«Розбрат»,
«Коли кажуть: Я не ревную…»
«Колискова»

У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка), модерністів (П. Тичина, Т. Осьмачка, М. Вороний), шістдесятників (В. Симоненко, Л. Костенко, В. Стус) та сучасних поетів (С. Губерначук, І. Малкович, Г. Чубай).

Про свій YouTube канал команда URockBallads написала (https://www.youtube.com/watch?v=Sdf5qXdEEZo): «Цей канал ніколи не був і не буде про масмаркет. Це простір про настрій, атмосферу та гарну музику. Ми викладаємо виключно те, що подобається нам самим, і робимо це саме так, як бачимо й відчуваємо. Якби ми шукали масовості та мільйонних переглядів, то ніколи б не писали рок-балади на вірші Губерначука, Білаша чи Грінченка – адже 90% масмаркету просто не знають цих імен і навряд чи колись натиснуть «play» на такі твори. Ця музика повинна, інколи, заспокоїти, а інколи дати можливість сконцентруватися на думках чи подумати про минулі вчинки або майбутні».

Нижче зібрані коментарі-відгуки на ряд віршів Сергія Губерначука.
Відгуки та їх фрагменти, що безпосередньо відносяться до віршів, подаються в оригінальному вигляді, без редагування.

1. Сергій Губерначук «Розбрат»
Відгуки на сайті: https://www.youtube.com/watch?v=roHuzm1b7aE

– Пронизлива поезія видатного українського поета Сергія Губерначука. Його творчість – це завжди оголений нерв, а вірш «Розбрат» – це справжня драма людської душі, що опинилася на роздоріжжі між обов’язком, почуттями та неминучою втратою. Образ вокзалу, холодного крісла та перону, що тихо рушить, передає трагедію внутрішнього розколу. Тут і чоловіча сила, за якою ховають сльози, і крик відчаю, і білий лебідь, що гойдається на хвилях невизначеності.
– Поезія Сергія Губерначука вимагає повної емоційної самовіддачі.
– Несподівано складна і екстремальна ситуація ворожнечі між «названими братами». Вражають глибоке розуміння, довірливість і відкритість душі поета. Розбрат – то біль, внутрішній крик, стихія, руйнівна сила. Як тонко і боляче! – «Знаєш, де всі гріхи я збираю докупи? На вокзалі, в холодному кріслі, і плачу».
– Ця строчка про вокзал і гріхи – одна з найважчих і найсильніших у вірші.
– Потужний вайб «Розбрату».
– Повністю відверто відображено тонкі чоловічі переживання, відкривається таємничий внутрішній світ людини. Дуже щемливо вийшло!
– Це така поезія що з першого разу важко зануритись в контекст. Слухати. І відкривати для себе щось нове.
– Слова яскраві і образні. Сергій творив правдиво і захопливо. Писав: «Без таїни душі не зрозуміти» і прагнув до кінця збагнути таїну в усьому. Мабуть, тому звучать-лунають його вірші.
– Рядки про «тайну душі» – це сама суть творчості Сергія Губерначука.
– Сергій Губерначук – багатогранний, сміливий і цікавий поет. Немає для нього закритих тем – нехай вони особисто для нього і нереальні, а лише надумані, проте трапляються у житті. Місія поета – «співати» про все.
– Губерначук дійсно не боявся складних тем, і для нас велика честь – допомагати цій сміливій поезії звучати на повну силу.
– Губерначук… Не втомлюся писати оди тому автору таких слів, що слухати треба по декілька раз, а потім ще і слова читати, щоб осягнути глибину думки автора.
– Тонкий ліризм і глибокий психологізм, болісні переживання, плач душі, страшний розрив з «названим братом».
– У Сергія є різні твори: програмні, знакові і дисонуючі. Усі вони цікаві і змістовні, із психологічними роздумами, змальовують різноманітні характерні образи і непрості життєві ситуації, як і у цій пісні. До того ж, поетично, метафорично і символьно: «на хвилях гойдаюся білий, як лебідь», «твій перон тихо рушить». У більшості віршів поета і актора, як на сцені, розігруються ролі.
– Неймовірно точно відчули акторську та театральну природу поезії Сергія – у його текстах дійсно завжди є драматургія та мізансцена.
– Ми працюємо з оригінальною класичною поезією Сергія Губерначука і принципово не змінюємо жодного слова чи рими автора. У нього дійсно дуже оригінальна, біла або нешаблонна рифмовка, яка виходить за межі звичних квадратних схем. Але в цьому й полягає унікальність його поетичного стилю.

