Нагадує пісню Висоцького))
Гарно!

Христино, цікава оцінка, хотілося б обгрунтування.
Варцю, дякую, навіть не думала про це :)

Надзвичайно сильно.

Олю, щиро вдячна за розуміння.

Випадково поставила. Прошу вибачення. Мишка з'їхала

Буває...шо ви так. Мені подобається професіоналізм автора, але не вистачає легкості і саме поетичності. Це ж не філософські трактати. Я сама люблю інколи щось складне, однак...на мою думку да...це - круто, але пре лише від крутизни.

А хіба поетичність у легкості, Христино? Якщо вас не "пре" і не розумієте - моя порада: читайте щось легше...Щасти.

Я розумію. Однак читати вірш треба пташкою, а не зміюкою попри рядків. І перестаньте так болісно реагувати на критику. Ви тут для чого власне?

Послухайте "Кому вниз". Співає собі чолов'яга файно. Суть або розуміється або не розуміється. А та що розуміється - розуміється легко і цілком чи розмазано, акцентуючись на складних сполученнях.

Христю, я не побачила ніякої критики :) А для чого я тут - це вже моя справа...

Чула "Кому вниз" :)) це ваш приклад для наслідування?

Не приклад. Просто слова пісень досить серйозні і об'ємні. Співає швидко, а суть доходить. Візьміть ваш вірш і протараторте виразно, але швидко. І усьо...

Перфекціонізм - штука, що не дає розслабитися. Навіщо воно вам? Хіба, можливо, вірші - основний елемент вашої саме внутрішньо-духовної самореалізації. Тому ви так реагуєте, коли комусь у ваших поетичних творах щось не подобається. В кожного є таке. Не акцентуйтесь. Вірші ідеальні може і бувають, а сприйняття їх - ніколи.

Цей твір не для "тараторення" і не для швидкого співу...У мене складається враження, що ви ніколи не читали поезії..або читали її надто мало - бо висновки ваші неадекватні.

Христино, в мене з реалізацією усе гаразд :) а у вас із розумінням поезії явно - ні. Тому ще раз повторю свою пораду почитати щось легше - щоб "суть доходила" і вас "перло" :))) цитуючи вас - "і усьо"...

Мені просто жаль.Що ви знаєте, але забуваєте, що адекватність - це суб'єктивність. І ця низька емоційність і неможливість зосередитись на високому...

Не варто заглиблюватись у аспекти психологічної самореалізації автора, Христинко. Пропоную залишатись на рівні вірша.
Не всі вірші пишуться для співу чи легкого сприйняття. Деякі, як і складна проза, покликані примушувати думати. І думати над серйозним.
Вірш Ванди гідний, вірш прекрасний, вірш глибокий і пробирає до кісток, але у контексті такої дискусії я змушена додавати ІМХО.
Складність поезії - це не її недолік. Не поезію потрібно опускати до рівня читачів, а читачів піднімати до рівня поезії.
З повагою,
НН.

Не зовсім зрозуміло, через що така затятість! Суперечки про те, як тре читати вірші: "пташкою" чи "зміюкою", як на мене, не мають сенсу. Кожен як хоче, так і читатиме. Щоправда, вірші краще читати "душею"! І душа, читаючи цей вірш - оживає! Надія, що "тремтить парасолькою в пальцях..." І "веслами руки повітря голублять..." І натовп, який розколюється мов глечик - не лише цікаві образи-знахідки, але ознаки майстерності. Вірш цілісний, і враження від нього сильне. А щодо складності і простоти (сприймання-читання-тараторіння) - то в кожного своя межа і своя планка! У вас, Вандо, досить висока! Правда.

Щира дяка, Вікторіє, Ніко! Спасибі, що прочитали і зрозуміли.

"шорсткому канату" - він таки стальний. Тому називати шорстким, як мені здається, не дуже доречно. Далі він називається тросом (більш адекватно його суті). Ну але така подвійна назва тут ніби не викликає дискомфорту.