Учора відзначали на болоті
Військового день, так би мовить, флоту.
Так Путін особисто розпинався,
Як він для того флоту постарався.
Зробив непереможним і могутнім.
Аж соромно було усе то чути.
Бо ми ж то добре про той флот їх знаєм.
Де крейсер їх «Москва» відпочиває
І всі ті продірявлені корита,
Що ними дно все чорноморське вкрите.
Згадати б «Адмірала Кузнєцова» -
Ту сороміцьку гордість одне слово.
Вони майстри хвалитися й кричати,
А, щоби путнє щось побудувати,
То в москалів не вистачає тями.
Той крейсер побудований був нами
У місті Миколаєві. Хоча,
Про те, звичайно москалі мовчать,
Що ми його лишень побудували
По тому, що вони спроектували.
Проект, як видно, був дуже тупий,
Тому і крейсер вийшов отакий.
Щоби йому усе ж надійним стати,
Доводити потрібно, доробляти.
Бо він же перший. Тож іще роботи,
Щоб гордістю він став, нарешті, флоту.
Радянського. Але уже так склалось,
Що та держава скоро і розпалась,
В якій нас стільки москалі тримали.
Отож, добро все розділити мали.
Москаль, як Попандопало, ділився
Так, щоби у накладі не лишився.
Флот, як ділили, то уже ж старались,
Щоб все, що плава, їм самим дісталось.
А, що не плава – то нам залишали.
А «Адмірала Кузнєцова»…вкрали.
Вже знали про той поділ, поспішили,
Всіх українців у порту лишили,
А крейсер чимскоріше перегнали
На північ, де украдене те стало
Частиною Північного їх флоту.
Дарма раділа тому та голота.
Бо вкрасти – то всього лише пів діла.
А що б з ним далі москалі робили?
За ним же треба добре доглядати,
Для того слід кебету добру мати.
«Варяг» теж в Миколаєві робили.
Його китайці потім в нас купили
Та довели до розуму, зладнали,
Авіаносець свій найперший мали.
А москалі все «на авось» пустили
Та «гордість свого флоту» загубили.
Він тільки й знав, що увесь час ламався,
Не в морі, а у доках ошивався.
Як вийде в море – то вже було сміху.
Не для страху́ виходив - на потіху.
Так засмердить весь виднокрай, бувало,
За сотні миль присутність відчували.
Був, кажуть, крейсер той авіаносним.
Та в москалів немає іще й досі
Тих літаків, аби з нього злітали.
Питається: навіщо ж тоді крали?
Аби украсти та похизуватись,
З Америкою на рівні змагатись?
Та вийшов сором із тії затії.
На краденому не розбагатієш.