Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15
НІЯК НЕ ПОЗБУТИСЬ
Побуть наодинці з собою так ні разу й не випадало:
Почуття гумору не покидало.
ВЕСЕЛКА -- Й ТА ЧОРНО-БІЛА
Настільки похмура пора у житті наступила,
Що веселка – вже й та чорно-біла.
БУДЬТЕ ОБАЧНІ
Слід буть обачним, як мрії вибираються,
Адже інколи вони збуваються.
ЦЕ ВЖЕ НЕСТЕРПНО
Безсоння і бездумство –
Що за кошмар і безумство!
МЕТАМОРФОЗА
Навіть колишня людина, як сваришся з нею,
Може виявитись теперішньою свинею.
ДОБРЕ, ЩО ЛЮБОВ НЕ ВІЧНА
Якби любов була вічна, а не на строк,
То з чого б тоді жили решта жінок?
ЗАВАЖАЮТЬ АМБІЦІЇ
Інколи, щоб оцінить ситуацію,
Слід позбутись думки, що маєш рацію.
РЕЗУЛЬТАТ ТОЙ ЖЕ
Завдяки пекельним машинам най-
достойніші теж відправились в рай.
СЕКРЕТ БЕЗСМЕРТЯ
Безсмертя лиш той сподобився,
Хто взагалі не родився.
ВИЙШЛИ З ПОЛОЖЕННЯ
Явившись перед юрбою,
Вони прикрили стид ганьбою.
НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ
Часто очі мене вдаль вести хочуть,
А ноги, як це чують, аж зубами скрегочуть.
У СЛУГ МОЖЛИВОСТЕЙ БІЛЬШЕ
Важить більше жерцям один уклін,
Ніж перед божеством весь день схиляння колін.
НЕ ЗАВЖДИ СМІХ ОЗНАКА ВТІХ
Чи ж міг сповна відчуть я втіху,
Як дрож пробрала від власного сміху.
СОБІ В ЗБИТОК
“Небезпечні думки у вас!” – кажуть мені строго.
Для кого? Хіба що для мене самого.
МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ
Мистецтво із чотирьох стін кімнати
Прагне на волю – й потрапляє за грати.
ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ
У деяких державах складає таємницю
Й те, що устрій в них нагадує в’язницю.
ВЖЕ КРАЩЕ БУТЬ ГЛУХИМ
Влетить у вухо ненароком,
А вийде боком.
ПРАВДА І БРЕХНЯ
Остався від правди один лиш скелет,
А м’ясо пішло все брехні на бенкет.
У КОЖНОГО СВОЯ ДОЛЯ
Жертвами буть не всі сподобляються:
І кати ще нерідко трапляються.
ПРИСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВСЬОГО
Для декого й небуття
Трансформується в спосіб життя.
ПИТАННЯ МАЙЖЕ РИТОРИЧНЕ
Чи може стать генієм дитина,
Зачата від кретина?
І ВСЕ ДАРМА
Співав собі турецькі колискові,
Та заснуть так і не зміг, бо не розумів мови.
НЕ ДОПОМОЖЕ Й ПОЛІЦІЯ
В голові його одна ерудиція,
А власної думки не знайде й поліція.
НУ Й ГОЛОВИ В БЕЗГОЛОВИХ!
Ех, трахнуть би києм дубовим
По башці усім цим безголовим!
ЩЕ ГІРШ
Погано, як олігархія,
Але ще гірш хулігархія.
КОЖЕН РОЗУМІЄ ПО-СВОЄМУ
“Карлики ростуть!” –
Від оптимістів й від песимістів чуть.
БЕЗ ЗАЙВИХ РОЗДУМІВ
Не зупинивсь на роздоріжжі – в світи широкі
Він рушив одразу на всі чотири боки.
МАСКУВАННЯ
Це лис, та, щоб не здогадались кури,
Перевдягнутий вовком в овечій шкурі.
ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ
Перша людина говорить не вміла.
Зате вона звірів розуміла.
ДАХ НАД ГОЛОВОЮ
Іноді лиш в пантеоні герою
Дістається дах над головою.
ВАГАТИСЬ ЧИ СУМНІВАТИСЬ
Не впевнений, якщо чесно зізнатись,
Навіть чи варто сумніватись.
КРАЙНІЙ ЗАСІБ
Якщо не зміг переконать,
То треба доконать.
ЯК ХОЧ, ТАК І РОЗУМІЙ
“Віддамо катам належне...” –
Поле для фантазії безмежне.
ПРЕТЕНЗІЇ ТУТ ЗАЙВІ
Не дорікайте варті,
Що відстала іще на старті.
ЗУСИЛЛЯ БУЛИ НЕ МАРНІ
Вдалось йому після років навчань
Сховать невігластво під шаром знань.
ЖНИВА ІСТОРІЇ
Багатий врожай з історії полів:
Повні корзини голів.
ПЕРЕМОГА ПРОЛЕТАРІАТУ
Пролетаріат перемагає – й це найгірш,
Бо його стає все більш.
ВТІК, ТА НЕ В ТОЙ БІК
Він від розуму й логіки втік,
Й добре б ще, якби в мудрості бік.
ВІДХІД В МАЙБУТНЄ
Люди, що зробили щось путнє,
Відходять в майбутнє.
ЧИ ДОЧЕКАЄМОСЬ?
Світ розумнішає потроху,
Й триває це вже не одну епоху.
ЄДНАННЯ ОДИНИЦЬ
Ідеал, що символізує міць –
Єднання одиниць.
Побуть наодинці з собою так ні разу й не випадало:
Почуття гумору не покидало.
ВЕСЕЛКА -- Й ТА ЧОРНО-БІЛА
Настільки похмура пора у житті наступила,
Що веселка – вже й та чорно-біла.
БУДЬТЕ ОБАЧНІ
Слід буть обачним, як мрії вибираються,
Адже інколи вони збуваються.
ЦЕ ВЖЕ НЕСТЕРПНО
Безсоння і бездумство –
Що за кошмар і безумство!
МЕТАМОРФОЗА
Навіть колишня людина, як сваришся з нею,
Може виявитись теперішньою свинею.
ДОБРЕ, ЩО ЛЮБОВ НЕ ВІЧНА
Якби любов була вічна, а не на строк,
То з чого б тоді жили решта жінок?
ЗАВАЖАЮТЬ АМБІЦІЇ
Інколи, щоб оцінить ситуацію,
Слід позбутись думки, що маєш рацію.
РЕЗУЛЬТАТ ТОЙ ЖЕ
Завдяки пекельним машинам най-
достойніші теж відправились в рай.
СЕКРЕТ БЕЗСМЕРТЯ
Безсмертя лиш той сподобився,
Хто взагалі не родився.
ВИЙШЛИ З ПОЛОЖЕННЯ
Явившись перед юрбою,
Вони прикрили стид ганьбою.
НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ
Часто очі мене вдаль вести хочуть,
А ноги, як це чують, аж зубами скрегочуть.
У СЛУГ МОЖЛИВОСТЕЙ БІЛЬШЕ
Важить більше жерцям один уклін,
Ніж перед божеством весь день схиляння колін.
НЕ ЗАВЖДИ СМІХ ОЗНАКА ВТІХ
Чи ж міг сповна відчуть я втіху,
Як дрож пробрала від власного сміху.
СОБІ В ЗБИТОК
“Небезпечні думки у вас!” – кажуть мені строго.
Для кого? Хіба що для мене самого.
МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ
Мистецтво із чотирьох стін кімнати
Прагне на волю – й потрапляє за грати.
ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ
У деяких державах складає таємницю
Й те, що устрій в них нагадує в’язницю.
ВЖЕ КРАЩЕ БУТЬ ГЛУХИМ
Влетить у вухо ненароком,
А вийде боком.
ПРАВДА І БРЕХНЯ
Остався від правди один лиш скелет,
А м’ясо пішло все брехні на бенкет.
У КОЖНОГО СВОЯ ДОЛЯ
Жертвами буть не всі сподобляються:
І кати ще нерідко трапляються.
ПРИСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВСЬОГО
Для декого й небуття
Трансформується в спосіб життя.
ПИТАННЯ МАЙЖЕ РИТОРИЧНЕ
Чи може стать генієм дитина,
Зачата від кретина?
І ВСЕ ДАРМА
Співав собі турецькі колискові,
Та заснуть так і не зміг, бо не розумів мови.
НЕ ДОПОМОЖЕ Й ПОЛІЦІЯ
В голові його одна ерудиція,
А власної думки не знайде й поліція.
НУ Й ГОЛОВИ В БЕЗГОЛОВИХ!
Ех, трахнуть би києм дубовим
По башці усім цим безголовим!
ЩЕ ГІРШ
Погано, як олігархія,
Але ще гірш хулігархія.
КОЖЕН РОЗУМІЄ ПО-СВОЄМУ
“Карлики ростуть!” –
Від оптимістів й від песимістів чуть.
БЕЗ ЗАЙВИХ РОЗДУМІВ
Не зупинивсь на роздоріжжі – в світи широкі
Він рушив одразу на всі чотири боки.
МАСКУВАННЯ
Це лис, та, щоб не здогадались кури,
Перевдягнутий вовком в овечій шкурі.
ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ
Перша людина говорить не вміла.
Зате вона звірів розуміла.
ДАХ НАД ГОЛОВОЮ
Іноді лиш в пантеоні герою
Дістається дах над головою.
ВАГАТИСЬ ЧИ СУМНІВАТИСЬ
Не впевнений, якщо чесно зізнатись,
Навіть чи варто сумніватись.
КРАЙНІЙ ЗАСІБ
Якщо не зміг переконать,
То треба доконать.
ЯК ХОЧ, ТАК І РОЗУМІЙ
“Віддамо катам належне...” –
Поле для фантазії безмежне.
ПРЕТЕНЗІЇ ТУТ ЗАЙВІ
Не дорікайте варті,
Що відстала іще на старті.
ЗУСИЛЛЯ БУЛИ НЕ МАРНІ
Вдалось йому після років навчань
Сховать невігластво під шаром знань.
ЖНИВА ІСТОРІЇ
Багатий врожай з історії полів:
Повні корзини голів.
ПЕРЕМОГА ПРОЛЕТАРІАТУ
Пролетаріат перемагає – й це найгірш,
Бо його стає все більш.
ВТІК, ТА НЕ В ТОЙ БІК
Він від розуму й логіки втік,
Й добре б ще, якби в мудрості бік.
ВІДХІД В МАЙБУТНЄ
Люди, що зробили щось путнє,
Відходять в майбутнє.
ЧИ ДОЧЕКАЄМОСЬ?
Світ розумнішає потроху,
Й триває це вже не одну епоху.
ЄДНАННЯ ОДИНИЦЬ
Ідеал, що символізує міць –
Єднання одиниць.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 14"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 14"
Про публікацію
