Буде це, як в Писанні – смарагдом по білому. Снива
Упереміж з бурульками зблиснуть
під дахом хати.
Щось постукає в душу. Втомившись тебе чекати,
Вийду боса на сніг.
В небі – птаха.
У дзьобі – олива.

Це поморник ширятиме(символом миру чи просто),
А пінгвіни у сніг упадуть, розчепіривши ласти.
Я – чорти забирай вас! –
якісь тельбухаті баласти! –
Вертикально поставлю всю зграю пташину
за зростом.

І стоятимуть, наче стовпці соляні,на чатах,
День,чи два – відморозивши серце, дзьоби
і крила,
На світанку – алярм! – стежовий запримітить вітрила
Ну, вірніш, на стільниці снігів –
золотаві санчата.

Лайки замість оленів. І ти у костюмі
святого Миколи
Помахаєш рукою: не мерзни, кохана,
за хвилю буду,
Та я вклякну на місці причмелена – Авве!Чудо!–
А тоді побіжу навпрошки, як не бігла ніколи.

Сонце жовте, як жовтень,
і синє, як очі, небо!
Лайки тішаться моїм пінгвінам,
пінгвіни – лайкам.
Ти смієшся: Погода нелітна. Кронти тарабайці,
І тому я на санях приїхав оце до тебе.

І на руки береш. І щетина, пропахла раєм,
Виціловує ніжно зі щік перемерзле горе,
Летимо поміж хмари шарлатові – вгору, вгору,
І пінгвін стежовий нам ще довго услід махає.