
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16
СПАСИБІ ЗА КОМПЛІМЕНТ
“Падло!” – гієна сказала,
Бо це компліментом вважала.
ЯКБИ НЕ БУЛО СЛІВ
Наскільки б наш світ змалів,
Якби не було слів!
ДОБРЕ МАТЬ В ЗАПАСІ
В запасі було б добре мати
Хоч один день, але без дати.
ЛЕГКОЗАЙМИСТИЙ МАТЕРІАЛ
Обережніше з багаттями в місті,
Бо єретики легкозаймисті.
МРУТЬ І ВІД ПРОТИОТРУТ
Є організми, що мруть
І від протиотрут.
ЛИШ ОДНЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ
Лиш одне сплива в пам’яті із забуття порожнечі:
Як вперто старавсь я забуть деякі речі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Пам’ятай – тобі не пробачать
Навіть ті слова, що нічого не значать.
БАТЬКИ І ДІТИ
Ми мріяли один за одного стоять,
А вони одне з одним сплять.
ЯКЩО ПИСАТЬ, ТО РОЗБІРЛИВО
Хтось і на лобі пише прозірливо
Власне призвання, але нерозбірливо.
ПРЕКРАСНИЙ СТИЛЬ
Прекрасний все таки стиль у нього:
Написав книгу, не сказавши нічого.
СЛІД ЗНАТИ МІРУ
Після духовного бенкету в ліжку
Відчуває моральну відрижку.
ЧУДЕСА ПРОГРЕСУ
Суспільний прогрес всі рекорди побив:
Вже й невільники отримали право мать рабів.
ПОЯСНЕННЯ
Не правдою годують нас – брехнею,
Мабуть, тому, щоб не вдавились нею.
З РОЗРЯДУ РИТОРИЧНИХ
Що робить – підкажи мені, доле,
Якщо лаврами заросло діяльності поле?
УНІФІКОВАНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Їх порожнечі різної форми,
Хоча й не виходять за межі норми.
ВИЯВ ТАЛАНТУ
Оце так художник – на тій же мітці
Він усе глибше топчеться на місці!
ВСЕ МАЄ ПОЧАТОК
Кожна банальність у будь-якій сфері
Колись починалася із прем’єри.
ЄДИНА ЗАСТОРОГА
Якщо не стане модним вкорочене життя,
То, модо, жде тебе прекрасне майбуття.
НАЙВАЖЧЕ
Це ж треба зібратись із силами всіма,
Щоб сказать собі правду: що її нема.
ЦІНУЙМО ЗІР
Як із очей впаде полуда – вже навіки
Хтось допоможе нам склепить повіки.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТИКА
Ще одна з рис для характеристик:
Опти-містик чи песи-містик.
ПЛОМБА З АПЛОМБОМ
Не обходиться й тут без апломбу:
Хочем більшу за дупло мать пломбу.
БЕЗСИЛА Й МУМІФІКАЦІЯ
Не спастись вже й завдяки муміфікації
Від археологів і цивілізації.
ЗАВЖДИ У ВИГРАШІ
Одиниця й так лаври здобуде,
Хоча б тим, що нулем не буде.
ЧИ Ж РІВНОЦІННА ЗАМІНА?
Заміняє тим, хто вже звик до пут,
Й конституцію тюремний статут.
ПОМСТА
Із Слова все почалося –
От ми йому і мстимося!
ПРОМОВИСТА ОЗНАКА
Там, де і голови не підняти,
По чоботу владу можна впізнати.
НЕ ЗНАЮТЬ ГЕОМЕТРІЇ
Ну зовсім не знають геометрії люди! –
Кути шукають на земній кулі всюди.
ТАК НЕ БУВАЄ
Так не буває, щоб одним махом
Й дах мать над головою, й небо під дахом.
ВСЕ ТІЛЬКИ СПОГАД
Ось і ця фраза, що поряд –
Вже тільки лиш спогад.
МІМІКРІЯ БУТТЯ
Сірі люди лиш там, де сіре життя:
Мімікрія буття.
СКОВАНІ ОРДЕНАМИ
Нерідко наших кумирів
Орденами пригвинчують до їх мундирів.
БЕЗ ЖОДНИХ ЗМІН
І після гріхопадіння – ми знаєм –
Рай залишився раєм.
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГРЕСУ
Все до кращого йде. Та нащо
Нам воно – це краще?
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Правдошукачам прикмета особлива:
Правда іноді жахлива.
СУЧАСНИЙ ТЕАТР
Вже й такі театри будують,
Де актори самі собі аплодують.
ПРОБЛЕМА МАЙБУТТЯ
Найбільш складна проблема майбуття:
Як розтягнути сон на все життя.
ПЕРЕМОЖНА ХОДА
Пролетаріат перемагає –
До ста відсотків вже сягає.
ЗАКОН ЕВОЛЮЦІЇ
Стать людиною! – до цього все звелось.
Й мавпам це колись уже вдалось.
ДИКЕ ПОЛЕ
Для багатьох воно все ж завелике –
Їх діяльності поле дике.
КОРИСТЬ ВІД АПЛОДИСМЕНТІВ
Аплодисменти вже не вернуть до життя,
Але можуть струсить трохи пил забуття.
