Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.02
16:24
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
2026.11.02
14:31
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
2026.11.02
12:44
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
2026.11.02
12:18
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
2026.11.02
09:59
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
2026.11.02
05:58
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
2026.11.02
01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
2026.11.01
23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
2026.11.01
22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
Відродження та епохи Бароко)
І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.
«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»
2026.11.01
22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х
2026.11.01
17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.
Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора
2026.11.01
15:33
Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
Я прийму перед стратою, в лати закутий.
І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.
В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.
2026.11.01
13:03
Чотиривірш - строфа, що складається з чотирьох рядків і зазвичай має закінчену думку, має французьку назву: катрен.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!
Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.
2026.11.01
07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
2026.10.31
23:30
Книжкові сторінки покинуто біля моря
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
2026.10.31
23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Фрашки 6
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Фрашки 6
ПРО СТРУНИ
Влада вручає співцям позолочені ліри.
В них струн багато, лиш нема одної – сатири.
БЕЗСИЛА Й САТИРА
Шмагать сатирою? Ось цих? Це ж протиріччя:
Як в рило заїхать морді, що не має обличчя?
ГОРДА ФРАШКА
Фрашок наймініатюрніші пляшечки
Наших днів найвірніш збережуть запашки.
ЧЕРЕЗ РОКІВ СТО
Коли внук поета через років сто
До внука цензора зайде, сусіда,
Цікаво було б знати, першим хто
В розмові згадає покійного діда?
ВИ ВЖЕ ЙОМУ ПРОБАЧТЕ!
Був людиною в старомодному штибі:
Свинства робив, та не за гроші й не за “спасибі”.
ПРО ДУРІСТЬ
Дурість не в будь-якій ері
Живе в одній і тій же Абдері.
НА 50-РІЧЧЯ БУКВАРЯ ФАЛЬСЬКОГО
Я радий сьогодні у цьому вітанні
Фальського твору примножить похвали:
Для багатьох, нині вправних в писанні,
Ця книга – єдина, яку прочитали.
ГВАРДІЯ
Пригадую фразу (десь у пісні співається):
Не відступає гвардія – вона просувається.
ПРО КАЗАНОВУ
Скульпторе, як би ліпив ти статую Казанови?–
Звично, лиш фіговий листок я б замінив на лавровий.
ЩАСЛИВИЙ
Покійник щасливий – він не переймається,
Вірячи: якось і так все владнається.
РІЗНИЦЯ
Якщо найманий вбивця – зніміть експертизу:
Зверху платили чи знизу?
ПРО ВІРУ
Нерідко вірі приносять в жертву
Її ж саму, але вже мертву.
ДИВНИЙ КЛІМАТ
Холодно – мерзнуть руки і вуха,
А дихать нічим – така задуха!
ЕПІТАФІЯ ВЕСТАЛЦІ
Кожному тіло давала,
Щедра була – визнать мушу.
Й от його майже не стало,
Вже, щоб давать щось, не мала –
То ж віддала богу душу.
МАЙЖЕ ПРАВИЛО
Як тільки від негод оригінал
Пом’явсь, порвавсь і втратив номінал,–
Одразу ж чепурний, неначе фат,
Його замінює фальсифікат.
РАНТЬЄ ІДЕЇ
Забув колишні прецеденти,
Не до протесту вже й бунтарства.
Тепер живе він на проценти
Із “Капіталу” Карла Маркса.
ЛІНГВИСТИКА
В нас мови розбещеність на кожній сторінці:
Як тільки побачення – так чомусь наодинці.
ОЧЕВИДНЕ
Щоб євнух нам представ, в чім народила мати,
Йому слід мужність чоловічу мати.
НАЇВНІСТЬ
Оскільки лесті не терпів ніколи,
Гукнув придворним: “А король то голий!”
На мене цикнули: “Наївних проганяєм.
Замовкни, дурню! Ми й самі це знаєм.”
Влада вручає співцям позолочені ліри.
В них струн багато, лиш нема одної – сатири.
БЕЗСИЛА Й САТИРА
Шмагать сатирою? Ось цих? Це ж протиріччя:
Як в рило заїхать морді, що не має обличчя?
ГОРДА ФРАШКА
Фрашок наймініатюрніші пляшечки
Наших днів найвірніш збережуть запашки.
ЧЕРЕЗ РОКІВ СТО
Коли внук поета через років сто
До внука цензора зайде, сусіда,
Цікаво було б знати, першим хто
В розмові згадає покійного діда?
ВИ ВЖЕ ЙОМУ ПРОБАЧТЕ!
Був людиною в старомодному штибі:
Свинства робив, та не за гроші й не за “спасибі”.
ПРО ДУРІСТЬ
Дурість не в будь-якій ері
Живе в одній і тій же Абдері.
НА 50-РІЧЧЯ БУКВАРЯ ФАЛЬСЬКОГО
Я радий сьогодні у цьому вітанні
Фальського твору примножить похвали:
Для багатьох, нині вправних в писанні,
Ця книга – єдина, яку прочитали.
ГВАРДІЯ
Пригадую фразу (десь у пісні співається):
Не відступає гвардія – вона просувається.
ПРО КАЗАНОВУ
Скульпторе, як би ліпив ти статую Казанови?–
Звично, лиш фіговий листок я б замінив на лавровий.
ЩАСЛИВИЙ
Покійник щасливий – він не переймається,
Вірячи: якось і так все владнається.
РІЗНИЦЯ
Якщо найманий вбивця – зніміть експертизу:
Зверху платили чи знизу?
ПРО ВІРУ
Нерідко вірі приносять в жертву
Її ж саму, але вже мертву.
ДИВНИЙ КЛІМАТ
Холодно – мерзнуть руки і вуха,
А дихать нічим – така задуха!
ЕПІТАФІЯ ВЕСТАЛЦІ
Кожному тіло давала,
Щедра була – визнать мушу.
Й от його майже не стало,
Вже, щоб давать щось, не мала –
То ж віддала богу душу.
МАЙЖЕ ПРАВИЛО
Як тільки від негод оригінал
Пом’явсь, порвавсь і втратив номінал,–
Одразу ж чепурний, неначе фат,
Його замінює фальсифікат.
РАНТЬЄ ІДЕЇ
Забув колишні прецеденти,
Не до протесту вже й бунтарства.
Тепер живе він на проценти
Із “Капіталу” Карла Маркса.
ЛІНГВИСТИКА
В нас мови розбещеність на кожній сторінці:
Як тільки побачення – так чомусь наодинці.
ОЧЕВИДНЕ
Щоб євнух нам представ, в чім народила мати,
Йому слід мужність чоловічу мати.
НАЇВНІСТЬ
Оскільки лесті не терпів ніколи,
Гукнув придворним: “А король то голий!”
На мене цикнули: “Наївних проганяєм.
Замовкни, дурню! Ми й самі це знаєм.”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
