Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Учора відзначали на болоті
Військового день, так би мовить, флоту.
Так Путін особисто розпинався,
Як він для того флоту постарався.
Зробив непереможним і могутнім.
Аж соромно було усе то чути.
Бо ми ж то добре про той флот їх знаєм.
Де крейсер їх «Москва» відпочиває
І всі ті продірявлені корита,
Що ними дно все чорноморське вкрите.
Згадати б «Адмірала Кузнєцова» -
Ту сороміцьку гордість одне слово.
Вони майстри хвалитися й кричати,
А, щоби путнє щось побудувати,
То в москалів не вистачає тями.
Той крейсер побудований був нами
У місті Миколаєві. Хоча,
Про те, звичайно москалі мовчать,
Що ми його лишень побудували
По тому, що вони спроектували.
Проект, як видно, був дуже тупий,
Тому і крейсер вийшов отакий.
Щоби йому усе ж надійним стати,
Доводити потрібно, доробляти.
Бо він же перший. Тож іще роботи,
Щоб гордістю він став, нарешті, флоту.
Радянського. Але уже так склалось,
Що та держава скоро і розпалась,
В якій нас стільки москалі тримали.
Отож, добро все розділити мали.
Москаль, як Попандопало, ділився
Так, щоби у накладі не лишився.
Флот, як ділили, то уже ж старались,
Щоб все, що плава, їм самим дісталось.
А, що не плава – то нам залишали.
А «Адмірала Кузнєцова»…вкрали.
Вже знали про той поділ, поспішили,
Всіх українців у порту лишили,
А крейсер чимскоріше перегнали
На північ, де украдене те стало
Частиною Північного їх флоту.
Дарма раділа тому та голота.
Бо вкрасти – то всього лише пів діла.
А що б з ним далі москалі робили?
За ним же треба добре доглядати,
Для того слід кебету добру мати.
«Варяг» теж в Миколаєві робили.
Його китайці потім в нас купили
Та довели до розуму, зладнали,
Авіаносець свій найперший мали.
А москалі все «на авось» пустили
Та «гордість свого флоту» загубили.
Він тільки й знав, що увесь час ламався,
Не в морі, а у доках ошивався.
Як вийде в море – то вже було сміху.
Не для страху́ виходив - на потіху.
Так засмердить весь виднокрай, бувало,
За сотні миль присутність відчували.
Був, кажуть, крейсер той авіаносним.
Та в москалів немає іще й досі
Тих літаків, аби з нього злітали.
Питається: навіщо ж тоді крали?
Аби украсти та похизуватись,
З Америкою на рівні змагатись?
Та вийшов сором із тії затії.
На краденому не розбагатієш.
Військового день, так би мовить, флоту.
Так Путін особисто розпинався,
Як він для того флоту постарався.
Зробив непереможним і могутнім.
Аж соромно було усе то чути.
Бо ми ж то добре про той флот їх знаєм.
Де крейсер їх «Москва» відпочиває
І всі ті продірявлені корита,
Що ними дно все чорноморське вкрите.
Згадати б «Адмірала Кузнєцова» -
Ту сороміцьку гордість одне слово.
Вони майстри хвалитися й кричати,
А, щоби путнє щось побудувати,
То в москалів не вистачає тями.
Той крейсер побудований був нами
У місті Миколаєві. Хоча,
Про те, звичайно москалі мовчать,
Що ми його лишень побудували
По тому, що вони спроектували.
Проект, як видно, був дуже тупий,
Тому і крейсер вийшов отакий.
Щоби йому усе ж надійним стати,
Доводити потрібно, доробляти.
Бо він же перший. Тож іще роботи,
Щоб гордістю він став, нарешті, флоту.
Радянського. Але уже так склалось,
Що та держава скоро і розпалась,
В якій нас стільки москалі тримали.
Отож, добро все розділити мали.
Москаль, як Попандопало, ділився
Так, щоби у накладі не лишився.
Флот, як ділили, то уже ж старались,
Щоб все, що плава, їм самим дісталось.
А, що не плава – то нам залишали.
А «Адмірала Кузнєцова»…вкрали.
Вже знали про той поділ, поспішили,
Всіх українців у порту лишили,
А крейсер чимскоріше перегнали
На північ, де украдене те стало
Частиною Північного їх флоту.
Дарма раділа тому та голота.
Бо вкрасти – то всього лише пів діла.
А що б з ним далі москалі робили?
За ним же треба добре доглядати,
Для того слід кебету добру мати.
«Варяг» теж в Миколаєві робили.
Його китайці потім в нас купили
Та довели до розуму, зладнали,
Авіаносець свій найперший мали.
А москалі все «на авось» пустили
Та «гордість свого флоту» загубили.
Він тільки й знав, що увесь час ламався,
Не в морі, а у доках ошивався.
Як вийде в море – то вже було сміху.
Не для страху́ виходив - на потіху.
Так засмердить весь виднокрай, бувало,
За сотні миль присутність відчували.
Був, кажуть, крейсер той авіаносним.
Та в москалів немає іще й досі
Тих літаків, аби з нього злітали.
Питається: навіщо ж тоді крали?
Аби украсти та похизуватись,
З Америкою на рівні змагатись?
Та вийшов сором із тії затії.
На краденому не розбагатієш.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