“Падло!” – гієна сказала,
Бо це компліментом вважала.
ЯКБИ НЕ БУЛО СЛІВ
Наскільки б наш світ змалів,
Якби не було слів!
ДОБРЕ МАТЬ В ЗАПАСІ
В запасі було б добре мати
Хоч один день, але без дати.
ЛЕГКОЗАЙМИСТИЙ МАТЕРІАЛ
Обережніше з багаттями в місті,
Бо єретики легкозаймисті.
МРУТЬ І ВІД ПРОТИОТРУТ
Є організми, що мруть
І від протиотрут.
ЛИШ ОДНЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ
Лиш одне сплива в пам’яті із забуття порожнечі:
Як вперто старавсь я забуть деякі речі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Пам’ятай – тобі не пробачать
Навіть ті слова, що нічого не значать.
БАТЬКИ І ДІТИ
Ми мріяли один за одного стоять,
А вони одне з одним сплять.
ЯКЩО ПИСАТЬ, ТО РОЗБІРЛИВО
Хтось і на лобі пише прозірливо
Власне призвання, але нерозбірливо.
ПРЕКРАСНИЙ СТИЛЬ
Прекрасний все таки стиль у нього:
Написав книгу, не сказавши нічого.
СЛІД ЗНАТИ МІРУ
Після духовного бенкету в ліжку
Відчуває моральну відрижку.
ЧУДЕСА ПРОГРЕСУ
Суспільний прогрес всі рекорди побив:
Вже й невільники отримали право мать рабів.
ПОЯСНЕННЯ
Не правдою годують нас – брехнею,
Мабуть, тому, щоб не вдавились нею.
З РОЗРЯДУ РИТОРИЧНИХ
Що робить – підкажи мені, доле,
Якщо лаврами заросло діяльності поле?
УНІФІКОВАНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Їх порожнечі різної форми,
Хоча й не виходять за межі норми.
ВИЯВ ТАЛАНТУ
Оце так художник – на тій же мітці
Він усе глибше топчеться на місці!
ВСЕ МАЄ ПОЧАТОК
Кожна банальність у будь-якій сфері
Колись починалася із прем’єри.
ЄДИНА ЗАСТОРОГА
Якщо не стане модним вкорочене життя,
То, модо, жде тебе прекрасне майбуття.
НАЙВАЖЧЕ
Це ж треба зібратись із силами всіма,
Щоб сказать собі правду: що її нема.
ЦІНУЙМО ЗІР
Як із очей впаде полуда – вже навіки
Хтось допоможе нам склепить повіки.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТИКА
Ще одна з рис для характеристик:
Опти-містик чи песи-містик.
ПЛОМБА З АПЛОМБОМ
Не обходиться й тут без апломбу:
Хочем більшу за дупло мать пломбу.
БЕЗСИЛА Й МУМІФІКАЦІЯ
Не спастись вже й завдяки муміфікації
Від археологів і цивілізації.
ЗАВЖДИ У ВИГРАШІ
Одиниця й так лаври здобуде,
Хоча б тим, що нулем не буде.
ЧИ Ж РІВНОЦІННА ЗАМІНА?
Заміняє тим, хто вже звик до пут,
Й конституцію тюремний статут.
ПОМСТА
Із Слова все почалося –
От ми йому і мстимося!
ПРОМОВИСТА ОЗНАКА
Там, де і голови не підняти,
По чоботу владу можна впізнати.
НЕ ЗНАЮТЬ ГЕОМЕТРІЇ
Ну зовсім не знають геометрії люди! –
Кути шукають на земній кулі всюди.
ТАК НЕ БУВАЄ
Так не буває, щоб одним махом
Й дах мать над головою, й небо під дахом.
ВСЕ ТІЛЬКИ СПОГАД
Ось і ця фраза, що поряд –
Вже тільки лиш спогад.
МІМІКРІЯ БУТТЯ
Сірі люди лиш там, де сіре життя:
Мімікрія буття.
СКОВАНІ ОРДЕНАМИ
Нерідко наших кумирів
Орденами пригвинчують до їх мундирів.
БЕЗ ЖОДНИХ ЗМІН
І після гріхопадіння – ми знаєм –
Рай залишився раєм.
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГРЕСУ
Все до кращого йде. Та нащо
Нам воно – це краще?
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Правдошукачам прикмета особлива:
Правда іноді жахлива.
СУЧАСНИЙ ТЕАТР
Вже й такі театри будують,
Де актори самі собі аплодують.
ПРОБЛЕМА МАЙБУТТЯ
Найбільш складна проблема майбуття:
Як розтягнути сон на все життя.
ПЕРЕМОЖНА ХОДА
Пролетаріат перемагає –
До ста відсотків вже сягає.
ЗАКОН ЕВОЛЮЦІЇ
Стать людиною! – до цього все звелось.
Й мавпам це колись уже вдалось.
ДИКЕ ПОЛЕ
Для багатьох воно все ж завелике –
Їх діяльності поле дике.
КОРИСТЬ ВІД АПЛОДИСМЕНТІВ
Аплодисменти вже не вернуть до життя,
Але можуть струсить трохи пил забуття.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15"
Про публікацію