Свій час. Що таке час? Це неперносимість кроків на сходах. Це стукіт серця і шалений шум у вухах. Це погляд крізь окуляри і зневага. Це твій син. Це твоя донька напроти тебе. Це твої друзі просять у тебе слів а ти мовчиш. Соромно лежати без рухів і прокидатись у білій кімнаті. Навіть ікон нема. Пусті стіни і пустий ранок. Труби за вікном. Ворони кетягами. Стяги в руках нікчем. Булава в руках піноккіо. У нього руки криваві від влади. Влада від рук є злою. Влади від бога нема без благословення. Господи подаруй ще три дні. Дві доби на сповідь і секунду причастя. Ми тільки мить можемо бути чистими від доторку Бога. Ми не терпимо чистоти милосердя і доброти. Болото і чортополох породжують прагнення до гордині. Точка мудрості і життя. Три дні...

Три дні без перестанку. Я не люблю коли поминають на сцені. Панахида на сцені буде у день суду. Це останнє над чим може посміятись грішник. Це те від чого німіють люди. Бо душа вона не може бути прощена коли молитва -- просто слова у зал. Душа прагне зникнути серед недостачі кисню. Дихати нема чим. Боже. Я задихаюсь...

Три дні труби за вікном. Навіть не мідні. Навіть нема музики. Є просто завивання....

Мудрість розуміння страху як смішного кінця світу...

Точка розуміння того, що ти в момент свого найбільшого падіння будеш смішним. До страшного смішним. До смертельного смішним. Бо всі будуть думати, що ти ожив. А ти просто спав. Прокинувся. А плакати немає сил...

Врятуй. Живи. Пролий світло на рядки. Пролий життя на слова. І промовчи. Все що сказано -- це і є ти. Все що зроблено -- твоє серце і душа. Обніми її і залишся сьогодні вдома. Свічка горить. І дихає душа. Жива...