Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.05
16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.
Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.
Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,
2026.11.05
16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла
2026.11.05
13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.
За визначеним шляхом не приїдуть
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.
За визначеним шляхом не приїдуть
2026.11.05
12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот
2026.11.05
08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)
(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)
ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)
(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)
ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас
2026.11.05
08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть
2026.11.05
06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
2026.11.05
03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
2026.11.04
16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
2026.11.04
16:16
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу.
2026.11.04
14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
2026.11.04
11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
2026.11.04
11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
2026.11.04
09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом
2026.11.04
08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
2026.11.04
07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Учора відзначали на болоті
Військового день, так би мовить, флоту.
Так Путін особисто розпинався,
Як він для того флоту постарався.
Зробив непереможним і могутнім.
Аж соромно було усе то чути.
Бо ми ж то добре про той флот їх знаєм.
Де крейсер їх «Москва» відпочиває
І всі ті продірявлені корита,
Що ними дно все чорноморське вкрите.
Згадати б «Адмірала Кузнєцова» -
Ту сороміцьку гордість одне слово.
Вони майстри хвалитися й кричати,
А, щоби путнє щось побудувати,
То в москалів не вистачає тями.
Той крейсер побудований був нами
У місті Миколаєві. Хоча,
Про те, звичайно москалі мовчать,
Що ми його лишень побудували
По тому, що вони спроектували.
Проект, як видно, був дуже тупий,
Тому і крейсер вийшов отакий.
Щоби йому усе ж надійним стати,
Доводити потрібно, доробляти.
Бо він же перший. Тож іще роботи,
Щоб гордістю він став, нарешті, флоту.
Радянського. Але уже так склалось,
Що та держава скоро і розпалась,
В якій нас стільки москалі тримали.
Отож, добро все розділити мали.
Москаль, як Попандопало, ділився
Так, щоби у накладі не лишився.
Флот, як ділили, то уже ж старались,
Щоб все, що плава, їм самим дісталось.
А, що не плава – то нам залишали.
А «Адмірала Кузнєцова»…вкрали.
Вже знали про той поділ, поспішили,
Всіх українців у порту лишили,
А крейсер чимскоріше перегнали
На північ, де украдене те стало
Частиною Північного їх флоту.
Дарма раділа тому та голота.
Бо вкрасти – то всього лише пів діла.
А що б з ним далі москалі робили?
За ним же треба добре доглядати,
Для того слід кебету добру мати.
«Варяг» теж в Миколаєві робили.
Його китайці потім в нас купили
Та довели до розуму, зладнали,
Авіаносець свій найперший мали.
А москалі все «на авось» пустили
Та «гордість свого флоту» загубили.
Він тільки й знав, що увесь час ламався,
Не в морі, а у доках ошивався.
Як вийде в море – то вже було сміху.
Не для страху́ виходив - на потіху.
Так засмердить весь виднокрай, бувало,
За сотні миль присутність відчували.
Був, кажуть, крейсер той авіаносним.
Та в москалів немає іще й досі
Тих літаків, аби з нього злітали.
Питається: навіщо ж тоді крали?
Аби украсти та похизуватись,
З Америкою на рівні змагатись?
Та вийшов сором із тії затії.
На краденому не розбагатієш.
Військового день, так би мовить, флоту.
Так Путін особисто розпинався,
Як він для того флоту постарався.
Зробив непереможним і могутнім.
Аж соромно було усе то чути.
Бо ми ж то добре про той флот їх знаєм.
Де крейсер їх «Москва» відпочиває
І всі ті продірявлені корита,
Що ними дно все чорноморське вкрите.
Згадати б «Адмірала Кузнєцова» -
Ту сороміцьку гордість одне слово.
Вони майстри хвалитися й кричати,
А, щоби путнє щось побудувати,
То в москалів не вистачає тями.
Той крейсер побудований був нами
У місті Миколаєві. Хоча,
Про те, звичайно москалі мовчать,
Що ми його лишень побудували
По тому, що вони спроектували.
Проект, як видно, був дуже тупий,
Тому і крейсер вийшов отакий.
Щоби йому усе ж надійним стати,
Доводити потрібно, доробляти.
Бо він же перший. Тож іще роботи,
Щоб гордістю він став, нарешті, флоту.
Радянського. Але уже так склалось,
Що та держава скоро і розпалась,
В якій нас стільки москалі тримали.
Отож, добро все розділити мали.
Москаль, як Попандопало, ділився
Так, щоби у накладі не лишився.
Флот, як ділили, то уже ж старались,
Щоб все, що плава, їм самим дісталось.
А, що не плава – то нам залишали.
А «Адмірала Кузнєцова»…вкрали.
Вже знали про той поділ, поспішили,
Всіх українців у порту лишили,
А крейсер чимскоріше перегнали
На північ, де украдене те стало
Частиною Північного їх флоту.
Дарма раділа тому та голота.
Бо вкрасти – то всього лише пів діла.
А що б з ним далі москалі робили?
За ним же треба добре доглядати,
Для того слід кебету добру мати.
«Варяг» теж в Миколаєві робили.
Його китайці потім в нас купили
Та довели до розуму, зладнали,
Авіаносець свій найперший мали.
А москалі все «на авось» пустили
Та «гордість свого флоту» загубили.
Він тільки й знав, що увесь час ламався,
Не в морі, а у доках ошивався.
Як вийде в море – то вже було сміху.
Не для страху́ виходив - на потіху.
Так засмердить весь виднокрай, бувало,
За сотні миль присутність відчували.
Був, кажуть, крейсер той авіаносним.
Та в москалів немає іще й досі
Тих літаків, аби з нього злітали.
Питається: навіщо ж тоді крали?
Аби украсти та похизуватись,
З Америкою на рівні змагатись?
Та вийшов сором із тії затії.
На краденому не розбагатієш.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
