Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.16
00:05
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.
Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.
Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо
2026.07.15
23:19
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©
2026.07.15
16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
хома дідим (1966) /
Поеми
* 133 *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* 133 *
в цій сюрреальності
хтось ґазда хтось пролаза
ще дехто думає що він
кіногерой
є і такі хто залюбки
на хліб усіх їх мазав
на хліб із маслом
заробляє бо
комусь уся ця
коловерть і вся війна
матеріал
чому би ні панове
ще дайте ще
давайте ще однак
як саме помирає хтось
у номер
гіркіший траурніший щем
чорніша кров
промовистіші ймення
деталі недоведені авжеж
бо гній вважає
гній практично певний
що має право
ілюмінувати смерті
що право лиш йому
належить він
цікавий
він інтуїтивний
офігенний
–
у цім житті мене
цікавлять тільки вірші
я перебрав усі
які існують рими
для того щоб сказати це
сказати ще
вірніше
моє буття ніщо отож-бо
віриш–ні
мене цікавлять вірші
і слова
обіймані незгірші
хай неважливо хто
сприймає щось не то
бо є питоме
зриме
вище
а інше все
місток хиткий
хиткий місток
–
спитала ти
до чого писанина
оця і що тобі у тім
чи хто щасливим став
або себе звільнив
за писаниною
що не заради хліба
і не заради істини
бо всякий в цьому сні
здогадується
істина безмежна
і безмірна
навіщо ти все пишеш
поясни
а я казав любов
до ближньої стіни
не значить що
ти любиш стіни
і я не бачу
жодної провини
у тім щоби любити
або ні
–
мені довірся ти нарешті
мені що вгору що уверх
у варіації бентежній
хоч я і не аполлінер
тобі подобаються знаю
незаморочливі слова
недоброзичливі так само
о там свої моменти зваб
у тебе є рядки та рими
і ти плекаєш власний світ
світів чимало вірогідно
і кожному мільярди літ
я все ж неподалік
зізнайся
собі
не вічність але щось
в цім ритмові
або у ритмі
у римі чи у римах ось
я не благаю про присутність
чи там посутність боже
збав
хоча приємно раз почути
від тебе гов бо ти не знав
що можна так
бо що завгодно всяк
інакше можна
дýрню
–
смертні надовкіл жнива
жевріють багаття
дехто вірувати став
дехто все на хаті
чи усім наперекір
марить чи заткнувся
ще якийсь
сусідський двір
ловить самогубця
ми з тобою не зірки
нам не треба хайпу
рейтингів не треба тих
і сердечок–лайків
обійми мене ще раз
праведно реально
що розмаї перифраз
кухня чи їдальня
від бентеги не втечеш
весело та жаско
ще люби мене і ще
хай триває казка
–
не получилось чоловіка
і друга навіть з мене
мені нема що говорити
слова усе непевні
мені не дарували власність
я працював задурно
я думав радше
про прекрасне
але намарно думав
померти треба вчасно завше
йти у вікно не виграш
бо це не те
це смішно знаєш
що викинув не вкинеш
життя і смерть
усе є дивом
і розпад дивом є
все сказано давно поштиво
так чи не так бо нє
ми в дискурсі у наративі
чому би ні
чому б
ми живемо спимо
з війною
ми трудимо війну
–
на пташиних правах
на чиємусь чесному слові
тимчасово у той самий час
пожиттєво
я любив
я хотів свою дрібку любові
це все не про поезії
все це мабуть не для всіх
що поезія
що словесність
що вимовність що поза
смерті надто багато довкола
смерті життів
тіл оголених душ
не вимагати нічого
намагатись
не знаючи що таке я навіть
якщо мені хтось потрібен
будь-хто часом
імовірно і я теж потрібен
якось
але все непросто
непросто непросто непросто
–
спілкуйся з чатом джипіті
який в своїм режимі бога
ніде нізащо не існує
і запросто доступний всім
лиш промти набирай для нього
–
так звані питання життя і смерті
є по суті питаннями щодо смерті
бо щодо життя і так зрозуміло все
останній мікроб
для чогось існує
чимось імовірно живе так само
питання життя і смерті насправді
допитуються про смерть
може так може ні
рай чи пекло
червоне й чорне
простий розклад матерії
існування інших енергій у вічності
усе що про вічність собі риторичне
а загалом тобі не до вподоби смерть
як така
хоч усякий смертний по суті
деякі навіть прагнуть чим
якнайскоріш
але не йдеться про імовірності
йдеться про вибір
якого нема зрештою
є життя поки є
єдине чого не бажається
