Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16
СПАСИБІ ЗА КОМПЛІМЕНТ
“Падло!” – гієна сказала,
Бо це компліментом вважала.
ЯКБИ НЕ БУЛО СЛІВ
Наскільки б наш світ змалів,
Якби не було слів!
ДОБРЕ МАТЬ В ЗАПАСІ
В запасі було б добре мати
Хоч один день, але без дати.
ЛЕГКОЗАЙМИСТИЙ МАТЕРІАЛ
Обережніше з багаттями в місті,
Бо єретики легкозаймисті.
МРУТЬ І ВІД ПРОТИОТРУТ
Є організми, що мруть
І від протиотрут.
ЛИШ ОДНЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ
Лиш одне сплива в пам’яті із забуття порожнечі:
Як вперто старавсь я забуть деякі речі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Пам’ятай – тобі не пробачать
Навіть ті слова, що нічого не значать.
БАТЬКИ І ДІТИ
Ми мріяли один за одного стоять,
А вони одне з одним сплять.
ЯКЩО ПИСАТЬ, ТО РОЗБІРЛИВО
Хтось і на лобі пише прозірливо
Власне призвання, але нерозбірливо.
ПРЕКРАСНИЙ СТИЛЬ
Прекрасний все таки стиль у нього:
Написав книгу, не сказавши нічого.
СЛІД ЗНАТИ МІРУ
Після духовного бенкету в ліжку
Відчуває моральну відрижку.
ЧУДЕСА ПРОГРЕСУ
Суспільний прогрес всі рекорди побив:
Вже й невільники отримали право мать рабів.
ПОЯСНЕННЯ
Не правдою годують нас – брехнею,
Мабуть, тому, щоб не вдавились нею.
З РОЗРЯДУ РИТОРИЧНИХ
Що робить – підкажи мені, доле,
Якщо лаврами заросло діяльності поле?
УНІФІКОВАНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Їх порожнечі різної форми,
Хоча й не виходять за межі норми.
ВИЯВ ТАЛАНТУ
Оце так художник – на тій же мітці
Він усе глибше топчеться на місці!
ВСЕ МАЄ ПОЧАТОК
Кожна банальність у будь-якій сфері
Колись починалася із прем’єри.
ЄДИНА ЗАСТОРОГА
Якщо не стане модним вкорочене життя,
То, модо, жде тебе прекрасне майбуття.
НАЙВАЖЧЕ
Це ж треба зібратись із силами всіма,
Щоб сказать собі правду: що її нема.
ЦІНУЙМО ЗІР
Як із очей впаде полуда – вже навіки
Хтось допоможе нам склепить повіки.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТИКА
Ще одна з рис для характеристик:
Опти-містик чи песи-містик.
ПЛОМБА З АПЛОМБОМ
Не обходиться й тут без апломбу:
Хочем більшу за дупло мать пломбу.
БЕЗСИЛА Й МУМІФІКАЦІЯ
Не спастись вже й завдяки муміфікації
Від археологів і цивілізації.
ЗАВЖДИ У ВИГРАШІ
Одиниця й так лаври здобуде,
Хоча б тим, що нулем не буде.
ЧИ Ж РІВНОЦІННА ЗАМІНА?
Заміняє тим, хто вже звик до пут,
Й конституцію тюремний статут.
ПОМСТА
Із Слова все почалося –
От ми йому і мстимося!
ПРОМОВИСТА ОЗНАКА
Там, де і голови не підняти,
По чоботу владу можна впізнати.
НЕ ЗНАЮТЬ ГЕОМЕТРІЇ
Ну зовсім не знають геометрії люди! –
Кути шукають на земній кулі всюди.
ТАК НЕ БУВАЄ
Так не буває, щоб одним махом
Й дах мать над головою, й небо під дахом.
ВСЕ ТІЛЬКИ СПОГАД
Ось і ця фраза, що поряд –
Вже тільки лиш спогад.
МІМІКРІЯ БУТТЯ
Сірі люди лиш там, де сіре життя:
Мімікрія буття.
СКОВАНІ ОРДЕНАМИ
Нерідко наших кумирів
Орденами пригвинчують до їх мундирів.
БЕЗ ЖОДНИХ ЗМІН
І після гріхопадіння – ми знаєм –
Рай залишився раєм.
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГРЕСУ
Все до кращого йде. Та нащо
Нам воно – це краще?
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Правдошукачам прикмета особлива:
Правда іноді жахлива.
СУЧАСНИЙ ТЕАТР
Вже й такі театри будують,
Де актори самі собі аплодують.
ПРОБЛЕМА МАЙБУТТЯ
Найбільш складна проблема майбуття:
Як розтягнути сон на все життя.
ПЕРЕМОЖНА ХОДА
Пролетаріат перемагає –
До ста відсотків вже сягає.
ЗАКОН ЕВОЛЮЦІЇ
Стать людиною! – до цього все звелось.
Й мавпам це колись уже вдалось.
ДИКЕ ПОЛЕ
Для багатьох воно все ж завелике –
Їх діяльності поле дике.
КОРИСТЬ ВІД АПЛОДИСМЕНТІВ
Аплодисменти вже не вернуть до життя,
Але можуть струсить трохи пил забуття.
