Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.20
17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,
таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,
2026.06.20
13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?
Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,
2026.06.20
12:39
Кожен ковток – це зустріч
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.
2026.06.20
11:23
Вийшов я в садок фазенди
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!
2026.06.20
09:20
залишилося лише тебе хотіти
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни
2026.06.20
06:30
Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.
2026.06.19
21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.06.19
20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.
Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,
2026.06.19
19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ
2026.06.19
16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів
2026.06.19
15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.
Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей
2026.06.19
12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.
Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
2026.06.19
12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,
2026.06.19
08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
2026.06.19
07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
2026.06.19
06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Томас-Стернз Еліот. Нобелівська промова [1]
Отож мушу спробувати висловитися опосередковано, виклавши вам мою інтерпретацію важливості Нобелівської премії з літератури. Якби йшлося просто про визнання заслуг і популярності автора за межами його країни й в іншомовних середовищах, то заледве можна було б когось із нас, поетів будь-якої доби, уважати гіднішим такої відзнаки, ніж інші. Але бачу в Нобелівській премії дещо більше і відмінне од такого визнання. Присуджувана представникам різних народів, вона, як мені видається, радше означає, що людину, за певним актом милості, обрано виконувати особливу, нову для неї роль і стати особливим символом. Відбувається церемонія, через котру на людину покладають певну функцію, якої вона не виконувала раніше. Отже, питання не в тому, чи людина гідна такої високої нагороди, а в тому, чи зможе вона виконувати приписану їй функцію: бути представником – наскільки взагалі це може зробити людина – чогось набагато важливішого за цінність того, що вона написала.
Зазвичай поезію вважають найбільш територіально прив’язаним мистецтвом. Живописом, скульптурою, архітектурою, музикою можуть насолоджуватися всі, хто їх бачить або чує. Але мова – особливо мова поезії – це зовсім інша матерія. Поезія, може здаватися, радше розділяє народи, ніж об’єднує їх.
Але, з другого боку, мусимо пам’ятати: якщо поезія створює перешкоди, то сама ж вона мотивує нас до їх подолання. Насолоджуватися поезією, створеною іншою мовою, означає насолоджуватися розумінням народу, який говорить тою мовою, і не можемо досягти цього розуміння жодним іншим шляхом. Також можемо подумати про історію поезії в Європі та про великий вплив, який здатна чинити поезія однією мовою на поезію іншою; мусимо пам’ятати про величезний борг кожного значного поета перед іншомовними поетами, а не лише його краянами; ми могли б поміркувати про те, що поезія будь-якої країни й будь-якою мовою занепала і загинула б, якби не діставала живлення від інших мов. Коли поет говорить до свого народу, його словами говорять голоси всіх іншомовних поетів, які вплинули на нього. Водночас він звертається до молодших іншомовних поетів, а вони, своєю чергою, перекажуть частку його світобачення і певною мірою дух його народу – своєму народові. Почасти через вплив на інших поетів, почасти через переклади, у яких ці іншомовні поети на свій манір відтворюють його вірші, почасти через читачів його мовою, які самі не є поетами, поет може сприяти взаєморозумінню народів.
Звичайно, у творчості кожного поета багато речей знаходитимуть відгук лише в людях, котрі мешкають у тому самому регіоні або говорять тою самою мовою, що й поет. Проте є сенс у вислові «поезія Європи» й навіть – «поезія світу». Гадаю, саме в поезії люди різних країн і мов – хоча це очевидно лише невеликій меншості в будь-якій країні – дістають розуміння одне одного, а воно, яким би частковим не було, однаково істотне. І сприймаю присудження Нобелівської премії з літератури поетові передусім як утвердження наднаціональної поезії. Саме з цією метою необхідно час від часу нагороджувати поета: отож стою перед вами не завдяки моїм власним заслугам, а як символ – принаймні на якийсь час – певного значення поезії.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Томас-Стернз Еліот. Нобелівська промова [1]
Переклав Василь Білоцерківський
Коли я почав думати про те, щó мушу сказати вам цього вечора, то хотів лише дуже просто висловити моє поцінування високої честі, якою вшанувала мене Шведська академія. Але зробити це належно вийшло не таким-то простим завданням: як професіонал маю справу зі словами, одначе тут я втратив владу над ними. Просто зазначити: я усвідомив, що здобув найвищу міжнародну відзнаку, якою можна нагородити письменника, – означало б лише повторити те, що вже знає кожен. Визнати, що я не гідний цієї премії, означало б кинути тінь сумніву на мудрість Академії; мою похвалу Академії за її нагороду можна було б витлумачити, що я, як літературний критик, потверджую її визнання мене як поета. Тому чи можу попрохати вас сприйняти як само собою зрозуміле, що в мить, коли я довідався про присудження мені цієї премії, пережив природні для кожної людини почуття: захват, марнославство, радість від лестощів і роздратування незручностями через те, що за ніч я перетворився на людину публічну? Якби Нобелівська премія була такою самою нагородою, як і будь-яка інша, лише вищого рангу, я ще міг би спробувати знайти слова мого поцінування її, а позаяк ця премія особлива, і по суті відрізняється од інших, то важко знайти слова, відповідні моїм теперішнім почуттям.
