Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
2026.10.10
11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
2026.10.10
11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
2026.10.10
07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Проза
Казка про те як Бог створив еволюцію (з фольклору вчених 1980-х років)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про те як Бог створив еволюцію (з фольклору вчених 1980-х років)
Чув я багато чого в дитинстві. Було там багато мудрого що з часом люди забули. От розумні люди які займалися наукою створили таку казку.
Від початку був один Всесвіт. В цьому жив Бог із своїми підлеглими ангелами. Створював Бог планети і життя на тих планетах. Були там рослини, були тварини, в повітрі птахи літали, в річках та морях жили риби. Ніхто нікого не чіпав, бо всіх їх живила Благодать Божа.
Однак був у Бога помічник звали його Люцифер. Люцифер теж хотів створювати як Бог. Думав той ангел, що неправильно Бог світ творить.
Став він казати:
- Господи та твої ж тварини голодні!
Бог спитав:
- Чому ж вони голодні?
- Вони голодні тому що не їдять нічого.
- Та навіщо ж їм їжа? Вони всі живляться моїм Світлом і ним всі ситі.
- Як же їм бути ситими від Твого Світла? Страждають твої творіння від голоду.
"Ну, добре", - подумав Бог і стали тварини їсти рослини, а рослини-то живі і рослинам боляче коли їх їдять. І відчував Бог біль тих рослин, та зробити назад вже не міг, бо дійсно тварини тепер відчули що таке голод.
Знову підійшов Люцифер до Бога і сказав:
- Не наїдаються твої тварі. М'ясо їм потрібне.
- Та вони вже їдять рослини. Хіба того мало?
- Мало, - сказав Люцифер.
Подумав Бог: " а може і правий мій помічник". І стали тварини їсти одне одного. Стали вони полювати одне на одного. Смерть оселилась у світах, які Бог створив.
Побачив те Бог і сказав:
- Люцифер, що ж ти накоїв?
А Люцифер відповів:
- Господи! То ж Ти накоїв, а я тільки радив.
Розсердився Бог і покарав Люцифера. Люцифер затамував образу і підмовив частину Божих ангелів на бунт проти Бога.
Почались у Царстві Божому революція і громадянська війна. Врешті перемогло Світло, а Люцифера з його спільниками з Раю вигнали. Став Люцифер Сатаною, тобто противником Бога і падші ангели стали демонами. Та разом із ними повилітала значна частина планет. Так виникли матеріальні всесвіти.
У своєму Царстві Бог повернув усе як було, а там що опинилося за межами його Царства вже нічого не можна було зробити. Всі жерли там одне одного. Зрозумів Бог, що загинуть скоро всі в тих світах. І придумав він еволюцію щоб живі істоти постійно вдосконалюватись аби могли вижити.
З тої пори у матеріальних всесвітах існують дві речі - природній відбір та еволюція. Планує Бог, що колись зберуться назад до його Царства всі світи, що вилетіли через бунт Люцифера. Тільки коли ото воно буде так, один Бог тільки відає.
Тепер все живе поїдає живе. Тільки невеличка групка людей навчились живитись Благодаттю Божою їх так і називають - сонцеїди. Однак треба пам'ятати, що сонцеїди не працюють, а весь час перебувають у медитації і схожі вони на в'язнів нацистських концтаборів. Тому що Божої Благодаті до матеріальних всесвітів доходить дуже мало, і більшість її в космічному просторі губиться.
Від початку був один Всесвіт. В цьому жив Бог із своїми підлеглими ангелами. Створював Бог планети і життя на тих планетах. Були там рослини, були тварини, в повітрі птахи літали, в річках та морях жили риби. Ніхто нікого не чіпав, бо всіх їх живила Благодать Божа.
Однак був у Бога помічник звали його Люцифер. Люцифер теж хотів створювати як Бог. Думав той ангел, що неправильно Бог світ творить.
Став він казати:
- Господи та твої ж тварини голодні!
Бог спитав:
- Чому ж вони голодні?
- Вони голодні тому що не їдять нічого.
- Та навіщо ж їм їжа? Вони всі живляться моїм Світлом і ним всі ситі.
- Як же їм бути ситими від Твого Світла? Страждають твої творіння від голоду.
"Ну, добре", - подумав Бог і стали тварини їсти рослини, а рослини-то живі і рослинам боляче коли їх їдять. І відчував Бог біль тих рослин, та зробити назад вже не міг, бо дійсно тварини тепер відчули що таке голод.
Знову підійшов Люцифер до Бога і сказав:
- Не наїдаються твої тварі. М'ясо їм потрібне.
- Та вони вже їдять рослини. Хіба того мало?
- Мало, - сказав Люцифер.
Подумав Бог: " а може і правий мій помічник". І стали тварини їсти одне одного. Стали вони полювати одне на одного. Смерть оселилась у світах, які Бог створив.
Побачив те Бог і сказав:
- Люцифер, що ж ти накоїв?
А Люцифер відповів:
- Господи! То ж Ти накоїв, а я тільки радив.
Розсердився Бог і покарав Люцифера. Люцифер затамував образу і підмовив частину Божих ангелів на бунт проти Бога.
Почались у Царстві Божому революція і громадянська війна. Врешті перемогло Світло, а Люцифера з його спільниками з Раю вигнали. Став Люцифер Сатаною, тобто противником Бога і падші ангели стали демонами. Та разом із ними повилітала значна частина планет. Так виникли матеріальні всесвіти.
У своєму Царстві Бог повернув усе як було, а там що опинилося за межами його Царства вже нічого не можна було зробити. Всі жерли там одне одного. Зрозумів Бог, що загинуть скоро всі в тих світах. І придумав він еволюцію щоб живі істоти постійно вдосконалюватись аби могли вижити.
З тої пори у матеріальних всесвітах існують дві речі - природній відбір та еволюція. Планує Бог, що колись зберуться назад до його Царства всі світи, що вилетіли через бунт Люцифера. Тільки коли ото воно буде так, один Бог тільки відає.
Тепер все живе поїдає живе. Тільки невеличка групка людей навчились живитись Благодаттю Божою їх так і називають - сонцеїди. Однак треба пам'ятати, що сонцеїди не працюють, а весь час перебувають у медитації і схожі вони на в'язнів нацистських концтаборів. Тому що Божої Благодаті до матеріальних всесвітів доходить дуже мало, і більшість її в космічному просторі губиться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Як через одну свиню Югославія розвалилась (боснійська легенда)"
• Перейти на сторінку •
"Я людина з соціального дна/ Я человек с социального дна..."
• Перейти на сторінку •
"Я людина з соціального дна/ Я человек с социального дна..."
Про публікацію
