Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 18
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 18
З’ЯСУЄ ЧАС
Що є трагедія, а що – комедія,
Прояснить потім нам енциклопедія.
СВОБОДА -- НЕ ПРОСТО МОДА
Свобода думки – ось та основа,
Де вже доречна й свобода слова.
ОДИН ЛИШ НЕДОЛІК
Великі почуття оспівував він всюди,
Хоч їх вмістить не міг у власні груди.
ЖОРСТОКІСТЬ ІЗ-ЗА СТРОКІВ
Сатана ненавмисне такий жорстокий:
Відвела йому Біблія надто малі строки.
НІЧОГО НЕ ВДІЄШ
Якщо не зміг життя до кращих ер
Відкласти – то живи тепер!
ЯКБИ Ж ЗНАТТЯ
Той, хто й 19-е століття вважав за прокляте,
Не відав, що настане 20-е.
З’ЯСУВАЛОСЬ ПІЗНІШЕ
Лишень, як зійшов на колісницю, сумнів зник:
Так, він – тільки візник.
НЕ НАСТІЛЬКИ ДУРНІ
Жоден із нас не є настільки дурним,
Щоб хоч іноді не прикидатись ним.
ЧАСИ МІНЯЮТЬСЯ
Вдягались наші предки в шкури звірині –
Нам же і в людській вже незручно нині.
ПОРУШИМ ТРАДИЦІЮ
Поставим крапку – бо це остання –
Не над “і”, а під знаком питання.
ПИТАННЯ РИТОРИЧНЕ
Чи сповнив місію свою місіонер,
Якщо із дикунів хтось його зжер?
ПРИНЦИП ДОПОВНЮВАЛЬНОСТІ
Недоречне мистецтво абсурду там,
Де життя й так – суцільний бедлам.
НІЧОГО ДИВНОГО
Що, що – а сприйнятливості від порожніх голів
Слід було ждать! Сам бог велів.
НАЙКРАЩА ВІЗИТКА
Найбільш підходить на епохи візитку
Список слів, що вона вилучила із вжитку.
ПОДІБНО ДО БОГИНЬ
Мудрі думки народжуються з голови, подібно до Афіни,
А прекрасні – немов Афродіта – із піни.
ЗНАХІДКА ДЛЯ ПЕГАСА
В деяких поетів одне сіно в голові:
Як добре з ними Пегасу – лиш уяви!
ВАМ НАУКА
Корони частіш переходили із рук в руки,
Ніж з голови на голову – вам це для науки!
МУЗА НЕ ПРИЗНАЄТЬСЯ
Плагіатори, спіть спокійно в честолюбства ражі:
Муза – жінка, і хто був першим – не скаже.
ЗАКОННА ВИМОГА
Небагато вимагаєм: лишень
Думать не більше від восьми годин в день.
ЩО ЗА ЖИТТЯ!
Ось і на гриби вже влаштували облаву.
Що за життя! По якому праву?
ТУДИ ПРЯМУЮТЬ ВСІ
“Чи далеко ще до мети?” –
“Не турбуйсь, там виходиш не тільки ти.”
ІЗ “ГАМЛЕТА”
“Щось підгнило вже в королівстві Данськім.”
О, Даніє з роздоллям океанським!
КОМПЕНСАЦІЯ
Відсутність совісті не скромністю
Компенсується, а безсоромністю.
З ТОЛКОМ
Говорить з толком полюбляємо ми –
А треба б ще і з людьми.
ВЧІТЬ МОВИ
Завжди і скрізь із кимсь полемізуючі!
Вчіть мови, навіть неіснуючі.
ВАЖЛИВИМ Є РІВЕНЬ
Підземні клозети
Переживуть і дзвінниці, й мінарети.
ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ
Й на алфавіт накладуть заборону,
Якщо він не містить букви закону.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ОСВІТЛЕННЯ
І в калюжі за ясної днини
Можна помітить глибини.
НЕ СТРАШНА Й ІНФЛЯЦІЯ
Єдина тверда валюта всіх віків –
Тридцять срібняків.
