Перемелю час. Я -- м'ясорубка, що перемелює час. Мені не дано нічого іншого окрім фаршу думок та іллюзій. В мене є два крила - молоді леви. Вони підкорюють мою незвідану землю. Я занадто невчасний для них, двох молодих левів, метафоричний та невчасний батько -- моя сьогоднішня роль.

Мої мрії, вони занадто грубі для двох молодих левів, вони стрибають вище моєї землі, вони втрачатимуть бідьше пір'їн ніж Ікар. Вони летітимуть ближче до неба, як би літав я, але через сталевість іллюзорного світу, через крихкість окулярів, через невчасність мого батьківства... Я їм не потрібен, їм потрібно сонце. Їм потрібна віра у те, що вони долетять, мої молоді крила.

Знаєш у чому перевага сильних людей? Вони можуть дозволити собі невидану розкіш переживати всередині організму все те що інші перживають зовні нього. Ти виходиш з будинку, вони виходять з коробки, вони дуже сильні черепахи. Шалені черепахи нашого часу. Їхній хрест оберігає їх від думки про непотрібність. Жаль що черепахи повзуть швидше за душу. Вони позбавлені логіки. Вони переживуть, вони сховаються в своєму панцирі і переживуть.

Тобі кажуть, що ти пишеш серцем, а серце то є шматочок вугілля. Просто червоного кольору. Розпеченим вугіллям писати дуже важко.

Цікаво як почати жити так, щоб потім не було соромно. Кожен крок достойний того, щоб його осуджувати. Бо це є твоя воля, а не воля Божа.

Переплітаючи черепах і левів, граючись словами кляті слова наповнили мій шматочок вугілля і він пише повторюючи знову і знову: я люблю...