Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16
СПАСИБІ ЗА КОМПЛІМЕНТ
“Падло!” – гієна сказала,
Бо це компліментом вважала.
ЯКБИ НЕ БУЛО СЛІВ
Наскільки б наш світ змалів,
Якби не було слів!
ДОБРЕ МАТЬ В ЗАПАСІ
В запасі було б добре мати
Хоч один день, але без дати.
ЛЕГКОЗАЙМИСТИЙ МАТЕРІАЛ
Обережніше з багаттями в місті,
Бо єретики легкозаймисті.
МРУТЬ І ВІД ПРОТИОТРУТ
Є організми, що мруть
І від протиотрут.
ЛИШ ОДНЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ
Лиш одне сплива в пам’яті із забуття порожнечі:
Як вперто старавсь я забуть деякі речі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Пам’ятай – тобі не пробачать
Навіть ті слова, що нічого не значать.
БАТЬКИ І ДІТИ
Ми мріяли один за одного стоять,
А вони одне з одним сплять.
ЯКЩО ПИСАТЬ, ТО РОЗБІРЛИВО
Хтось і на лобі пише прозірливо
Власне призвання, але нерозбірливо.
ПРЕКРАСНИЙ СТИЛЬ
Прекрасний все таки стиль у нього:
Написав книгу, не сказавши нічого.
СЛІД ЗНАТИ МІРУ
Після духовного бенкету в ліжку
Відчуває моральну відрижку.
ЧУДЕСА ПРОГРЕСУ
Суспільний прогрес всі рекорди побив:
Вже й невільники отримали право мать рабів.
ПОЯСНЕННЯ
Не правдою годують нас – брехнею,
Мабуть, тому, щоб не вдавились нею.
З РОЗРЯДУ РИТОРИЧНИХ
Що робить – підкажи мені, доле,
Якщо лаврами заросло діяльності поле?
УНІФІКОВАНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Їх порожнечі різної форми,
Хоча й не виходять за межі норми.
ВИЯВ ТАЛАНТУ
Оце так художник – на тій же мітці
Він усе глибше топчеться на місці!
ВСЕ МАЄ ПОЧАТОК
Кожна банальність у будь-якій сфері
Колись починалася із прем’єри.
ЄДИНА ЗАСТОРОГА
Якщо не стане модним вкорочене життя,
То, модо, жде тебе прекрасне майбуття.
НАЙВАЖЧЕ
Це ж треба зібратись із силами всіма,
Щоб сказать собі правду: що її нема.
ЦІНУЙМО ЗІР
Як із очей впаде полуда – вже навіки
Хтось допоможе нам склепить повіки.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТИКА
Ще одна з рис для характеристик:
Опти-містик чи песи-містик.
ПЛОМБА З АПЛОМБОМ
Не обходиться й тут без апломбу:
Хочем більшу за дупло мать пломбу.
БЕЗСИЛА Й МУМІФІКАЦІЯ
Не спастись вже й завдяки муміфікації
Від археологів і цивілізації.
ЗАВЖДИ У ВИГРАШІ
Одиниця й так лаври здобуде,
Хоча б тим, що нулем не буде.
ЧИ Ж РІВНОЦІННА ЗАМІНА?
Заміняє тим, хто вже звик до пут,
Й конституцію тюремний статут.
ПОМСТА
Із Слова все почалося –
От ми йому і мстимося!
ПРОМОВИСТА ОЗНАКА
Там, де і голови не підняти,
По чоботу владу можна впізнати.
НЕ ЗНАЮТЬ ГЕОМЕТРІЇ
Ну зовсім не знають геометрії люди! –
Кути шукають на земній кулі всюди.
ТАК НЕ БУВАЄ
Так не буває, щоб одним махом
Й дах мать над головою, й небо під дахом.
ВСЕ ТІЛЬКИ СПОГАД
Ось і ця фраза, що поряд –
Вже тільки лиш спогад.
МІМІКРІЯ БУТТЯ
Сірі люди лиш там, де сіре життя:
Мімікрія буття.
СКОВАНІ ОРДЕНАМИ
Нерідко наших кумирів
Орденами пригвинчують до їх мундирів.
БЕЗ ЖОДНИХ ЗМІН
І після гріхопадіння – ми знаєм –
Рай залишився раєм.
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГРЕСУ
Все до кращого йде. Та нащо
Нам воно – це краще?
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Правдошукачам прикмета особлива:
Правда іноді жахлива.
СУЧАСНИЙ ТЕАТР
Вже й такі театри будують,
Де актори самі собі аплодують.
ПРОБЛЕМА МАЙБУТТЯ
Найбільш складна проблема майбуття:
Як розтягнути сон на все життя.
ПЕРЕМОЖНА ХОДА
Пролетаріат перемагає –
До ста відсотків вже сягає.
ЗАКОН ЕВОЛЮЦІЇ
Стать людиною! – до цього все звелось.
Й мавпам це колись уже вдалось.
ДИКЕ ПОЛЕ
Для багатьох воно все ж завелике –
Їх діяльності поле дике.
КОРИСТЬ ВІД АПЛОДИСМЕНТІВ
Аплодисменти вже не вернуть до життя,
Але можуть струсить трохи пил забуття.
“Падло!” – гієна сказала,
Бо це компліментом вважала.
ЯКБИ НЕ БУЛО СЛІВ
Наскільки б наш світ змалів,
Якби не було слів!
ДОБРЕ МАТЬ В ЗАПАСІ
В запасі було б добре мати
Хоч один день, але без дати.
ЛЕГКОЗАЙМИСТИЙ МАТЕРІАЛ
Обережніше з багаттями в місті,
Бо єретики легкозаймисті.
МРУТЬ І ВІД ПРОТИОТРУТ
Є організми, що мруть
І від протиотрут.
ЛИШ ОДНЕ НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ
Лиш одне сплива в пам’яті із забуття порожнечі:
Як вперто старавсь я забуть деякі речі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Пам’ятай – тобі не пробачать
Навіть ті слова, що нічого не значать.
БАТЬКИ І ДІТИ
Ми мріяли один за одного стоять,
А вони одне з одним сплять.
ЯКЩО ПИСАТЬ, ТО РОЗБІРЛИВО
Хтось і на лобі пише прозірливо
Власне призвання, але нерозбірливо.
ПРЕКРАСНИЙ СТИЛЬ
Прекрасний все таки стиль у нього:
Написав книгу, не сказавши нічого.
СЛІД ЗНАТИ МІРУ
Після духовного бенкету в ліжку
Відчуває моральну відрижку.
ЧУДЕСА ПРОГРЕСУ
Суспільний прогрес всі рекорди побив:
Вже й невільники отримали право мать рабів.
ПОЯСНЕННЯ
Не правдою годують нас – брехнею,
Мабуть, тому, щоб не вдавились нею.
З РОЗРЯДУ РИТОРИЧНИХ
Що робить – підкажи мені, доле,
Якщо лаврами заросло діяльності поле?
УНІФІКОВАНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Їх порожнечі різної форми,
Хоча й не виходять за межі норми.
ВИЯВ ТАЛАНТУ
Оце так художник – на тій же мітці
Він усе глибше топчеться на місці!
ВСЕ МАЄ ПОЧАТОК
Кожна банальність у будь-якій сфері
Колись починалася із прем’єри.
ЄДИНА ЗАСТОРОГА
Якщо не стане модним вкорочене життя,
То, модо, жде тебе прекрасне майбуття.
НАЙВАЖЧЕ
Це ж треба зібратись із силами всіма,
Щоб сказать собі правду: що її нема.
ЦІНУЙМО ЗІР
Як із очей впаде полуда – вже навіки
Хтось допоможе нам склепить повіки.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТИКА
Ще одна з рис для характеристик:
Опти-містик чи песи-містик.
ПЛОМБА З АПЛОМБОМ
Не обходиться й тут без апломбу:
Хочем більшу за дупло мать пломбу.
БЕЗСИЛА Й МУМІФІКАЦІЯ
Не спастись вже й завдяки муміфікації
Від археологів і цивілізації.
ЗАВЖДИ У ВИГРАШІ
Одиниця й так лаври здобуде,
Хоча б тим, що нулем не буде.
ЧИ Ж РІВНОЦІННА ЗАМІНА?
Заміняє тим, хто вже звик до пут,
Й конституцію тюремний статут.
ПОМСТА
Із Слова все почалося –
От ми йому і мстимося!
ПРОМОВИСТА ОЗНАКА
Там, де і голови не підняти,
По чоботу владу можна впізнати.
НЕ ЗНАЮТЬ ГЕОМЕТРІЇ
Ну зовсім не знають геометрії люди! –
Кути шукають на земній кулі всюди.
ТАК НЕ БУВАЄ
Так не буває, щоб одним махом
Й дах мать над головою, й небо під дахом.
ВСЕ ТІЛЬКИ СПОГАД
Ось і ця фраза, що поряд –
Вже тільки лиш спогад.
МІМІКРІЯ БУТТЯ
Сірі люди лиш там, де сіре життя:
Мімікрія буття.
СКОВАНІ ОРДЕНАМИ
Нерідко наших кумирів
Орденами пригвинчують до їх мундирів.
БЕЗ ЖОДНИХ ЗМІН
І після гріхопадіння – ми знаєм –
Рай залишився раєм.
ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПРОГРЕСУ
Все до кращого йде. Та нащо
Нам воно – це краще?
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Правдошукачам прикмета особлива:
Правда іноді жахлива.
СУЧАСНИЙ ТЕАТР
Вже й такі театри будують,
Де актори самі собі аплодують.
ПРОБЛЕМА МАЙБУТТЯ
Найбільш складна проблема майбуття:
Як розтягнути сон на все життя.
ПЕРЕМОЖНА ХОДА
Пролетаріат перемагає –
До ста відсотків вже сягає.
ЗАКОН ЕВОЛЮЦІЇ
Стать людиною! – до цього все звелось.
Й мавпам це колись уже вдалось.
ДИКЕ ПОЛЕ
Для багатьох воно все ж завелике –
Їх діяльності поле дике.
КОРИСТЬ ВІД АПЛОДИСМЕНТІВ
Аплодисменти вже не вернуть до життя,
Але можуть струсить трохи пил забуття.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15"
Про публікацію