ПЕРЕВІРЕНИЙ ЗАСІБ
А ставку зробив, мобілізувавши всі знання,
На доброго троянського коня.
ПРИХОДИТЬСЯ ЙТИ НА ЖЕРТВИ
“Чи не можеш сказать це простіше?” – мене попросили.
“Можу – але тоді б не заплатили.”
МОЖЛИВО, СВІТЛО ЗАВАЖАЄ
Як двоє гасять світло в кімнаті, це ще не значить,
Що вони уже не в змозі один одного бачить.
ГАРНІ МАНЕРИ
У всіх критиків нині манери хороші,
Бо вправляються в любові до літератури за гроші.
ЗАВИДНА ДОЛЯ
Доля у дерев саду завидна,
Бо їхня діяльність плідна.
ПРОЯВ ХОРОБРОСТІ
Чи воша в лева гриві сміливіша, ніж ті,
Що закріпились в зайця на хвості?
ЗБЕРІГАЮЧИ НОМІНАЛ
Ця жінка була, як монета, що переходила з рук до рук,
Але вартості не втрачала після кожної з розлук.
ЩО ТРЕБА ЩЕ, КОЛИ Є ХИСТ?
У пса, як радіє, махать хвостом є хист:
Для цього то й треба всього лиш радість і хвіст.
А БУЛА Ж НАГОДА!
Пес із котом чудово уживались,
Але от миші цим не скористались.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ОПТИМІЗМУ
Я впав у оптимізм одного разу
Й не жив би вже, якби не витягли одразу.
ХОЧ ЯКАСЬ КОРИСТЬ
Чудова мозаїка буде – радій! –
Із наших розбитих надій.
А ЩО ВЖЕ КОМУНІСТИ!
Ну ж і садисти
Ці марксималісти!
ЖАЛЬ, ЩО НЕ ВИБИРАЮТЬ СУСІДІВ
Сусідам народу того співчуваю,
Котрий живе на межі відчаю.
Що є трагедія, а що – комедія,
Прояснить потім нам енциклопедія.
СВОБОДА -- НЕ ПРОСТО МОДА
Свобода думки – ось та основа,
Де вже доречна й свобода слова.
ОДИН ЛИШ НЕДОЛІК
Великі почуття оспівував він всюди,
Хоч їх вмістить не міг у власні груди.
ЖОРСТОКІСТЬ ІЗ-ЗА СТРОКІВ
Сатана ненавмисне такий жорстокий:
Відвела йому Біблія надто малі строки.
НІЧОГО НЕ ВДІЄШ
Якщо не зміг життя до кращих ер
Відкласти – то живи тепер!
ЯКБИ Ж ЗНАТТЯ
Той, хто й 19-е століття вважав за прокляте,
Не відав, що настане 20-е.
З’ЯСУВАЛОСЬ ПІЗНІШЕ
Лишень, як зійшов на колісницю, сумнів зник:
Так, він – тільки візник.
НЕ НАСТІЛЬКИ ДУРНІ
Жоден із нас не є настільки дурним,
Щоб хоч іноді не прикидатись ним.
ЧАСИ МІНЯЮТЬСЯ
Вдягались наші предки в шкури звірині –
Нам же і в людській вже незручно нині.
ПОРУШИМ ТРАДИЦІЮ
Поставим крапку – бо це остання –
Не над “і”, а під знаком питання.
ПИТАННЯ РИТОРИЧНЕ
Чи сповнив місію свою місіонер,
Якщо із дикунів хтось його зжер?
ПРИНЦИП ДОПОВНЮВАЛЬНОСТІ
Недоречне мистецтво абсурду там,
Де життя й так – суцільний бедлам.
НІЧОГО ДИВНОГО
Що, що – а сприйнятливості від порожніх голів
Слід було ждать! Сам бог велів.
НАЙКРАЩА ВІЗИТКА
Найбільш підходить на епохи візитку
Список слів, що вона вилучила із вжитку.
