Палiтра в осенi багата:
Там темний штрих, там бiла вата,
Не скрию, споглядать менi
Приємно фарби чарiвнi,
Що в них вмираюча природа,
Як у шовках жiноча врода.
Дерева голi, без краси
Стають в вечiрнiї часи
Екраном спогадiв минулих,
Забутих мрiй, чи-то заснулих.
Школярка з ранцем на плечах
З нескритим жалем у очах,
В руках тримаючи гербарiй,
З вiкна у школi нашiй старiй
Проводить в вирiй журавлiв.
Я з ними полетiть хотiв,
Щоб теплота її обличчя
Не обiйшла мене узбiччям.
Я говорив:
- Не допущу
Нитки холодного дощу
Торкатись рис отак зухвало,
Вона не чула, все мовчало.
Подiй прийдешнiх серпантин
Не звiяв з пам'ятi картин:
Вiкно, клас, школа, морось свiжа,
Лист палий, в небi срiбна дiжа,
Ледь чутний журавлиний ключ
Моїй натурi не гнiтюч.

XXXVI

Та як там Коля i Наташа,
Чи почуттiв не всохла чаша,
В одноманiтностi розваг
Й стандартному наборi благ?
Не знає мiй Ромео новий
Нi сну, нi втоми, в день святковий
Читає книжки, креслить схеми,
В журналах "Радiо" проблеми
Стосовно "цифри" i "ВЧ"
На вус мотає i сiче.
Держава в нас героїв любить,
Вона їх балує i губить
Коли вперед i супротив
Iдуть начальства й деректив.
Не схож Микола на нiкчему
Вiн не вживається в систему,
Душа повiрить, розум нi
Де хлам лежить й мiсця бруднi
Там механiзм не скласти точний
Й годинник не iде пiсочний.
Не видумляючи наказ,
Не вiдчуваючи образ,
Занурившись в роботу вперту,
Змiнивши вивiску обдерту,
З робочим в парi iнженер
Мiняють проводи тепер.
Там усмiхнулись, там зрадiли,
Там допоможуть упiвсили,
А дехто не промовив слiв,
Та злiсть стихiйну затаїв.
Директор не останнiй малий
В партiйних iграх не вiдсталий
Почину дав пряму ходу,
Щоб все складалось доладу.
Актив озвався без вагання,
Прийшли герої соцзмагання,
Профком, вiдважний комсомол
Рiшуче втрутились в помол.
Ось результат вам - до зарплати
Десятку-премiю додати.
Отримав Коля за труди
Подяку чистої води.
Ну як? Отримав нагороду
За час, за працю, за свободу?
Не смiйся, тим це невтямки,
Хто зрозумiв все навпаки.
В секунду притворить годину
За це затiяв вiн рутину,
Щоб образ той, що з мрiй зiткав
З очей чи серця не зникав,
Та не слiпив i вечорами
Не навiвав порожнi драми.