Хочу у паралеьний світ Тарасе,
де море ніколи не замовкає
і сонце ласкає...
З весною,
Л.Ю.

Дякую, Юрію!
Світ єдиний та багатогранний, але ми всі живемо кожен у своєму світі, котрий є прямим відображенням наших думок, уявлень та ставлення до нього. Змінивши уявлення,практично миттєво і несподівано потрапляємо в паралельний світ - ніби зовсім інший, але насправді у цей же, котрий постав перед нами своєю іншою гранню, що відповідає новим нашим уявленням і думкам. Банальні істини, але шлях до їх усвідомлення пролягає крізь роки пошуку причин, чому все так ...
Весняного настрою!

Так хочеться веснувати із хрущами та вишнями, а куди подінешся від купи сміття за вікном? Чомусь чисте й яблуневе все більше переходить у вимір паралельного світу, а навколо - собаки гавкучі та дроти колючі.
Поетичні бачення наших світів збігаються, Тарасе. На жаль.

Трошки не так, Лесю. Я спробував показати у вірші, що ці паралельні світи існують одночасно тут і зараз, що можливо легко переміститися з одного світу у інший.
Цей вірш - реакція на один з творів, нещодавно опублікованих на ПМ.
Не заперечую, я довгий час знаходився в описаному на початку вірша світі, тому добре розумію і відчуваю поезію інших авторів, в котрій він відображений.
Але з часом зрозумів, що його бачення залежить тільки від нашого сприйняття та навчився переходити і все довше залишатися у тому другому - паралельному світі - світі нашого дитинства , який колись давно-давно з любов"ю турбувався та оберігав нас.
Існує багато шляхів та дієвих методик повернення до світу з вишнями та хрущами, треба лише знайти і обрати свій шлях. Але, головне, слід захотіти зробити це.
Нехай щастить Вам на Вашому шляху!

Тарасе, приваблива пропозиція :) Але чи не буде отакий перхід самообманом, ілюзією втечі? Будь-яка дійсність (тут і зараз), на жаль, а може, на щастя, завжди сильніша за ілюзію.

Чорнявко, мова не йшла про прості способи переходу в іншу реальність, як, наприклад, алкоголь чи щось більш (наркотики)або менш дієве: віртуальний світ, мильні серіали, книжки (коли людина співживе з героями літературних чи телевізійних творів, ігноруючи реал), котрі справді створюють короткочасну і ефективну ілюзію переходу у інший вимір).
Я говорив про високу степінь самоусвідомлення, розуміння свого місця у Житті чи Всесвіті та законів, котрі діють у ньому, прийняття дійсності такою, яка вона є.
Тільки не подумайте, що у мене за спиною вже виросли крила))))

Ви думали, я так примітивно спрйняла Ваш вірш? :) Я розумію, про що Ви говорили, Тарасе. І в цілому поділяю таку точку зору. Питання тільки в тому, як дійсність реагує на таке самоусвідомлення. Хоча, в решті решт, що їй до нас. Але хочеться вірити в те, що коли більшість людства досягне такого ступеня самоусвідомленості, зміниться і дійсність (кількість перейде в якість) :)

Вибачте, Чорнявко, коли щось не так сказав)
Чи реагує дійсність - кожному вирішувати самостійно на базі свого життєвого досвіду. Я переконаний що реагує, причому суттєво, хоча з деякою затримкою через інертність матеріального світу. І ще - ми частинка дійсності, її клітина. Поки ми в гармонії з нею - вона оберігає та обдаровує нас, коли ми заперечуємо її - вона також відвертається від нас.

Все, як в подружжя :))) Але, з іншого боку, якби люди ніколи не суперечили дійсності, ми б ще й досі ганялися за мамонтами. Чи вони за нами :))

А не секрет, на який саме вірш Ви так зреагували?

/Туга горло стиснула сталево/ - какое у вас ударение в "стиснула"? стиснУла? потому что иначе размер не слегка соблюден.
имхо.

Вибачте, Чорнявко, не можу сказати.

Дякую,Ондо. Ви праві - це місце не однозначно читається. Я спробую змінити.