ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття

Юрій Гундарєв
2025.08.20 09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко


Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев

Віктор Кучерук
2025.08.20 05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.

Артур Курдіновський
2025.08.20 05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.

Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають

Тамара Ганенко
2025.08.19 22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію

Борис Костиря
2025.08.19 21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.

Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,

Ярослав Чорногуз
2025.08.19 14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.

Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,

Світлана Майя Залізняк
2025.08.19 13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Ассоль

М

Олена Побийголод
2025.08.19 13:10
Із Бориса Заходера

Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!

Такий учений, загалом,

Ігор Шоха
2025.08.19 13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.

ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тарас Письменний
2025.08.20

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Храмченко / Вірші

 Весняна Злива
Образ твору Лиш сонця промінь торкнувся фіранки в кімнаті...
Злегка примостився на моїй щоці...
З просоння втомлена...сни мої всі - голодранці,
То недодивлені, то просто не ті...
Вступила гроза своїм металевим гроулом -
Ревіла, жбурляла хмари в небесах...
Налякала місто ледь живе іржавим громом...
Блискавкою з тріском вцілила у дах...
Сонце зникло з небосхилу - в судорожну темінь,
Що намалювала демонів лихих...
Ріка небесна асфальт точить, неначе кремінь,
Зточує себе до іскор вогняних...
Та раптом - згасло...затихла золотава злива,
Лиш чути шурхіт і стукіт у вікно...
Та райдуги нечесана напівстерта грива -
Мов дороговказ на річки полотно...
І знову - сонце світить, крізь небо чорно-синє
Своє проміння для мене знов несе,
Омитому слізьми місту ставить ластовиння...
І застрибує в ранкову карусель...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-19 02:12:34
Переглядів сторінки твору 7717
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.554 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.242 / 5.2)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.698
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.05.15 22:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-05-21 01:08:01 ]
Ви просили посварити трохи - я тут-як-тут.
Буду відвертим (це надзвичайно корисно)... ну, майже :) Знаєте, Ірино, чому у вас мало коментів? - бо складно сказати одразу щось швидко, мимохідь... та так, щоб і автор(ка) руки не опустив(ла), і щоб дійсно докопатися до причин-та-наслідків, хоча би частково, і щоб все було типу конструктивно, а затим ще й скласти оце все докупи. Та ще й не забути похвалити! І щоб в результаті все було ясно і просто - ніби скло у травні (тут дописувач згадує вимиті тільки-но вчора вікна: коли дивишся на вулицю - скла ніби нема! красота!:)... Треба сісти, ковтнути коньячку, чи що там у кого є, почитати, зробити деяку павзу - і... І, забув додати, - на все оце треба мати вільний час та добрий настрій... А відписуватись одним-двома словами - на кшталт "класно/гарно/файно/сподобалося/якакласнафотка" - то не наш метод (тут всі читачі беруться віртуально за руки і кивають у злагоді головами): у тому мало користі і для автора, і для дописувача, ну, і для загалу. Хоча, якщо відверто, окрім автора воно нікому не потрібне, а часто навіть і авторові не потрібне. Так що рецка - це, швидше за все, споглядання самого себе у дзеркалі власної рефлексії - хай і на задану тему... На цьому сміливо можна було б і закінчити, бо я вже майже забув з чого починав :)))
А-а-а... Так от:
переглянути весь ваш доробок не маю зараз достатньо часу, але з прочитаного можу зробити один (поки що!) висновок: єдине і головне на що вам в першу чергу потрібно звернути увагу - це ритм!!! У силаботоніки безумовно має бути ритм, має він бути у верлібру-білоговіршу, навіть у вільного віршу він є. Іноді (ото диво!) трапляється і в прози. І ритм - це не один-два-три, один-два-три... Ритм штука складна і своєрідна: іноді він рівний, як шпали, чи абсолютно своєвільний - як черга до гстроному за часи совка, але ритм у віршові - то авторське все, чи навіть - надусе! Він має полонити читача, скорити, поставити його на коліна перед текстом! Читач має вчепитись очима в текст і видихнути тільки тоді, коли слова скінчаться (а серце все ще бється у так ритмові!) А не спотикатись через рядок і перечитувати-вчитуватись. Власне, ритм і робить вірш саме віршем: не слова, не матафори, не суперпупер оригінальна авторська думка чи погляд на світ (це само собою) - а саме ритм. Його відчуваїш ледь не тілом... Звичайно ж, я розпинаюся тут дещо риторично і пафосно, але це виключно для вас (ну, і сам лишній раз упевнюся в цьому). Це досить складно на перший погляд, але вам треба організувати ті ж самі слова в такому порядкові, щоб з"явився відчутний ритм, бо це ж силаботоніка. Може щось видалити, щось добавити-замінити, десь перестаивити місцями. Деінде текст можна розбити паузами, якщо вже на те пішло... Легко радити, скажете ви - і зовсім не легко, відповім я, легко пройти мимо:) За вас я цю роботу, звичайно ж, не робитиму, бо тоді це буде мій вірш.
Про абсолютну відносність деяких рим на цей раз не будемо.
Отже, друга ваша досить відчутна вада - це інертний послідовний перелік "речей та явищ" без, власне, авторського сердечного втручання: що бачу - те співаю (без образ - це перебільшення, щоб акцентувати суть). Я маю на увазі, що навіть самі гарні метафори і знахідки блякнуть без дбайливого авторського втручання: треба їх познайомити, подружити між собою, хай візьмуться за руці і - скатеркою дорога... А коли кожна перлина бреде сама по собі, врозбрід тоєсть - то воно не дуже комільфо.
