Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
2026.08.26
18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
2026.08.26
17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
2026.08.26
15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
2026.08.26
13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
2026.08.26
13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
2026.08.26
10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
2026.08.26
10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок
2026.08.26
08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
2026.08.26
07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
2026.08.26
06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Проза
Казка про те як Бог створив еволюцію (з фольклору вчених 1980-х років)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про те як Бог створив еволюцію (з фольклору вчених 1980-х років)
Чув я багато чого в дитинстві. Було там багато мудрого що з часом люди забули. От розумні люди які займалися наукою створили таку казку.
Від початку був один Всесвіт. В цьому жив Бог із своїми підлеглими ангелами. Створював Бог планети і життя на тих планетах. Були там рослини, були тварини, в повітрі птахи літали, в річках та морях жили риби. Ніхто нікого не чіпав, бо всіх їх живила Благодать Божа.
Однак був у Бога помічник звали його Люцифер. Люцифер теж хотів створювати як Бог. Думав той ангел, що неправильно Бог світ творить.
Став він казати:
- Господи та твої ж тварини голодні!
Бог спитав:
- Чому ж вони голодні?
- Вони голодні тому що не їдять нічого.
- Та навіщо ж їм їжа? Вони всі живляться моїм Світлом і ним всі ситі.
- Як же їм бути ситими від Твого Світла? Страждають твої творіння від голоду.
"Ну, добре", - подумав Бог і стали тварини їсти рослини, а рослини-то живі і рослинам боляче коли їх їдять. І відчував Бог біль тих рослин, та зробити назад вже не міг, бо дійсно тварини тепер відчули що таке голод.
Знову підійшов Люцифер до Бога і сказав:
- Не наїдаються твої тварі. М'ясо їм потрібне.
- Та вони вже їдять рослини. Хіба того мало?
- Мало, - сказав Люцифер.
Подумав Бог: " а може і правий мій помічник". І стали тварини їсти одне одного. Стали вони полювати одне на одного. Смерть оселилась у світах, які Бог створив.
Побачив те Бог і сказав:
- Люцифер, що ж ти накоїв?
А Люцифер відповів:
- Господи! То ж Ти накоїв, а я тільки радив.
Розсердився Бог і покарав Люцифера. Люцифер затамував образу і підмовив частину Божих ангелів на бунт проти Бога.
Почались у Царстві Божому революція і громадянська війна. Врешті перемогло Світло, а Люцифера з його спільниками з Раю вигнали. Став Люцифер Сатаною, тобто противником Бога і падші ангели стали демонами. Та разом із ними повилітала значна частина планет. Так виникли матеріальні всесвіти.
У своєму Царстві Бог повернув усе як було, а там що опинилося за межами його Царства вже нічого не можна було зробити. Всі жерли там одне одного. Зрозумів Бог, що загинуть скоро всі в тих світах. І придумав він еволюцію щоб живі істоти постійно вдосконалюватись аби могли вижити.
З тої пори у матеріальних всесвітах існують дві речі - природній відбір та еволюція. Планує Бог, що колись зберуться назад до його Царства всі світи, що вилетіли через бунт Люцифера. Тільки коли ото воно буде так, один Бог тільки відає.
Тепер все живе поїдає живе. Тільки невеличка групка людей навчились живитись Благодаттю Божою їх так і називають - сонцеїди. Однак треба пам'ятати, що сонцеїди не працюють, а весь час перебувають у медитації і схожі вони на в'язнів нацистських концтаборів. Тому що Божої Благодаті до матеріальних всесвітів доходить дуже мало, і більшість її в космічному просторі губиться.
Від початку був один Всесвіт. В цьому жив Бог із своїми підлеглими ангелами. Створював Бог планети і життя на тих планетах. Були там рослини, були тварини, в повітрі птахи літали, в річках та морях жили риби. Ніхто нікого не чіпав, бо всіх їх живила Благодать Божа.
Однак був у Бога помічник звали його Люцифер. Люцифер теж хотів створювати як Бог. Думав той ангел, що неправильно Бог світ творить.
Став він казати:
- Господи та твої ж тварини голодні!
Бог спитав:
- Чому ж вони голодні?
- Вони голодні тому що не їдять нічого.
- Та навіщо ж їм їжа? Вони всі живляться моїм Світлом і ним всі ситі.
- Як же їм бути ситими від Твого Світла? Страждають твої творіння від голоду.
"Ну, добре", - подумав Бог і стали тварини їсти рослини, а рослини-то живі і рослинам боляче коли їх їдять. І відчував Бог біль тих рослин, та зробити назад вже не міг, бо дійсно тварини тепер відчули що таке голод.
Знову підійшов Люцифер до Бога і сказав:
- Не наїдаються твої тварі. М'ясо їм потрібне.
- Та вони вже їдять рослини. Хіба того мало?
- Мало, - сказав Люцифер.
Подумав Бог: " а може і правий мій помічник". І стали тварини їсти одне одного. Стали вони полювати одне на одного. Смерть оселилась у світах, які Бог створив.
Побачив те Бог і сказав:
- Люцифер, що ж ти накоїв?
А Люцифер відповів:
- Господи! То ж Ти накоїв, а я тільки радив.
Розсердився Бог і покарав Люцифера. Люцифер затамував образу і підмовив частину Божих ангелів на бунт проти Бога.
Почались у Царстві Божому революція і громадянська війна. Врешті перемогло Світло, а Люцифера з його спільниками з Раю вигнали. Став Люцифер Сатаною, тобто противником Бога і падші ангели стали демонами. Та разом із ними повилітала значна частина планет. Так виникли матеріальні всесвіти.
У своєму Царстві Бог повернув усе як було, а там що опинилося за межами його Царства вже нічого не можна було зробити. Всі жерли там одне одного. Зрозумів Бог, що загинуть скоро всі в тих світах. І придумав він еволюцію щоб живі істоти постійно вдосконалюватись аби могли вижити.
З тої пори у матеріальних всесвітах існують дві речі - природній відбір та еволюція. Планує Бог, що колись зберуться назад до його Царства всі світи, що вилетіли через бунт Люцифера. Тільки коли ото воно буде так, один Бог тільки відає.
Тепер все живе поїдає живе. Тільки невеличка групка людей навчились живитись Благодаттю Божою їх так і називають - сонцеїди. Однак треба пам'ятати, що сонцеїди не працюють, а весь час перебувають у медитації і схожі вони на в'язнів нацистських концтаборів. Тому що Божої Благодаті до матеріальних всесвітів доходить дуже мало, і більшість її в космічному просторі губиться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Як через одну свиню Югославія розвалилась (боснійська легенда)"
• Перейти на сторінку •
"Я людина з соціального дна/ Я человек с социального дна..."
• Перейти на сторінку •
"Я людина з соціального дна/ Я человек с социального дна..."
Про публікацію
