ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Станіслава Єжи Лєца

 Станіслав Єжи Лєц Фрашки 6
ПРО СТРУНИ

Влада вручає співцям позолочені ліри.
В них струн багато, лиш нема одної – сатири.

БЕЗСИЛА Й САТИРА

Шмагать сатирою? Ось цих? Це ж протиріччя:
Як в рило заїхать морді, що не має обличчя?

ГОРДА ФРАШКА

Фрашок наймініатюрніші пляшечки
Наших днів найвірніш збережуть запашки.

ЧЕРЕЗ РОКІВ СТО

Коли внук поета через років сто
До внука цензора зайде, сусіда,
Цікаво було б знати, першим хто
В розмові згадає покійного діда?

ВИ ВЖЕ ЙОМУ ПРОБАЧТЕ!

Був людиною в старомодному штибі:
Свинства робив, та не за гроші й не за “спасибі”.

ПРО ДУРІСТЬ

Дурість не в будь-якій ері
Живе в одній і тій же Абдері.

НА 50-РІЧЧЯ БУКВАРЯ ФАЛЬСЬКОГО

Я радий сьогодні у цьому вітанні
Фальського твору примножить похвали:
Для багатьох, нині вправних в писанні,
Ця книга – єдина, яку прочитали.

ГВАРДІЯ

Пригадую фразу (десь у пісні співається):
Не відступає гвардія – вона просувається.

ПРО КАЗАНОВУ

Скульпторе, як би ліпив ти статую Казанови?–
Звично, лиш фіговий листок я б замінив на лавровий.

ЩАСЛИВИЙ

Покійник щасливий – він не переймається,
Вірячи: якось і так все владнається.

РІЗНИЦЯ

Якщо найманий вбивця – зніміть експертизу:
Зверху платили чи знизу?

ПРО ВІРУ

Нерідко вірі приносять в жертву
Її ж саму, але вже мертву.

ДИВНИЙ КЛІМАТ

Холодно – мерзнуть руки і вуха,
А дихать нічим – така задуха!

ЕПІТАФІЯ ВЕСТАЛЦІ

Кожному тіло давала,
Щедра була – визнать мушу.
Й от його майже не стало,
Вже, щоб давать щось, не мала –
То ж віддала богу душу.

МАЙЖЕ ПРАВИЛО

Як тільки від негод оригінал
Пом’явсь, порвавсь і втратив номінал,–
Одразу ж чепурний, неначе фат,
Його замінює фальсифікат.

РАНТЬЄ ІДЕЇ

Забув колишні прецеденти,
Не до протесту вже й бунтарства.
Тепер живе він на проценти
Із “Капіталу” Карла Маркса.

ЛІНГВИСТИКА

В нас мови розбещеність на кожній сторінці:
Як тільки побачення – так чомусь наодинці.

ОЧЕВИДНЕ

Щоб євнух нам представ, в чім народила мати,
Йому слід мужність чоловічу мати.

НАЇВНІСТЬ

Оскільки лесті не терпів ніколи,
Гукнув придворним: “А король то голий!”
На мене цикнули: “Наївних проганяєм.
Замовкни, дурню! Ми й самі це знаєм.”




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-13 17:52:52
Переглядів сторінки твору 1764
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.717
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Марач (М.К./М.К.) [ 2008-02-13 17:55:04 ]
Примітки

Абдера – місто в Древній Греції; дурість його жителів стала сюжетом багатьох анекдотів.
Казанова Джованні Джакомо (1725–1798) – італійський письменник, прославився численними любовними і авантюрними пригодами.
Весталка – у Стародавньому Римі жриця богині домашнього вогнища Вести; обиралися з дівчаток, що давали обітницю цнотливості на наступні 30 років, порушення якої каралось смертю.
Рантьє – людина, що живе за рахунок доходів від цінних паперів або на проценти від капіталу, що передається в позику.