ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.16 18:41
Записки дяді Жори. Записка 8. "Тріо придуричів" (одноактова трагедія)
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років

АКТ 1 (і останній)

ЖУРНАЛІСТ: Гав!

Юрій Гундарів
2026.05.16 18:30
Місячна сопілка
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…

(З останніх надходжень)

Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр

Артур Курдіновський
2026.05.16 15:31
Місячний камінь
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.

Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн

Кока Черкаський
2026.05.16 13:25
Волелюбні
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,

Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,

хома дідим
2026.05.16 11:28
* 81 *
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами

Володимир Невесенко
2026.05.16 11:25
Вернувсь товариш із війни
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.

Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні

Борис Костиря
2026.05.16 10:55
* * *
Як прикро те, що рік минає,
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.

Ірина Вовк
2026.05.16 10:49
А ВОДА ПО КАМЕНЮ... (продовження 4)
НЕЖДАНА: СМЕРТЬ ПІД КУПОЛАМИ Поки законні діти князя вчили латину та готувалися до європейських королівств, маленька Неждана бігала босоніж по піску Десни і наливалася красою як дика рожа. Вона була тінню утраченого кохання Ярославової юності, про яку

Вячеслав Руденко
2026.05.16 09:25
Cкажи – приречені чи ще?
скажи! – приречені чи ще!?-
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,

долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,

Тетяна Левицька
2026.05.16 09:10
Приходиш уві сні
Здавалося, не стрінемось з тобою,
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.

Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли

Віктор Кучерук
2026.05.16 07:37
* * *
По той бік стін
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.

Іван Потьомкін
2026.05.15 19:24
***
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о

Юрій Лазірко
2026.05.15 17:00
Праліс--- український атмосферік
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї

хома дідим
2026.05.15 15:44
* 80 *
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам

С М
2026.05.15 13:13
Rosemary (Grateful Dead)
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить

Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить

Сергій Губерначук
2026.05.15 13:04
Відьма
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.

Телепортуєшся вкотре
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Getto
Образ твору ...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Варвара Черезова 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-04-20 12:54:17
Переглядів сторінки твору 15083
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.540 / 5.54  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 4.544 / 5.56  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.678
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 13:12:55 ]
"У повітрі присмак брому". У чашці чаю теж. А потім нестерпна печія.
"Комендатура", "Перші патрулі". Здається це не зовсім про гетто. Більше схоже на українську армію строковиків. Присмак брому - і досі моторошно, як згадаю.

Напрям від воріт -
Долі відворіт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 13:15:54 ]
дякую, Максе. це, швидше за все, таке собі літературне гетто, чи осіннє. тобто певна ізоляція... чи самоізоляція. щось таке.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 13:19:37 ]
ЯБЛУЧНИЙ, -а, -е. Прикм. до яблуко. // Вигот. з яблук, з яблуками. ** Яблучна кислота – органічна сполука, яка міститься в яблуках та інших рослинах і використовується в харчовій промисловості.

ЯБЛУНЕВИЙ, -а, -е. Прикм. до яблуня. // Якого виділяють плоди та цвіт яблунь (про запах). // Який складається з яблунь, має багато яблунь. // Зробл. з деревини яблуні. Яблуневе топорище. 2. Уживається як складова частина деяких зоологічних назв, термінів. Яблуневий

Яблучні погроми - погроми яблуками. Правильно, але словосполучення дикувате якесь.

Щиросердно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 13:23:19 ]
"Сонце збочило тортури
в напрямку вина".

"І куди б з вина не йшов ти,
всюди варта рим".

