ілюзорностей, в тому числі і для мирського буття. З ними можна бути в тому чи тому напрямку достатньо щасливим, і наче чогось досягнути з того мирського, що потім буде зачищено природою речей ледь не до дна. В цьому різниця між каталізаторами до творчості.
Це тонкий момент для істинної Справжності. І він розділяє юрби, що повністю в мирському середовищі, в омані і нав'язаній фальші, від природного обсягу, в якому усі ми. Ось тільки в мирському ми на голкове вушко, а всім іншим там, куди навіть не дивимося. Це теж про обсяг Справжності, в тому числі, в поезії.
Якщо дещо конкретизувати, то йдеться саме про чистоту гармоній, яка суто в мирському недосяжна. А брудні гармонії в більшому обсязі - не працюватимуть попри всю позірність і підігрування - свідоме чи не свідоме - більшості.
Тому Справжність більшості не помітна. То кого розкручують медіа? Чомусь не велета Низового і йому подібних. І це не випадково.
Бачити і передавати невипадковість не на мирському рівні - теж ознака Поетичної Справжності...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Богдан Ступка як моральний вбивця Івана Миколайчука"
• Перейти на сторінку •
"Трансформація вірша ШІ Джеміні - Джерело у слові"
• Перейти на сторінку •
"Трансформація вірша ШІ Джеміні - Джерело у слові"
Про публікацію
