ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.04 21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.

Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч

Світлана Пирогова
2026.08.04 20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.

Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень

Паб Лімерик
2026.08.04 17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.

Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.

Кока Черкаський
2026.08.04 16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,

хома дідим
2026.08.04 13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух

Борис Костиря
2026.08.04 13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.

Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,

Олена Побийголод
2026.08.04 10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)

Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!

    Бо неділя – це вітанки

Вячеслав Руденко
2026.08.04 09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,

Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,

Ірина Вовк
2026.08.04 08:59
P.S. Погляд крізь приціл. Свідчення штурмбаннфюрера (не для протоколу) Кабінет начальника поліції безпеки та СД (гестапо) на Короленка. Того ж дня, пізній вечір. У кімнаті панує тиша. На столі горить настільна лампа

Віктор Кучерук
2026.08.04 07:17
З усіх злелеяних доріг
Оця найтяжча,
Бо шлях вибоїстий побіг
Крізь дикі хащі.
Хоча обставини не ті,
І не до свята, -
Метою стало у житті
Важке здолати.

Роксолана Вірлан
2026.08.03 21:23
Який в тім толк - щоб відьмі- хижаку,
товкти про різні кодекси в астралі,
а чи про гріх?...у неї є педалі,
пластична Ява - є сакральний круг
і плуг, аби орати білі далі.

Хай сонячного втемнення поріг -
вона - Творця відтворення і воля -

Ольга Садкова
2026.08.03 21:02
Не треба зустрічі, не треба,
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.

Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену

Ігор Шоха
2026.08.03 18:06
У тому, що імперія проклята,
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.

ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта

Володимир Бойко
2026.08.03 14:08
Серед літа гостей Занзібару
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.

Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.

Борис Костиря
2026.08.03 13:23
Бурульки падають з дахів
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.

Володимир Мацуцький
2026.08.03 12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Томас-Стернз Еліот. Нобелівська промова [1]

Переклав Василь Білоцерківський

Коли я почав думати про те, щó мушу сказати вам цього вечора, то хотів лише дуже просто висловити моє поцінування високої честі, якою вшанувала мене Шведська академія. Але зробити це належно вийшло не таким-то простим завданням: як професіонал маю справу зі словами, одначе тут я втратив владу над ними. Просто зазначити: я усвідомив, що здобув найвищу міжнародну відзнаку, якою можна нагородити письменника, – означало б лише повторити те, що вже знає кожен. Визнати, що я не гідний цієї премії, означало б кинути тінь сумніву на мудрість Академії; мою похвалу Академії за її нагороду можна було б витлумачити, що я, як літературний критик, потверджую її визнання мене як поета. Тому чи можу попрохати вас сприйняти як само собою зрозуміле, що в мить, коли я довідався про присудження мені цієї премії, пережив природні для кожної людини почуття: захват, марнославство, радість від лестощів і роздратування незручностями через те, що за ніч я перетворився на людину публічну? Якби Нобелівська премія була такою самою нагородою, як і будь-яка інша, лише вищого рангу, я ще міг би спробувати знайти слова мого поцінування її, а позаяк ця премія особлива, і по суті відрізняється од інших, то важко знайти слова, відповідні моїм теперішнім почуттям.
Отож мушу спробувати висловитися опосередковано, виклавши вам мою інтерпретацію важливості Нобелівської премії з літератури. Якби йшлося просто про визнання заслуг і популярності автора за межами його країни й в іншомовних середовищах, то заледве можна було б когось із нас, поетів будь-якої доби, уважати гіднішим такої відзнаки, ніж інші. Але бачу в Нобелівській премії дещо більше і відмінне од такого визнання. Присуджувана представникам різних народів, вона, як мені видається, радше означає, що людину, за певним актом милості, обрано виконувати особливу, нову для неї роль і стати особливим символом. Відбувається церемонія, через котру на людину покладають певну функцію, якої вона не виконувала раніше. Отже, питання не в тому, чи людина гідна такої високої нагороди, а в тому, чи зможе вона виконувати приписану їй функцію: бути представником – наскільки взагалі це може зробити людина – чогось набагато важливішого за цінність того, що вона написала.
Зазвичай поезію вважають найбільш територіально прив’язаним мистецтвом. Живописом, скульптурою, архітектурою, музикою можуть насолоджуватися всі, хто їх бачить або чує. Але мова – особливо мова поезії – це зовсім інша матерія. Поезія, може здаватися, радше розділяє народи, ніж об’єднує їх.
Але, з другого боку, мусимо пам’ятати: якщо поезія створює перешкоди, то сама ж вона мотивує нас до їх подолання. Насолоджуватися поезією, створеною іншою мовою, означає насолоджуватися розумінням народу, який говорить тою мовою, і не можемо досягти цього розуміння жодним іншим шляхом. Також можемо подумати про історію поезії в Європі та про великий вплив, який здатна чинити поезія однією мовою на поезію іншою; мусимо пам’ятати про величезний борг кожного значного поета перед іншомовними поетами, а не лише його краянами; ми могли б поміркувати про те, що поезія будь-якої країни й будь-якою мовою занепала і загинула б, якби не діставала живлення від інших мов. Коли поет говорить до свого народу, його словами говорять голоси всіх іншомовних поетів, які вплинули на нього. Водночас він звертається до молодших іншомовних поетів, а вони, своєю чергою, перекажуть частку його світобачення і певною мірою дух його народу – своєму народові. Почасти через вплив на інших поетів, почасти через переклади, у яких ці іншомовні поети на свій манір відтворюють його вірші, почасти через читачів його мовою, які самі не є поетами, поет може сприяти взаєморозумінню народів.
Звичайно, у творчості кожного поета багато речей знаходитимуть відгук лише в людях, котрі мешкають у тому самому регіоні або говорять тою самою мовою, що й поет. Проте є сенс у вислові «поезія Європи» й навіть – «поезія світу». Гадаю, саме в поезії люди різних країн і мов – хоча це очевидно лише невеликій меншості в будь-якій країні – дістають розуміння одне одного, а воно, яким би частковим не було, однаково істотне. І сприймаю присудження Нобелівської премії з літератури поетові передусім як утвердження наднаціональної поезії. Саме з цією метою необхідно час від часу нагороджувати поета: отож стою перед вами не завдяки моїм власним заслугам, а як символ – принаймні на якийсь час – певного значення поезії.













[1] Виголошено на Нобелівському прийнятті у Стокгольмі 10 грудня 1948 р.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2026-06-20 19:38:13
Переглядів сторінки твору 71
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.850
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2026.07.12 19:38
Автор у цю хвилину відсутній