Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 18
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 18
З’ЯСУЄ ЧАС
Що є трагедія, а що – комедія,
Прояснить потім нам енциклопедія.
СВОБОДА -- НЕ ПРОСТО МОДА
Свобода думки – ось та основа,
Де вже доречна й свобода слова.
ОДИН ЛИШ НЕДОЛІК
Великі почуття оспівував він всюди,
Хоч їх вмістить не міг у власні груди.
ЖОРСТОКІСТЬ ІЗ-ЗА СТРОКІВ
Сатана ненавмисне такий жорстокий:
Відвела йому Біблія надто малі строки.
НІЧОГО НЕ ВДІЄШ
Якщо не зміг життя до кращих ер
Відкласти – то живи тепер!
ЯКБИ Ж ЗНАТТЯ
Той, хто й 19-е століття вважав за прокляте,
Не відав, що настане 20-е.
З’ЯСУВАЛОСЬ ПІЗНІШЕ
Лишень, як зійшов на колісницю, сумнів зник:
Так, він – тільки візник.
НЕ НАСТІЛЬКИ ДУРНІ
Жоден із нас не є настільки дурним,
Щоб хоч іноді не прикидатись ним.
ЧАСИ МІНЯЮТЬСЯ
Вдягались наші предки в шкури звірині –
Нам же і в людській вже незручно нині.
ПОРУШИМ ТРАДИЦІЮ
Поставим крапку – бо це остання –
Не над “і”, а під знаком питання.
ПИТАННЯ РИТОРИЧНЕ
Чи сповнив місію свою місіонер,
Якщо із дикунів хтось його зжер?
ПРИНЦИП ДОПОВНЮВАЛЬНОСТІ
Недоречне мистецтво абсурду там,
Де життя й так – суцільний бедлам.
НІЧОГО ДИВНОГО
Що, що – а сприйнятливості від порожніх голів
Слід було ждать! Сам бог велів.
НАЙКРАЩА ВІЗИТКА
Найбільш підходить на епохи візитку
Список слів, що вона вилучила із вжитку.
ПОДІБНО ДО БОГИНЬ
Мудрі думки народжуються з голови, подібно до Афіни,
А прекрасні – немов Афродіта – із піни.
ЗНАХІДКА ДЛЯ ПЕГАСА
В деяких поетів одне сіно в голові:
Як добре з ними Пегасу – лиш уяви!
ВАМ НАУКА
Корони частіш переходили із рук в руки,
Ніж з голови на голову – вам це для науки!
МУЗА НЕ ПРИЗНАЄТЬСЯ
Плагіатори, спіть спокійно в честолюбства ражі:
Муза – жінка, і хто був першим – не скаже.
ЗАКОННА ВИМОГА
Небагато вимагаєм: лишень
Думать не більше від восьми годин в день.
ЩО ЗА ЖИТТЯ!
Ось і на гриби вже влаштували облаву.
Що за життя! По якому праву?
ТУДИ ПРЯМУЮТЬ ВСІ
“Чи далеко ще до мети?” –
“Не турбуйсь, там виходиш не тільки ти.”
ІЗ “ГАМЛЕТА”
“Щось підгнило вже в королівстві Данськім.”
О, Даніє з роздоллям океанським!
КОМПЕНСАЦІЯ
Відсутність совісті не скромністю
Компенсується, а безсоромністю.
З ТОЛКОМ
Говорить з толком полюбляємо ми –
А треба б ще і з людьми.
ВЧІТЬ МОВИ
Завжди і скрізь із кимсь полемізуючі!
Вчіть мови, навіть неіснуючі.
ВАЖЛИВИМ Є РІВЕНЬ
Підземні клозети
Переживуть і дзвінниці, й мінарети.
ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ
Й на алфавіт накладуть заборону,
Якщо він не містить букви закону.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ОСВІТЛЕННЯ
І в калюжі за ясної днини
Можна помітить глибини.
НЕ СТРАШНА Й ІНФЛЯЦІЯ
Єдина тверда валюта всіх віків –
Тридцять срібняків.
ПЕРЕВІРЕНИЙ ЗАСІБ
А ставку зробив, мобілізувавши всі знання,
На доброго троянського коня.
ПРИХОДИТЬСЯ ЙТИ НА ЖЕРТВИ
“Чи не можеш сказать це простіше?” – мене попросили.
“Можу – але тоді б не заплатили.”
МОЖЛИВО, СВІТЛО ЗАВАЖАЄ
Як двоє гасять світло в кімнаті, це ще не значить,
Що вони уже не в змозі один одного бачить.
ГАРНІ МАНЕРИ
У всіх критиків нині манери хороші,
Бо вправляються в любові до літератури за гроші.
ЗАВИДНА ДОЛЯ
Доля у дерев саду завидна,
Бо їхня діяльність плідна.
ПРОЯВ ХОРОБРОСТІ
Чи воша в лева гриві сміливіша, ніж ті,
Що закріпились в зайця на хвості?
ЗБЕРІГАЮЧИ НОМІНАЛ
Ця жінка була, як монета, що переходила з рук до рук,
Але вартості не втрачала після кожної з розлук.
ЩО ТРЕБА ЩЕ, КОЛИ Є ХИСТ?
У пса, як радіє, махать хвостом є хист:
Для цього то й треба всього лиш радість і хвіст.
А БУЛА Ж НАГОДА!
Пес із котом чудово уживались,
Але от миші цим не скористались.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ОПТИМІЗМУ
Я впав у оптимізм одного разу
Й не жив би вже, якби не витягли одразу.
ХОЧ ЯКАСЬ КОРИСТЬ
Чудова мозаїка буде – радій! –
Із наших розбитих надій.
А ЩО ВЖЕ КОМУНІСТИ!
Ну ж і садисти
Ці марксималісти!
ЖАЛЬ, ЩО НЕ ВИБИРАЮТЬ СУСІДІВ
Сусідам народу того співчуваю,
Котрий живе на межі відчаю.
Що є трагедія, а що – комедія,
Прояснить потім нам енциклопедія.
СВОБОДА -- НЕ ПРОСТО МОДА
Свобода думки – ось та основа,
Де вже доречна й свобода слова.
ОДИН ЛИШ НЕДОЛІК
Великі почуття оспівував він всюди,
Хоч їх вмістить не міг у власні груди.
ЖОРСТОКІСТЬ ІЗ-ЗА СТРОКІВ
Сатана ненавмисне такий жорстокий:
Відвела йому Біблія надто малі строки.
НІЧОГО НЕ ВДІЄШ
Якщо не зміг життя до кращих ер
Відкласти – то живи тепер!
ЯКБИ Ж ЗНАТТЯ
Той, хто й 19-е століття вважав за прокляте,
Не відав, що настане 20-е.
З’ЯСУВАЛОСЬ ПІЗНІШЕ
Лишень, як зійшов на колісницю, сумнів зник:
Так, він – тільки візник.
НЕ НАСТІЛЬКИ ДУРНІ
Жоден із нас не є настільки дурним,
Щоб хоч іноді не прикидатись ним.
ЧАСИ МІНЯЮТЬСЯ
Вдягались наші предки в шкури звірині –
Нам же і в людській вже незручно нині.
ПОРУШИМ ТРАДИЦІЮ
Поставим крапку – бо це остання –
Не над “і”, а під знаком питання.
ПИТАННЯ РИТОРИЧНЕ
Чи сповнив місію свою місіонер,
Якщо із дикунів хтось його зжер?
ПРИНЦИП ДОПОВНЮВАЛЬНОСТІ
Недоречне мистецтво абсурду там,
Де життя й так – суцільний бедлам.
НІЧОГО ДИВНОГО
Що, що – а сприйнятливості від порожніх голів
Слід було ждать! Сам бог велів.
НАЙКРАЩА ВІЗИТКА
Найбільш підходить на епохи візитку
Список слів, що вона вилучила із вжитку.