Пісня на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=roHuzm1b7aE


2. Сергій Губерначук «Коли кажуть: Я не ревную…»
Відгуки на сайтах: https://www.youtube.com/watch?v=_dS7Edyu9wQ
https://www.youtube.com/watch?v=rFid0Y5Tsu8

– Губерначук майстерно описує, як це почуття, немов миші, точить фундамент щастя, підміняючи ніжність підозрами, а правду – вигадками.
– Поезія Губерначука заслуговує на те, щоб її не лише читали, а й відчували серцем.
– Такий тонкий, філігранний психологічний розбір ревнощів, як болісного і тривожного стану людини! Насправді ревнощі «стиха підточують щастя», спустошують душу, виснажують сили, і «усихає любов». Сергій Губерначук – глибокий поет. Його поезії з реальним значенням і завжди на часі.
– Рядки про те, як ревнощі «підточують щастя», зачіпають за живе.
– Хтось десь дуже глибоко тримає це в собі, а хтось дуже біситься, але воно у нас всіх сидить. І пісня і вірш на дуже високому рівні. Нічого зайвого.
– Слухаєш… і ніби торкаєшся власних ран...
– Важливий і живий вірш – читаєш, наче приворожує, наче кінострічку дивишся. Сергій Губерначук актуальний і завжди буде актуальним!
– Слова відкривають ті почуття, які зазвичай ховаються за мовчанням. Після таких пісень душа ще довго не знаходить спокою, бо кожен рядок залишає слід десь дуже глибоко.
– Слова Губерначука – просто в ціль і просто, як завжди, сильно, поетично, лаконічно… Дякую автору за талант…
– Гострі слова у тексті змазані. Складається враження, що це розповідь того кого ревнують.
– Ці вірші стихія. Гроза. Ураган. Торнадо.
– Порівняння зі стихією та торнадо – це потужно. Вірші Губерначука справді мають таку звану руйнівну і водночас творчу силу.
– Щоб зрозуміти всю глибину вірша треба пісню прослухати не один раз!
– Поезія Сергія Губерначука багатошарова, і з кожним новим прослуховуванням там справді відкриваються нові сенси.
– Наче хтось зміг озвучити всі емоції, які роками жили всередині, але ніколи не знаходили правильних слів.
– Класно! Життєво про емоції.
– Поезія Сергія Губерначука вміє проникати в найзатаємніші куточки душі.
– Потужний і щирий вірш – глибоке осмислення природи людини, її почуттів і любові.

Пісня на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=_dS7Edyu9wQ


3. Сергій Губерначук «Колискова»
Відгуки на сайтах: https://www.youtube.com/watch?v=9ixovurm4Sg
https://www.youtube.com/post/UgkxRosvPl6TLMPNOxfOMUSHUNjZHYidAwZq
https://www.youtube.com/watch?v=dvt5pj7XcJ4