“Падло!” – гієна сказала,
Бо це компліментом вважала.
ЯКБИ НЕ БУЛО СЛІВ
Наскільки б наш світ змалів,
Якби не було слів!
ДОБРЕ МАТЬ В ЗАПАСІ
В запасі було б добре мати
Хоч один день, але без дати.
ЛЕГКОЗАЙМИСТИЙ МАТЕРІАЛ
Обережніше з багаттями в місті,
Бо єретики легкозаймисті.
МРУТЬ І ВІД ПРОТИОТРУТ
Є організми, що мруть
І від протиотрут.
ЛИШ ОДНЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ
Лиш одне сплива в пам’яті із забуття порожнечі:
Як вперто старавсь я забуть деякі речі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Пам’ятай – тобі не пробачать
Навіть ті слова, що нічого не значать.
БАТЬКИ І ДІТИ
Ми мріяли один за одного стоять,
А вони одне з одним сплять.
ЯКЩО ПИСАТЬ, ТО РОЗБІРЛИВО
Хтось і на лобі пише прозірливо
Власне призвання, але нерозбірливо.
ПРЕКРАСНИЙ СТИЛЬ
Прекрасний все таки стиль у нього:
Написав книгу, не сказавши нічого.
СЛІД ЗНАТИ МІРУ
Після духовного бенкету в ліжку
Відчуває моральну відрижку.
ЧУДЕСА ПРОГРЕСУ
Суспільний прогрес всі рекорди побив:
Вже й невільники отримали право мать рабів.
ПОЯСНЕННЯ
Не правдою годують нас – брехнею,
Мабуть, тому, щоб не вдавились нею.
З РОЗРЯДУ РИТОРИЧНИХ
Що робить – підкажи мені, доле,
Якщо лаврами заросло діяльності поле?
УНІФІКОВАНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Їх порожнечі різної форми,
Хоча й не виходять за межі норми.
ВИЯВ ТАЛАНТУ
Оце так художник – на тій же мітці
Він усе глибше топчеться на місці!
ВСЕ МАЄ ПОЧАТОК
Кожна банальність у будь-якій сфері
Колись починалася із прем’єри.
ЄДИНА ЗАСТОРОГА
Якщо не стане модним вкорочене життя,
То, модо, жде тебе прекрасне майбуття.
НАЙВАЖЧЕ
Це ж треба зібратись із силами всіма,
Щоб сказать собі правду: що її нема.
ЦІНУЙМО ЗІР
Як із очей впаде полуда – вже навіки
Хтось допоможе нам склепить повіки.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТИКА
Ще одна з рис для характеристик:
Опти-містик чи песи-містик.
ПЛОМБА З АПЛОМБОМ
Не обходиться й тут без апломбу:
Хочем більшу за дупло мать пломбу.
БЕЗСИЛА Й МУМІФІКАЦІЯ
Не спастись вже й завдяки муміфікації
Від археологів і цивілізації.
ЗАВЖДИ У ВИГРАШІ
Одиниця й так лаври здобуде,
Хоча б тим, що нулем не буде.
ЧИ Ж РІВНОЦІННА ЗАМІНА?
Заміняє тим, хто вже звик до пут,
Й конституцію тюремний статут.
ПОМСТА
Із Слова все почалося –
От ми йому і мстимося!
ПРОМОВИСТА ОЗНАКА
Там, де і голови не підняти,
По чоботу владу можна впізнати.
НЕ ЗНАЮТЬ ГЕОМЕТРІЇ
Ну зовсім не знають геометрії люди! –
Кути шукають на земній кулі всюди.
ТАК НЕ БУВАЄ
Так не буває, щоб одним махом
Й дах мать над головою, й небо під дахом.
ВСЕ ТІЛЬКИ СПОГАД
Ось і ця фраза, що поряд –
Вже тільки лиш спогад.
МІМІКРІЯ БУТТЯ
Сірі люди лиш там, де сіре життя:
Мімікрія буття.
СКОВАНІ ОРДЕНАМИ
Нерідко наших кумирів
Орденами пригвинчують до їх мундирів.
БЕЗ ЖОДНИХ ЗМІН
І після гріхопадіння – ми знаєм –
Рай залишився раєм.
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГРЕСУ
Все до кращого йде. Та нащо
Нам воно – це краще?
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Правдошукачам прикмета особлива:
Правда іноді жахлива.
СУЧАСНИЙ ТЕАТР
Вже й такі театри будують,
Де актори самі собі аплодують.
ПРОБЛЕМА МАЙБУТТЯ
Найбільш складна проблема майбуття:
Як розтягнути сон на все життя.
ПЕРЕМОЖНА ХОДА
Пролетаріат перемагає –
До ста відсотків вже сягає.
ЗАКОН ЕВОЛЮЦІЇ
Стать людиною! – до цього все звелось.
Й мавпам це колись уже вдалось.
ДИКЕ ПОЛЕ
Для багатьох воно все ж завелике –
Їх діяльності поле дике.
КОРИСТЬ ВІД АПЛОДИСМЕНТІВ
Аплодисменти вже не вернуть до життя,
Але можуть струсить трохи пил забуття.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15"
Про публікацію
