
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Фрашки 1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Фрашки 1
РОЗМОВА
Розмова мовчанки й мовчання:
В ній жаху й відчаю звучання.
ПРО ЕГОЇСТА
Черв’яка з’їв у яблуці – і вже нудно йому.
Егоїст! Черв’яка б пожалів! А як тому?
ЕХ!!!
Аскети --
Жирують, маючи дієти.
ЕРУДИТ
Істинний ерудит
По книгах не шарудить.
ПРО НАТЯКИ
Боїшся натяків? – Не відкривай словник!
Там в кожне слово натяк вже проник.
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Ця прикмета його видає сама:
Пляма на совісті, якої нема.
ОБИДВІ
Обидві сторони медалі
В однім карбовані металі.
ЕХО
Пафосу ехо, комусь на втіху,
Іноді просто вмирає від сміху.
ДИВНО
Співають найгучніш “Осанну”,
Як відчувають в роті манну.
НАРОДЖЕНИЙ В СОРОЧЦІ
Щастя гном в однім вбачає:
Рідко блискавка влучає.
ЧИ Ж БУЛА?
Чи ж була на світі каста,
Щоб собі сказала: “Баста!”
ПРО ЛЮДИНУ
Душа жадає тіла –
Щоб і вона хворіла.
РЕЦЕПТ
Псами цькувать не станем ми:
Загризти можем і самі.
СПІЛЬНІСТЬ
І дух теж буде підневільний,
Як з тілом шлунок в нього спільний.
НАВРЯД
Те, що пройшло крізь сита,
Навряд чи вже еліта.
ПОГОДЖУВАЛЬНА ФРАШКА
Раз просять так категорично –
Я згоден, щоб жити вічно.
ПРО НАМІРИ
Жінки, до чоловіків ви занадто суворі:
Ніж сукні ваші, їх наміри не більш прозорі.
НЕ РОБИ
Комусь не роби, що б собі не бажав:
А раптом за щастя це він би вважав?!
ЗАВДАННЯ ФІЛОСОФІЇ
Звучать дозволить і плоті
В ідейній ноті.
ПРО ВІДНОСНІСТЬ
Знав я, друзі, сороканіжку –
Тридцять девять лиш мала ніг,
І життя все пролежала в ліжку.
Більшу кару хто б видумать міг!
ПРО ПІДЛАБУЗНИКІВ
Бог підлабузника дарунком гідним
Пошанував: прикрасив лобом мідним.
ЧУТЛИВІСТЬ
Страждав, як палили людей на кострі:
Від лоскоту диму в ніздрі.
ЗМІНА СТАТІ
Перетворення Жанни Д’Арк в Жан Д’Арма –
Метаморфоза найбільш кошмарна.
ПРО ДАНТЕ
Не захоплюйтесь так Дантом:
В царині пекла він був дилетантом.
ГУМАННІСТЬ
Начальника табору запитали у залі суду:
“Живцем в землю нащо ви закопали стільки люду?”
А той, сконфужений, промимрив через хвилину:
“Я б ніколи не наважився вбити людину.”
ПРО МЕМУАРИ
Мемуари проглядаю: текст, ілюстрації,–
А враження – мов присутній на ексгумації.
Розмова мовчанки й мовчання:
В ній жаху й відчаю звучання.
ПРО ЕГОЇСТА
Черв’яка з’їв у яблуці – і вже нудно йому.
Егоїст! Черв’яка б пожалів! А як тому?
ЕХ!!!
Аскети --
Жирують, маючи дієти.
ЕРУДИТ
Істинний ерудит
По книгах не шарудить.
ПРО НАТЯКИ
Боїшся натяків? – Не відкривай словник!
Там в кожне слово натяк вже проник.
ОСОБЛИВА ПРИКМЕТА
Ця прикмета його видає сама:
Пляма на совісті, якої нема.
ОБИДВІ
Обидві сторони медалі
В однім карбовані металі.
ЕХО
Пафосу ехо, комусь на втіху,
Іноді просто вмирає від сміху.
ДИВНО
Співають найгучніш “Осанну”,
Як відчувають в роті манну.
НАРОДЖЕНИЙ В СОРОЧЦІ
Щастя гном в однім вбачає:
Рідко блискавка влучає.
ЧИ Ж БУЛА?
Чи ж була на світі каста,
Щоб собі сказала: “Баста!”
ПРО ЛЮДИНУ
Душа жадає тіла –
Щоб і вона хворіла.
РЕЦЕПТ
Псами цькувать не станем ми:
Загризти можем і самі.
СПІЛЬНІСТЬ
І дух теж буде підневільний,
Як з тілом шлунок в нього спільний.
НАВРЯД
Те, що пройшло крізь сита,
Навряд чи вже еліта.
ПОГОДЖУВАЛЬНА ФРАШКА
Раз просять так категорично –
Я згоден, щоб жити вічно.
ПРО НАМІРИ
Жінки, до чоловіків ви занадто суворі:
Ніж сукні ваші, їх наміри не більш прозорі.
НЕ РОБИ
Комусь не роби, що б собі не бажав:
А раптом за щастя це він би вважав?!
ЗАВДАННЯ ФІЛОСОФІЇ
Звучать дозволить і плоті
В ідейній ноті.
ПРО ВІДНОСНІСТЬ
Знав я, друзі, сороканіжку –
Тридцять девять лиш мала ніг,
І життя все пролежала в ліжку.
Більшу кару хто б видумать міг!
ПРО ПІДЛАБУЗНИКІВ
Бог підлабузника дарунком гідним
Пошанував: прикрасив лобом мідним.
ЧУТЛИВІСТЬ
Страждав, як палили людей на кострі:
Від лоскоту диму в ніздрі.
ЗМІНА СТАТІ
Перетворення Жанни Д’Арк в Жан Д’Арма –
Метаморфоза найбільш кошмарна.
ПРО ДАНТЕ
Не захоплюйтесь так Дантом:
В царині пекла він був дилетантом.
ГУМАННІСТЬ
Начальника табору запитали у залі суду:
“Живцем в землю нащо ви закопали стільки люду?”
А той, сконфужений, промимрив через хвилину:
“Я б ніколи не наважився вбити людину.”
ПРО МЕМУАРИ
Мемуари проглядаю: текст, ілюстрації,–
А враження – мов присутній на ексгумації.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію