Олександре, Ви ж бо вже знаєте - найоб"єктивніше, що може бути - це любов ближніх, або наближених:) Її Ви маєте уповні. А різні халепи час від часу трапляються з кожним. Для нас, як для осіб причетних до Поезії, поганий настрій - ще й джерело похмурого натхнення:) Тож крапля позитиву має бути в усьому, правда?
Лесюню, невже знову димить?

Де?

Я, між іншим, сьогодні, дуже смирненька, як всі помітили. Розчулена, можна сказати :)) Так шо ні з якими димами не маю нічого спільного :)))))

Шановні, зайдіть до інтерв`ю, почитайте. Я ніяк до тями не прийду. Яка це сволота так образила чоловіка?!!!!!!!!

До кого в інтерв’ю?

Масю, там вже нічого немає. Апєратівность;)

Чорнявенька, ну ви й влаштували з Критусом! Такого я ще не бачила! Спрямувати енергію в конструктивне русло, так це називається.
А йду-но я гляну.

Лесю, та то все забавки :)) Ще не таке відбувалося :))

Ніко, в інтерв`ю до О. Де. Все ще на місці. Хоча оцінка нуль від майстерень, теж вказує на оперативність. Цікаво, хтось пояснить, як таке може бути і чим це викликано. Ставлю під сумнів компетентність Р.М.

А це - інтелектуальна забавка і є. Зате яка чудова забавка!

Максе, це - урок для нас усіх. Сіючи вітер, можна отримати такий ужинок... І буря може захопити когось. хто на це зовсім не заслуговує.

Я трохи не те мала на увазі, ну та нехай. Суб"єктивне ставлення, ось чим це викликано. Просто (хоча і не дуже) особиста неприязнь. Боюсь, нині вона взаємна. І шкода, що через цей прикрий випадок, неприязнь поширилась на всіх представників РМ :(

Шкода. Насправді ж письменник ти чи ні - від членства не залежить. Я дуже тішуся, що техніка не завантажила інформації про мою особу. Є текст. Є вірш. Або його немає.
Але за тим стоїть іще й людина. І дуже важливо, гріє вона тебе чи ні. Мені так тепло тут, з вами, мої любі. А члени ми чи ні - то хіба важливо? Захочете - вступите. Такого рівня поезія проходить усі щаблі без зупинок. можете повірити.
А про сором, Максе, - автори так не вважають.

Валентине, дякую, що Ви вийшли з підпілля, нам Вас бракує.
Максе, Ганна Осадко таких вчителів не потребує, це самодостатня поетеса, її душа сповнена Божої благодаті. Просто вони з Борисом працюють в одному видавництві, сидять у сусідніх кабінетах. Вона, я думаю, витягла його на сайт, він не така людина, щоб прагнути такої популярності.
Щодо дозволеного і ні.
Існіє таке місто - Тернопіль. І тут живуть оті старенькі, які відсиділи за Україну. Чулм б ви, що говорила моя мама! Просила надрукувати її слова на сайті. Обіцяла віднести роздруківку у Спілку політв'язнів. От скажіть, можу я промовчати у цій ситуації? Це я так, без пафосу. А був би живий мій тато...

Любі мої, так тож найголовніша і найважча праця у житті - робити маленьким таким, але потужним калорифером для оточуючих, нє? Як же добре, що ми тут всі такі просякнуті установкою на тепло зібрались;)) Диви, так скоро неждані сніги розтопим, і сонечко надихнем власним прикладом:)))

Пані Лесю, я заглянув на хвилинку. Більше нема можливості бути у приємному товаристві. Завтра зранку усе перечитаю. Добраніч.

Ой, кудись я не те... Я часто дуже рада, що мої бабусі не вникають у те, у що поринаю я. Бо я маю міцні нерви, вмію абстрагуватись, а їм було б неймовірно боляче. Про ці моменти слід говорити, бо всі ми відповідаємо як за те, що робимо(пишемо, говоримо), так і за те, як наші вчинки (твори, слова) впливають на оточуючих.