дурнí апріорі
незаанґажованій більшості
потенційних мерців
не хочеться
говорити про це достеменно
дбати про це безнадійно
подайте нам релятивізм
ілюзорне чіпляння за привидів
рутинне чіпляння за ніч
за невідомість
–
хтось ґазда хтось пролаза
ще дехто думає що він
кіногерой
є і такі хто залюбки
на хліб усіх їх мазав
на хліб із маслом
заробляє бо
комусь уся ця
коловерть і вся війна
матеріал
чому би ні панове
ще дайте ще
давайте ще однак
як саме помирає хтось
у номер
гіркіший траурніший щем
чорніша кров
промовистіші ймення
деталі недоведені авжеж
бо гній вважає
гній практично певний
що має право
ілюмінувати смерті
що право лиш йому
належить він
цікавий
він інтуїтивний
офігенний
–
у цім житті мене
цікавлять тільки вірші
я перебрав усі
які існують рими
для того щоб сказати це
сказати ще
вірніше
моє буття ніщо отож-бо
віриш–ні
мене цікавлять вірші
і слова
обіймані незгірші
хай неважливо хто
сприймає щось не то
бо є питоме
зриме
вище
а інше все
місток хиткий
хиткий місток
–
спитала ти
до чого писанина
оця і що тобі у тім
чи хто щасливим став
або себе звільнив
за писаниною
що не заради хліба
і не заради істини
бо всякий в цьому сні
здогадується
істина безмежна
і безмірна
навіщо ти все пишеш
поясни
а я казав любов
до ближньої стіни
не значить що
ти любиш стіни
і я не бачу
жодної провини
у тім щоби любити
або ні
–
мені довірся ти нарешті
мені що вгору що уверх
у варіації бентежній
хоч я і не аполлінер
тобі подобаються знаю
незаморочливі слова
недоброзичливі так само
о там свої моменти зваб
у тебе є рядки та рими
і ти плекаєш власний світ
світів чимало вірогідно
і кожному мільярди літ
я все ж неподалік
зізнайся
собі
не вічність але щось
в цім ритмові
або у ритмі
у римі чи у римах ось
я не благаю про присутність
чи там посутність боже
збав
хоча приємно раз почути
від тебе гов бо ти не знав
що можна так
бо що завгодно всяк
інакше можна
дýрню
–
смертні надовкіл жнива
жевріють багаття
дехто вірувати став
дехто все на хаті
чи усім наперекір
марить чи заткнувся
ще якийсь
сусідський двір
ловить самогубця
ми з тобою не зірки
нам не треба хайпу
рейтингів не треба тих
і сердечок–лайків
обійми мене ще раз
праведно реально
що розмаї перифраз
кухня чи їдальня
від бентеги не втечеш
весело та жаско
ще люби мене і ще
хай триває казка
–
не получилось чоловіка
і друга навіть з мене
мені нема що говорити
слова усе непевні
мені не дарували власність
я працював задурно
я думав радше
про прекрасне
але намарно думав
померти треба вчасно завше
йти у вікно не виграш
бо це не те
це смішно знаєш
що викинув не вкинеш
життя і смерть
усе є дивом
і розпад дивом є
все сказано давно поштиво
так чи не так бо нє
ми в дискурсі у наративі
чому би ні
чому б
ми живемо спимо
з війною
ми трудимо війну
–
на пташиних правах
на чиємусь чесному слові
тимчасово у той самий час
пожиттєво
я любив
я хотів свою дрібку любові
це все не про поезії
все це мабуть не для всіх
що поезія
що словесність
що вимовність що поза
смерті надто багато довкола
смерті життів
тіл оголених душ
не вимагати нічого
намагатись
не знаючи що таке я навіть
якщо мені хтось потрібен
будь-хто часом
імовірно і я теж потрібен
якось
але все непросто
непросто непросто непросто
–
спілкуйся з чатом джипіті
який в своїм режимі бога
ніде нізащо не існує
і запросто доступний всім
лиш промти набирай для нього
–
так звані питання життя і смерті
є по суті питаннями щодо смерті
бо щодо життя і так зрозуміло все
останній мікроб
для чогось існує
чимось імовірно живе так само
питання життя і смерті насправді
допитуються про смерть
може так може ні
рай чи пекло
червоне й чорне
простий розклад матерії
існування інших енергій у вічності
усе що про вічність собі риторичне
а загалом тобі не до вподоби смерть
як така
хоч усякий смертний по суті
деякі навіть прагнуть чим
якнайскоріш
але не йдеться про імовірності
йдеться про вибір
якого нема зрештою
є життя поки є
єдине чого не бажається
дурнí апріорі
незаанґажованій більшості
потенційних мерців
не хочеться
говорити про це достеменно
дбати про це безнадійно
подайте нам релятивізм
ілюзорне чіпляння за привидів
рутинне чіпляння за ніч
за невідомість
–
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
