Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
2026.08.13
09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла
Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С
2026.08.13
06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
2026.08.12
22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
2026.08.12
20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
2026.08.12
13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
2026.08.12
12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
2026.08.12
10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона
Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най
2026.08.12
09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
2026.08.12
07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
2026.08.11
22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
2026.08.11
19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
2026.08.11
16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Проза
Казка про те як Бог створив еволюцію (з фольклору вчених 1980-х років)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про те як Бог створив еволюцію (з фольклору вчених 1980-х років)
Чув я багато чого в дитинстві. Було там багато мудрого що з часом люди забули. От розумні люди які займалися наукою створили таку казку.
Від початку був один Всесвіт. В цьому жив Бог із своїми підлеглими ангелами. Створював Бог планети і життя на тих планетах. Були там рослини, були тварини, в повітрі птахи літали, в річках та морях жили риби. Ніхто нікого не чіпав, бо всіх їх живила Благодать Божа.
Однак був у Бога помічник звали його Люцифер. Люцифер теж хотів створювати як Бог. Думав той ангел, що неправильно Бог світ творить.
Став він казати:
- Господи та твої ж тварини голодні!
Бог спитав:
- Чому ж вони голодні?
- Вони голодні тому що не їдять нічого.
- Та навіщо ж їм їжа? Вони всі живляться моїм Світлом і ним всі ситі.
- Як же їм бути ситими від Твого Світла? Страждають твої творіння від голоду.
"Ну, добре", - подумав Бог і стали тварини їсти рослини, а рослини-то живі і рослинам боляче коли їх їдять. І відчував Бог біль тих рослин, та зробити назад вже не міг, бо дійсно тварини тепер відчули що таке голод.
Знову підійшов Люцифер до Бога і сказав:
- Не наїдаються твої тварі. М'ясо їм потрібне.
- Та вони вже їдять рослини. Хіба того мало?
- Мало, - сказав Люцифер.
Подумав Бог: " а може і правий мій помічник". І стали тварини їсти одне одного. Стали вони полювати одне на одного. Смерть оселилась у світах, які Бог створив.
Побачив те Бог і сказав:
- Люцифер, що ж ти накоїв?
А Люцифер відповів:
- Господи! То ж Ти накоїв, а я тільки радив.
Розсердився Бог і покарав Люцифера. Люцифер затамував образу і підмовив частину Божих ангелів на бунт проти Бога.
Почались у Царстві Божому революція і громадянська війна. Врешті перемогло Світло, а Люцифера з його спільниками з Раю вигнали. Став Люцифер Сатаною, тобто противником Бога і падші ангели стали демонами. Та разом із ними повилітала значна частина планет. Так виникли матеріальні всесвіти.
У своєму Царстві Бог повернув усе як було, а там що опинилося за межами його Царства вже нічого не можна було зробити. Всі жерли там одне одного. Зрозумів Бог, що загинуть скоро всі в тих світах. І придумав він еволюцію щоб живі істоти постійно вдосконалюватись аби могли вижити.
З тої пори у матеріальних всесвітах існують дві речі - природній відбір та еволюція. Планує Бог, що колись зберуться назад до його Царства всі світи, що вилетіли через бунт Люцифера. Тільки коли ото воно буде так, один Бог тільки відає.
Тепер все живе поїдає живе. Тільки невеличка групка людей навчились живитись Благодаттю Божою їх так і називають - сонцеїди. Однак треба пам'ятати, що сонцеїди не працюють, а весь час перебувають у медитації і схожі вони на в'язнів нацистських концтаборів. Тому що Божої Благодаті до матеріальних всесвітів доходить дуже мало, і більшість її в космічному просторі губиться.
Від початку був один Всесвіт. В цьому жив Бог із своїми підлеглими ангелами. Створював Бог планети і життя на тих планетах. Були там рослини, були тварини, в повітрі птахи літали, в річках та морях жили риби. Ніхто нікого не чіпав, бо всіх їх живила Благодать Божа.
Однак був у Бога помічник звали його Люцифер. Люцифер теж хотів створювати як Бог. Думав той ангел, що неправильно Бог світ творить.
Став він казати:
- Господи та твої ж тварини голодні!
Бог спитав:
- Чому ж вони голодні?
- Вони голодні тому що не їдять нічого.
- Та навіщо ж їм їжа? Вони всі живляться моїм Світлом і ним всі ситі.
- Як же їм бути ситими від Твого Світла? Страждають твої творіння від голоду.
"Ну, добре", - подумав Бог і стали тварини їсти рослини, а рослини-то живі і рослинам боляче коли їх їдять. І відчував Бог біль тих рослин, та зробити назад вже не міг, бо дійсно тварини тепер відчули що таке голод.
Знову підійшов Люцифер до Бога і сказав:
- Не наїдаються твої тварі. М'ясо їм потрібне.
- Та вони вже їдять рослини. Хіба того мало?
- Мало, - сказав Люцифер.
Подумав Бог: " а може і правий мій помічник". І стали тварини їсти одне одного. Стали вони полювати одне на одного. Смерть оселилась у світах, які Бог створив.
Побачив те Бог і сказав:
- Люцифер, що ж ти накоїв?
А Люцифер відповів:
- Господи! То ж Ти накоїв, а я тільки радив.
Розсердився Бог і покарав Люцифера. Люцифер затамував образу і підмовив частину Божих ангелів на бунт проти Бога.
Почались у Царстві Божому революція і громадянська війна. Врешті перемогло Світло, а Люцифера з його спільниками з Раю вигнали. Став Люцифер Сатаною, тобто противником Бога і падші ангели стали демонами. Та разом із ними повилітала значна частина планет. Так виникли матеріальні всесвіти.
У своєму Царстві Бог повернув усе як було, а там що опинилося за межами його Царства вже нічого не можна було зробити. Всі жерли там одне одного. Зрозумів Бог, що загинуть скоро всі в тих світах. І придумав він еволюцію щоб живі істоти постійно вдосконалюватись аби могли вижити.
З тої пори у матеріальних всесвітах існують дві речі - природній відбір та еволюція. Планує Бог, що колись зберуться назад до його Царства всі світи, що вилетіли через бунт Люцифера. Тільки коли ото воно буде так, один Бог тільки відає.
Тепер все живе поїдає живе. Тільки невеличка групка людей навчились живитись Благодаттю Божою їх так і називають - сонцеїди. Однак треба пам'ятати, що сонцеїди не працюють, а весь час перебувають у медитації і схожі вони на в'язнів нацистських концтаборів. Тому що Божої Благодаті до матеріальних всесвітів доходить дуже мало, і більшість її в космічному просторі губиться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Як через одну свиню Югославія розвалилась (боснійська легенда)"
• Перейти на сторінку •
"Я людина з соціального дна/ Я человек с социального дна..."
• Перейти на сторінку •
"Я людина з соціального дна/ Я человек с социального дна..."
Про публікацію