З очевидних плюсів хочу звернути увагу на ті ж самі метафори-порівняння, на поетичний погляд і настрій твору взагалі. Хоч він і ламається (для мене) упродовж тексту.
Реца моя не зовсім цілісна (тут автор робить крок назад), бо базується тільки на частині вашого доробку. Я виправлюсь... днями. Трохи думає й додає - тижнями...;) Так що особливо не переймайтеся, якщо це зачепило якісь занадто мінорні струни. Спишіть все на мій післяробочий настрій.
Щиро ваш, Т.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Храмченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-21 02:27:09 ]
Сергію, дякую за те, що знайшли час поглянути на мою скромну творчість! Я якраз і хотіла почути об"єктивну думку людини, яка більш обізнана у поезії, ніж прості користувачі, бо якраз думка простих користувачів завжди суб"єктивна. Бо інколи хвалять ні за що, а інколи, навпаки без будь-яких причин паплюжать...((( тоді-то і не знаєш, хто тобі добра бажає, чи то улесливий читач, чи той, хто пише слова, часто в образливому тоні...але, волею-невоолею, прислухатися треба до всіх.
Так от,з ритмом в мене справді не завжди справи хороші...поки що тільки навчилася склади рахувати))), трохи важко мені українською знайти і слова відповідні, і такі, які б у ритм вписувалися...але то вже буду розширювати свій словниковий запас...щоб не повторюватися...)))а ритм ще часто формується за допомогою тої ж аллітерації, яку я щось ніяк не освою...)))
редагувати вірш обв"язково буду (і не лише цей), був би час...мені теж не все подобається, не все повністю відтворює мої думки...так що треба рости і самовдосконалюватися.
Не переймайтеся, мої мінорні струни не зачіплені)))
Навпаки, нарешті розумію мінуси і один плюс)))
А Вам, Сергію, дякую за те, що не просто написали аналіз твору, але й роз"яснили що до чого. Мене це і цікавило найбільше!
З повагою, І.Х.
П.С. а після роботи потрібно знімати напругу, наприклад, знову ж таки, написати вірш "на злобу дня")))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Храмченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-21 02:35:56 ]
а, можливо, що я попросту виписалася і вже не можу відчувати речей, які мене тішили раніше...важко писати, коли все добре...аж не звично)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-05-21 23:18:17 ]
ви це киньте - про "простих користувачів":) ми тут всі такі, де ви бачили інших? а про "обізнаність у поезії" взагалі мовчатиму - кожен знає про неї щось таке, своє, потаємне... так що тут також всі рівні. інша справа, що часто просто ліньки докопуватись до чогось, а потім ще й на цю тему розлого мудрствувати. значно легше написати коротенько щось куце й беззмістовне:) так що багато хто сказав би вам вельми цікаві й корисні речі - якби не інертність. з цього можна зробити висновок що всі ми - як радники - рівні (ну. майже:).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-05-21 23:22:17 ]
"можливо, що я попросту виписалася і вже не можу відчувати речей, які мене тішили раніше" - а оце взагалі несерйозно - не смішіть мене:) скільки вашого віку:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Храмченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-22 08:47:28 ]
Те, що майже рівні, з тим сперечатися не буду. Просто буває так, що поради інколи настільки беззмістовні, що не можеш зрозуміти, чого від тебе взагалі хочуть...а інколи глянеш на інший віршик в якому взагалі в одному рядку амплітуда складів аж зашкалює, а в наступному вона в півтора рази менша і його вважають кращим ті ж самі люди, які писали тобі коменти про форму...так де ж тут справедливість? Значить, все ж таки, вони на власний смак покладаються більше, ніж на об"єктивність. Тому, наприклад, віршик позитивненький і ні про що - вважають гарним, а "голий смуток" не кожен може сприйняти як належне, всі від нього розбігаються у різні боки...наче від чуми...)))
*це я знов із сарказмом. (майже крик душі...))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Храмченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-22 08:53:10 ]
а виписатися можна за майже 11 років писання)))то просто з тих років нічого не залишилося...(було спалене в пориві гніву і розчарування) (((
колись писала по 3-4 вірші на день...довжелезних...тепер навчилася стисліше писати...і менше...але коли взагалі не пишу, відчуваю, що мій мозок відмирає, тому інколи примушую себе до цього, щоб не деградувати...(от коли і примушую - то і є найгірші вірші).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-05-21 01:08:57 ]
не там запостив - дивіться вище:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-20 13:37:59 ]
Іра Храмченко пише яскраво. Віриться, що колись Париж впізнаю Іру. Пиши почитаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Храмченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-20 15:49:59 ]
А ти ще оду мені напиши))))))))))))))
а чого саме Париж???))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-20 16:19:04 ]
Іра, складати оди бог талантами не сподвижив. А то я не проти був би щось скласти в дусі англомовного Владіміра Владіміровіча. А Париж від того, що кажуть там сни не бувають голодними. Покінчиш з Каммінгсом, за кого візьмешся потім?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Храмченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-20 16:43:18 ]
)))))))))))ну то в Париж мені дорога!))))))
Яко покінчу з Каммінгсом...гм...а нащо з ним покінчувати? Не знаю, щось вигадаю...тим більше, мені вже не доведеться писати дипломних робіт, а аспірантура мені аж ніяк не загрожує (як на 5-му курсі виявилося - вчуся погано)))