ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Станіслава Єжи Лєца

 Станіслав Єжи Лєц Фрашки 6
ПРО СТРУНИ

Влада вручає співцям позолочені ліри.
В них струн багато, лиш нема одної – сатири.

БЕЗСИЛА Й САТИРА

Шмагать сатирою? Ось цих? Це ж протиріччя:
Як в рило заїхать морді, що не має обличчя?

ГОРДА ФРАШКА

Фрашок наймініатюрніші пляшечки
Наших днів найвірніш збережуть запашки.

ЧЕРЕЗ РОКІВ СТО

Коли внук поета через років сто
До внука цензора зайде, сусіда,
Цікаво було б знати, першим хто
В розмові згадає покійного діда?

ВИ ВЖЕ ЙОМУ ПРОБАЧТЕ!

Був людиною в старомодному штибі:
Свинства робив, та не за гроші й не за “спасибі”.

ПРО ДУРІСТЬ

Дурість не в будь-якій ері
Живе в одній і тій же Абдері.

НА 50-РІЧЧЯ БУКВАРЯ ФАЛЬСЬКОГО

Я радий сьогодні у цьому вітанні
Фальського твору примножить похвали:
Для багатьох, нині вправних в писанні,
Ця книга – єдина, яку прочитали.

ГВАРДІЯ

Пригадую фразу (десь у пісні співається):
Не відступає гвардія – вона просувається.

ПРО КАЗАНОВУ

Скульпторе, як би ліпив ти статую Казанови?–
Звично, лиш фіговий листок я б замінив на лавровий.

ЩАСЛИВИЙ

Покійник щасливий – він не переймається,
Вірячи: якось і так все владнається.

РІЗНИЦЯ

Якщо найманий вбивця – зніміть експертизу:
Зверху платили чи знизу?

ПРО ВІРУ

Нерідко вірі приносять в жертву
Її ж саму, але вже мертву.

ДИВНИЙ КЛІМАТ

Холодно – мерзнуть руки і вуха,
А дихать нічим – така задуха!

ЕПІТАФІЯ ВЕСТАЛЦІ

Кожному тіло давала,
Щедра була – визнать мушу.
Й от його майже не стало,
Вже, щоб давать щось, не мала –
То ж віддала богу душу.

МАЙЖЕ ПРАВИЛО

Як тільки від негод оригінал
Пом’явсь, порвавсь і втратив номінал,–
Одразу ж чепурний, неначе фат,
Його замінює фальсифікат.

РАНТЬЄ ІДЕЇ

Забув колишні прецеденти,
Не до протесту вже й бунтарства.
Тепер живе він на проценти
Із “Капіталу” Карла Маркса.

ЛІНГВИСТИКА

В нас мови розбещеність на кожній сторінці:
Як тільки побачення – так чомусь наодинці.

ОЧЕВИДНЕ

Щоб євнух нам представ, в чім народила мати,
Йому слід мужність чоловічу мати.

НАЇВНІСТЬ

Оскільки лесті не терпів ніколи,
Гукнув придворним: “А король то голий!”
На мене цикнули: “Наївних проганяєм.
Замовкни, дурню! Ми й самі це знаєм.”




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-13 17:52:52
Переглядів сторінки твору 1878
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.717
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Марач (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 17:55:04 ]
Примітки

Абдера – місто в Древній Греції; дурість його жителів стала сюжетом багатьох анекдотів.
Казанова Джованні Джакомо (1725–1798) – італійський письменник, прославився численними любовними і авантюрними пригодами.
Весталка – у Стародавньому Римі жриця богині домашнього вогнища Вести; обиралися з дівчаток, що давали обітницю цнотливості на наступні 30 років, порушення якої каралось смертю.
Рантьє – людина, що живе за рахунок доходів від цінних паперів або на проценти від капіталу, що передається в позику.