ПОДІБНО ДО БОГИНЬ
Мудрі думки народжуються з голови, подібно до Афіни,
А прекрасні – немов Афродіта – із піни.
ЗНАХІДКА ДЛЯ ПЕГАСА
В деяких поетів одне сіно в голові:
Як добре з ними Пегасу – лиш уяви!
ВАМ НАУКА
Корони частіш переходили із рук в руки,
Ніж з голови на голову – вам це для науки!
МУЗА НЕ ПРИЗНАЄТЬСЯ
Плагіатори, спіть спокійно в честолюбства ражі:
Муза – жінка, і хто був першим – не скаже.
ЗАКОННА ВИМОГА
Небагато вимагаєм: лишень
Думать не більше від восьми годин в день.
ЩО ЗА ЖИТТЯ!
Ось і на гриби вже влаштували облаву.
Що за життя! По якому праву?
ТУДИ ПРЯМУЮТЬ ВСІ
“Чи далеко ще до мети?” –
“Не турбуйсь, там виходиш не тільки ти.”
ІЗ “ГАМЛЕТА”
“Щось підгнило вже в королівстві Данськім.”
О, Даніє з роздоллям океанським!
КОМПЕНСАЦІЯ
Відсутність совісті не скромністю
Компенсується, а безсоромністю.
З ТОЛКОМ
Говорить з толком полюбляємо ми –
А треба б ще і з людьми.
ВЧІТЬ МОВИ
Завжди і скрізь із кимсь полемізуючі!
Вчіть мови, навіть неіснуючі.
ВАЖЛИВИМ Є РІВЕНЬ
Підземні клозети
Переживуть і дзвінниці, й мінарети.
ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ
Й на алфавіт накладуть заборону,
Якщо він не містить букви закону.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ОСВІТЛЕННЯ
І в калюжі за ясної днини
Можна помітить глибини.
НЕ СТРАШНА Й ІНФЛЯЦІЯ
Єдина тверда валюта всіх віків –
Тридцять срібняків.
ПЕРЕВІРЕНИЙ ЗАСІБ
А ставку зробив, мобілізувавши всі знання,
На доброго троянського коня.
ПРИХОДИТЬСЯ ЙТИ НА ЖЕРТВИ
“Чи не можеш сказать це простіше?” – мене попросили.
“Можу – але тоді б не заплатили.”
МОЖЛИВО, СВІТЛО ЗАВАЖАЄ
Як двоє гасять світло в кімнаті, це ще не значить,
Що вони уже не в змозі один одного бачить.
ГАРНІ МАНЕРИ
У всіх критиків нині манери хороші,
Бо вправляються в любові до літератури за гроші.
ЗАВИДНА ДОЛЯ
Доля у дерев саду завидна,
Бо їхня діяльність плідна.
ПРОЯВ ХОРОБРОСТІ
Чи воша в лева гриві сміливіша, ніж ті,
Що закріпились в зайця на хвості?
ЗБЕРІГАЮЧИ НОМІНАЛ
Ця жінка була, як монета, що переходила з рук до рук,
Але вартості не втрачала після кожної з розлук.
ЩО ТРЕБА ЩЕ, КОЛИ Є ХИСТ?
У пса, як радіє, махать хвостом є хист:
Для цього то й треба всього лиш радість і хвіст.
А БУЛА Ж НАГОДА!
Пес із котом чудово уживались,
Але от миші цим не скористались.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ОПТИМІЗМУ
Я впав у оптимізм одного разу
Й не жив би вже, якби не витягли одразу.
ХОЧ ЯКАСЬ КОРИСТЬ
Чудова мозаїка буде – радій! –
Із наших розбитих надій.
А ЩО ВЖЕ КОМУНІСТИ!
Ну ж і садисти
Ці марксималісти!
ЖАЛЬ, ЩО НЕ ВИБИРАЮТЬ СУСІДІВ
Сусідам народу того співчуваю,
Котрий живе на межі відчаю.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 19"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
Про публікацію