А, тепер помітив. Сорі за квапливі висновки.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-20 16:01:23 ]
Ой, ні... Лише нещодавно розливалась думкою по дровиняці щодо доцільності пояснення автором типу: а што же я імел ввіду... Щиро - справа, мабуть, потрібна, бо налагоджує місточки між реальними людьми у реальному часі, бо наближує високу поезійну образність до приземлених (отак:) побутових реалій, на яких переважно і ведеться зациклення нашого образного мислення, але ж, але... Ідеї творів, справжніх творів (невмілий реверанс в бік власника сторінки:) - є простір, є справжній полігон для випробування і розширення нашого (нехай краще обособлено - мого) власного образного мислення. Тому, в черговий раз приходжу до свого ж висновку (в цьому, певно, є щось шизофренічне:), що митцю необхідно виховувати читача (мова йде, звісно ж не про публічні лекції посеред площі з подальшим втручанням людей в білому:) + нам всім, як читачам, треба займатись самовихованням.
Глибинну поетичну ідею автора не можна пояснювати, бо це певною мірою спрощує сприйняття... :(
Ой, знову потекла думкою по дровині... Ех, мабуть, іноді таки краще жувати :)
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 18:57:22 ]
Ніко, навіть не буду сперечатися - приблизно все так : будь-які пояснення дещо руйнують образи і нівелюють написане до рівня розжованого. але, коли є прямі питання, автор має на них відповісти, бо уникнення діалогу віддає неповагою до читача, а більшу частину часу - всі ми читачі. звичайно ж, читач має самовиховуватись, і будь-який вірш - це, в першу чергу, шлях до власних алюзій, переживань, самодосвідів. немає значення що хотів сказати автор - має значення що з цього всього виніс ти. все так. але й дистанціюватись від читача на таку відстань, що він і розгледіти тебе - зірочку! - не може, це певний снобізм. інша справа, що пояснення, якщо в них є потреба, можуть бути такими ж творчими, як і сам текст. хоча, це тема-тем! тут не одну дохторську можна захистити ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-21 23:07:04 ]
Власне, я це і мала на увазі, просто у вас вийшло висловити мою думку краще, ніж у мене. гааарно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Герман (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-20 16:22:19 ]
Люблю яблучну тему, Сергійку. Яблука - гріхопадіння, яблука - вина - війни... далі знову яблука, яблучні вини, картаті кілти, римована варта і вартовані рими...
А це таки голод на увагу. Багато слів - завжди від голоду, тому і хочеться яблук, або яблучного вина. Останньо - більше, бо той голод мало чим іще виходить притишити;)
Дивлюсь, хитруєте: слова вам покірні, тому не буде ні колів, ні довбні. Точно не буде:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:03:33 ]
привіт, Марійко! а ви вдумлива читачка, ще й гостра на око:) яблука - тема невичерпна... не те щоб хитрую, зі словами ні в чому не можна бути певним, щиро, а з тим що стоїть за словами - і подавно. і тільки-но ти вдав що ця стихія тобі підвладна, як одразу опиняєшся в такій ситуації, коли ти - практично ніщо. і я це серйозно.
дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2008-04-20 18:09:55 ]
Один поет ( не буду вказувати пальцем) сказав, що щукати смисл в поезії - значить губити її.Ніхто не шукає смисл в класичній музиці, а слухає її.Отак і з деякими віршами - просто подобається і все, на слух.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:10:06 ]
привіт, Вячеславе! практично згоден з цією "технікою" споживання тексту... є щось вище за сам вірш, от воно й тримає пальці на горлі: то стисне, а то попустить... :)
дякую за підтримку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редактор Майстерень (М.К./Л.П.) [ 2008-04-20 18:41:58 ]
Цю поезію Сергія, як, практично, й більшість інших (якщо не всі),навіть не вдаючись до нудних, розлогих і,як на мене, зайвих коментів, можна було б назвати прекрасною. Якби автор був жіночої статі. А в нашому випадку - це поезія сильна. Куди не кинь оком - і художній бік (такі свіжі образи - доволі неординарне мислення-бачення автора), і тематика (завжди актуально- бажана), і талановита ретрансляція навколишньої (і не завжди ) дійсності. Словом, уявляється автор із словом у душі, як із пером у руці: впевнено, вправно, напрочуд оригінально і аж ніяк неповторно. І навіть якщо хтось наважиться повторити висловлене (на власний чи авторський манер), все одно вийде переможеним, оскільки письмо Татчина починає нагадувати справжнє мистецтво (згадаймо роботи да Вінчі: й подосі ніхто не зумів досконало відтворити його творчої техніки).
Ось такий пафос Про Якісне Слово...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:39:31 ]
навіть не знаю що сказати... дякую за першу половину реци - зважено, конструктивно, в міру солодко :) а от пафосом ви мене просто-таки вклали на обидві лопатки (задирає носа, ходить - під ноги вже не дивиться, тому спотикається, але моментально відновлює рівновагу і скоса поглядає в дзеркало, чи файний образ:) дякую за мармелад.
взагалі-то, якщо серйозно, занад-то схвальні відгуки роблять з автором ось що: кожен послідуючий вірш має бути все кращим, не гіршим - як мінімум, це хоч трохи, а (несвідомо) лякає, бо сил може не достати... хоча, з іншого боку, я ніколи не ставив вірші вище самого життя, а тому римую розслаблено: пишеться - пишу, не пишеться - не кусаю лікті. такий от ліричний відступ...
(вмощується ближче до дзеркала і витатовує на плечі "оволС енсікЯ", відходить, роздивляється - гарнюньо!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 19:45:13 ]
Не жме в плечах? :)))))
А ще гарнюньо оце: "овтцетсиМ єнжварпС" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 21:10:58 ]
б"є себе по лобі, кидається до дзеркала вдруге, але дорогою замислюється і спиняється... так, плече...плече... може яке інше місце, щоб було читабельніше...так, голова - нє, груди - нє, живіт - нє... о! але для цього потрібна система дзеркал, одним не обійдешся... не зробити б помилку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 21:22:21 ]
система дзеркал - коварна штука... все збільшує, подвоює, потроює... впораєтесь? це ж яка відповідальність! (розбиває одне дзеркало) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:21:23 ]
подв-в-в-воює...(тремтячими руками складає докупи уламки)... потр-р-р-ро-оює..є...(вимащується клеєм)... (оглядається - чи ніхто не бачить, і розглядає себе - збільшеного! подвоєного!! потроєного!!!)... уявляє себе суцільно татуйованим!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:27:21 ]
раптом відчуває, що подвоїлось і потроїлось не тільки... але і руки... тепер він нагадує собі суцільно татуйованого Шиву... який на уламках дзеркал розпочинає напівшаманський танець... а руки (всі шість) роблять щось своє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:33:34 ]
головне що потроїлось "не тільки" (закочує очі, починає будувати плани... дає собі слово більше не флудити - ні-ні!), все інше його вже мало цікавить


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-20 22:45:06 ]
...не флудити...не флудити,- умовляє сам себе (дві пари рук міцно тримають вцілілі дзеркала)... плани нахабно наближаються впритул до яблучних погромів...