– Сергій Губерначук – поет, чиє слово здатне оголити душу до самих кісток. Його «Колискова» – це зовсім не про спокійний сон. Це колискова для пораненої пам’яті, коли безсоння стає твоїм єдиним співрозмовником, а кава – єдиним порятунком від примар минулого.
– Ніч. Спітнілі шибки, на яких пальці вимальовують силуети минулого... Тут і велич Карпат, і гіркота помилок, і відчайдушне бажання відкупитися від минулого.
– Поет згадує чисте кохання («З котами, неначе з дітьми») і болісно протиставляє його брудній «першій злуці», від якої хочеться відхреститися.
– Сила, глибина лірики вірша, гостре співчуття і запрошення до роздумів.
– «Випити кави й не спати, не спати» – це бажання подовшити час для споминів і повернути минуле; туга, біль, самотність: «портрети твої я давно каламучу на сюрі спітнілих шибок»; ці ліричні слова зовсім зривають; час закаламутив образ коханої, яку пам’ять не хоче відпускати. І так кожен рядок змістовний і надто душевний.
– Рядки про каву – це справді про прагнення зупинити час і зберегти найважливіші миті.
– Дуже образні слова вірша, ніжно торкаються душі. Поет на крайній межі відвертості і простоти.
– Поезія Губерначука на… межі відвертості дійсно лікує.
– Це взагалі феномен. Сніжно як сніг. Смішно як сміх..Велична поезія… Наркотична залежність від Губерначука. Хочеться знов і знов.
– Рядки Губерначука дійсно гіпнотизують своєю грою слів та глибиною.
– Пісня і вірш вражають своєю щирістю, мають психологічне забарвлення, змушують зазирнути у власне серце. На мою думку, мимоволі напрошується «терапевтичний» висновок – важливість відпустити незворотне минуле і тривоги, залишити лише світлі спогади і почуття, знайти спокій і рухатися далі до своїх мрій.
– Справжня «колискова» для дорослої душі – це вміння заспокоїти свої тривоги, відпустити минуле й залишити тільки світле світло для руху вперед.
– Слова звучать дуже інтимно і роздумно. Сильна лірика!
– Поезія Сергія Губерначука дійсно має особливу, інтимну магію.
– Вірш «Колискова» – це розмова на щирість, про те, що на душі, що болить і тривожить, про втрату коханої, про пам’ять, про відлуння почуттів. Філософські глибоко і дуже емоційно! Залишається присмак легкого смутку, але й світлої надії на мрії, які не можна «ронити до ніг».
– Тонкий баланс: коли через біль розлуки та легкий смуток усе одно пробивається світла надія на мрії, які не можна «ронити до ніг».
– У словах – жаль, печальний слід розставання і минулих подій, а також світлі почуття. У кожному рядку – свій емоційний вантаж. Є і резонанс гріхів-помилок, від яких хочеться «відхреститися».
– Складний емоційний ландшафт: де поруч із сумом і багатством минулого досвіду живе світла надія.
– Це колискова не для дитинки, а для змученої і зраненої душі зрілої людини. Портрет «на сюрі спітнілих шибок» – так романтично! і на межі реальності з нереальністю, крізь спітніле тобто вологе скло. Може, «спітніли шибки» – це символ сліз або давності часу, який затуманив образ коханої?
– Справді, це колискова для зрілої душі, якій потрібно заспокоїти свій біль і віднайти внутрішній спокій.
– У Сергія був такий вислів: «заколисати біль». Може, і тому назва вірша «Колискова», в якому заколисується (втамовується) біль розлуки і самоти. Вражають слова: «це смішно, як сміх, і сніжно, як сніг», які акцентують на неможливості змінити той сильний біль, що викликає гіркий «сміх», і самотність, що порівнюється з холодним «снігом». А (білий) сніг – ще й образ очищення через проживання й усвідомлення почуттів і помилок минулого. Вкрай позитивно звучить: «не вмію я мрії ронити до ніг», інакше кажучи, мрії залишаються світлими, чистими. У розчаруванні, самотності, навіть з болем і стражданнями мрії не принижуються, не зраджуються, залишаються на висоті. Думаю, багато в цьому особистого для поета. До речі написати, що вірш 1992 р.
– Як завжди дуже потужні за смислом слова улюбленого Губерначука.
– В мистецтві Сергія проявляється стихійна сила візуальної уяви, що перетворює світ і творить свято на душі. Іноді, читаючи вірші Сергія Губерначука, натикаєшся на щось за кадром, щось не проявлене, інтонації, які сприймаються як здійснення природного права митця створювати власний світ, об’єднаний або виправданий тільки внутрішньою цілісністю, а не зовнішніми, безпосередніми та наочними зв’язками з реальністю. Творчість Сергія з’єднує в собі принцип пластичної експресії та асоціативного розгортання змісту, принцип вільної уяви. При видимому розмаїтті віршів Сергія, кожному оку відкриваються процеси внутрішнього накопичення ідей і прояви їх нових якостей. Крім дивовижної реалістичності, Його мистецтво стало природно більш загадковим і акцентованим на ідеї і емоціях.
– Феномен вільної уяви та асоціативного розгортання змісту, де реальність переплітається із загадкою та емоціями.

Пісня на вірш: https://www.youtube.com/watch?v=9ixovurm4Sg