Отож мушу спробувати висловитися опосередковано, виклавши вам мою інтерпретацію важливості Нобелівської премії з літератури. Якби йшлося просто про визнання заслуг і популярності автора за межами його країни й в іншомовних середовищах, то заледве можна було б когось із нас, поетів будь-якої доби, уважати гіднішим такої відзнаки, ніж інші. Але бачу в Нобелівській премії дещо більше і відмінне од такого визнання. Присуджувана представникам різних народів, вона, як мені видається, радше означає, що людину, за певним актом милості, обрано виконувати особливу, нову для неї роль і стати особливим символом. Відбувається церемонія, через котру на людину покладають певну функцію, якої вона не виконувала раніше. Отже, питання не в тому, чи людина гідна такої високої нагороди, а в тому, чи зможе вона виконувати приписану їй функцію: бути представником – наскільки взагалі це може зробити людина – чогось набагато важливішого за цінність того, що вона написала.
Зазвичай поезію вважають найбільш територіально прив’язаним мистецтвом. Живописом, скульптурою, архітектурою, музикою можуть насолоджуватися всі, хто їх бачить або чує. Але мова – особливо мова поезії – це зовсім інша матерія. Поезія, може здаватися, радше розділяє народи, ніж об’єднує їх.
Але, з другого боку, мусимо пам’ятати: якщо поезія створює перешкоди, то сама ж вона мотивує нас до їх подолання. Насолоджуватися поезією, створеною іншою мовою, означає насолоджуватися розумінням народу, який говорить тою мовою, і не можемо досягти цього розуміння жодним іншим шляхом. Також можемо подумати про історію поезії в Європі та про великий вплив, який здатна чинити поезія однією мовою на поезію іншою; мусимо пам’ятати про величезний борг кожного значного поета перед іншомовними поетами, а не лише його краянами; ми могли б поміркувати про те, що поезія будь-якої країни й будь-якою мовою занепала і загинула б, якби не діставала живлення від інших мов. Коли поет говорить до свого народу, його словами говорять голоси всіх іншомовних поетів, які вплинули на нього. Водночас він звертається до молодших іншомовних поетів, а вони, своєю чергою, перекажуть частку його світобачення і певною мірою дух його народу – своєму народові. Почасти через вплив на інших поетів, почасти через переклади, у яких ці іншомовні поети на свій манір відтворюють його вірші, почасти через читачів його мовою, які самі не є поетами, поет може сприяти взаєморозумінню народів.
Звичайно, у творчості кожного поета багато речей знаходитимуть відгук лише в людях, котрі мешкають у тому самому регіоні або говорять тою самою мовою, що й поет. Проте є сенс у вислові «поезія Європи» й навіть – «поезія світу». Гадаю, саме в поезії люди різних країн і мов – хоча це очевидно лише невеликій меншості в будь-якій країні – дістають розуміння одне одного, а воно, яким би частковим не було, однаково істотне. І сприймаю присудження Нобелівської премії з літератури поетові передусім як утвердження наднаціональної поезії. Саме з цією метою необхідно час від часу нагороджувати поета: отож стою перед вами не завдяки моїм власним заслугам, а як символ – принаймні на якийсь час – певного значення поезії.
[1] Виголошено на Нобелівському прийнятті у Стокгольмі 10 грудня 1948 р.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