ПОДІБНО ДО БОГИНЬ
Мудрі думки народжуються з голови, подібно до Афіни,
А прекрасні – немов Афродіта – із піни.
ЗНАХІДКА ДЛЯ ПЕГАСА
В деяких поетів одне сіно в голові:
Як добре з ними Пегасу – лиш уяви!
ВАМ НАУКА
Корони частіш переходили із рук в руки,
Ніж з голови на голову – вам це для науки!
МУЗА НЕ ПРИЗНАЄТЬСЯ
Плагіатори, спіть спокійно в честолюбства ражі:
Муза – жінка, і хто був першим – не скаже.
ЗАКОННА ВИМОГА
Небагато вимагаєм: лишень
Думать не більше від восьми годин в день.
ЩО ЗА ЖИТТЯ!
Ось і на гриби вже влаштували облаву.
Що за життя! По якому праву?
ТУДИ ПРЯМУЮТЬ ВСІ
“Чи далеко ще до мети?” –
“Не турбуйсь, там виходиш не тільки ти.”
ІЗ “ГАМЛЕТА”
“Щось підгнило вже в королівстві Данськім.”
О, Даніє з роздоллям океанським!
КОМПЕНСАЦІЯ
Відсутність совісті не скромністю
Компенсується, а безсоромністю.
З ТОЛКОМ
Говорить з толком полюбляємо ми –
А треба б ще і з людьми.
ВЧІТЬ МОВИ
Завжди і скрізь із кимсь полемізуючі!
Вчіть мови, навіть неіснуючі.
ВАЖЛИВИМ Є РІВЕНЬ
Підземні клозети
Переживуть і дзвінниці, й мінарети.
ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ
Й на алфавіт накладуть заборону,
Якщо він не містить букви закону.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ОСВІТЛЕННЯ
І в калюжі за ясної днини
Можна помітить глибини.
НЕ СТРАШНА Й ІНФЛЯЦІЯ
Єдина тверда валюта всіх віків –
Тридцять срібняків.
ПЕРЕВІРЕНИЙ ЗАСІБ
А ставку зробив, мобілізувавши всі знання,
На доброго троянського коня.
ПРИХОДИТЬСЯ ЙТИ НА ЖЕРТВИ
“Чи не можеш сказать це простіше?” – мене попросили.
“Можу – але тоді б не заплатили.”
МОЖЛИВО, СВІТЛО ЗАВАЖАЄ
Як двоє гасять світло в кімнаті, це ще не значить,
Що вони уже не в змозі один одного бачить.
ГАРНІ МАНЕРИ
У всіх критиків нині манери хороші,
Бо вправляються в любові до літератури за гроші.
ЗАВИДНА ДОЛЯ
Доля у дерев саду завидна,
Бо їхня діяльність плідна.
ПРОЯВ ХОРОБРОСТІ
Чи воша в лева гриві сміливіша, ніж ті,
Що закріпились в зайця на хвості?
ЗБЕРІГАЮЧИ НОМІНАЛ
Ця жінка була, як монета, що переходила з рук до рук,
Але вартості не втрачала після кожної з розлук.
ЩО ТРЕБА ЩЕ, КОЛИ Є ХИСТ?
У пса, як радіє, махать хвостом є хист:
Для цього то й треба всього лиш радість і хвіст.
А БУЛА Ж НАГОДА!
Пес із котом чудово уживались,
Але от миші цим не скористались.
ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ОПТИМІЗМУ
Я впав у оптимізм одного разу
Й не жив би вже, якби не витягли одразу.
ХОЧ ЯКАСЬ КОРИСТЬ
Чудова мозаїка буде – радій! –
Із наших розбитих надій.
А ЩО ВЖЕ КОМУНІСТИ!
Ну ж і садисти
Ці марксималісти!
ЖАЛЬ, ЩО НЕ ВИБИРАЮТЬ СУСІДІВ
Сусідам народу того співчуваю,
Котрий живе на межі відчаю.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 19"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 17"
Про публікацію
