Травень – місяць загострень. Усього. Сезони змінюються, те да се… Це вам будь-який дохтур скаже. А наш підтвердить. Не за здорово ж живеш він академіком став тут, на Майстернях…
А ще в усьому винні свята, які в травні вже втрачають усякий сенс, крім одного: вони стають приводом…
Як би там не було, але в травні на ПМ чітко виокремились декілька напрямів Антипоетичного змагання. А саме:

1) меланхолійно-еротичний (з венеричним ухилом)

***
Я в’язну тихо в меланхолії,
Розбавлена терпким вином...
А щойно билася в агонії
Між чистим небом й чорним дном...

***
для тебе навіть в пеклі рай
з-поміж розпечених коханців

***
на добу повернувшись із вирію
ти привіз італійський нежить
не обіцяла що вилікую
сколіоз Пізанської вежі

***
Поцілуї Марусини
От же і хороші.
На курорті поцілуї,
То ж коштують гроші.

***
я й досі у позі
а ніч у порозі

***
Притулюсь до неї.
Станемо в обнімку,
Так солодко стане
Як з чужою жінкою

***
Красавицы влюбленные,
От любви утомленные
Имейте придел.
Каждому в жизни
от судьбы удел

***
Згадаю кохання
І свою Марічку,
Повернусь в кімнату
Попрощаюсь з річку

***
Ти ніколи не прийдеш
І я вже не побачу тебе,
Мрії мої вщент розбив ти,
Коли сказав: «Все!».

***
Как одиноко потом в мире этом
Слепо искать неземную любовь,
Но все же есть на земле грешной этой
Тот, кто навеки подарен судьбой.

***
А тепер розчарування !
Не можу могти,
Не хочу хотіти.

***
Рожевий ранок, рожевий вечір,
рожеве листя...Його нема?
Ах тоочно! Здрастуйте! Ноги на плечі.
А очі мої дивились дарма

***
И в ритм под паранжей глаза звучали,
Темнее, чем смола, иль эбониты,
И животы их маршем выбивали
Свой танец под очерченные ритмы

***
Буду я брудом її обливати,
аби ти не міг її далі кохати,
бо хочу я, хочу бути твоєю…
А тоді хай вона мене кличе змією

2) істерично-патрійотичний

***
Моя Україно! І де б я не їздив,
І де б не блукав я (о мати, прости!),
Завжди проклинав я отих комуністів,
Що довго тобі не давали цвісти

***
Держава гарантує нам
Свій захист і права,
Тому всім серцем вірю я
У ці святі слова!

***
Поглянь на стіни
................«сталінок»,
...........................там ...й
давно обжився,
..............прикладів –
.........................багато

***
«Страна» пайків, субсидій, пільг
і черги до халяви,
з народом, який продасть за той пайок
свій голос виборів
і чорту.
…
А зараз вже країні дуже важко.
Народу важко.
Останнюю хлібину олігархи одбирають.
Все до Москви звезуть –
як борг за допомогу обдурити українця
на чорних виборах бандюг тих в депутат

***
Історія знову зможи повторитися
Вже наші князя за престол
Начинають битися.
Ділять Україну на ліву і право – бережну

***
Чому завжди ми прагнемо чужого,
Співаючи весь час пісні російські?
Скажіть же мені, люди, ради Бога:
Чого ми так поводимось по-свинськи?
…
Закрийте пельки клятим комуністам,
Зніміть кайдани тоталітаризму!
Наповнимо мерщій коханням чистим
Свою стражденну й втомлену Вітчизну!

***
та ми не всі діти...А діти кричім:
"Моя Україна,її я дитина,
дитина,що вік слово це берегтиме!"

***
Продажні наші «Регіони»,
продажна «Наша Україна»,
усе на гроші важать і на
чиновницькі погони

***
До чого докотилась, Україно?
До чого дожилились твої сини?
Твій подих затихає щохвилини,
У сутінках я чую дух труни.

Чому в свої козацькі чисті душі
Ми ллєм потік російського багна?

***
Показав нам Петлюра дороги
І Бандера проклав світлий шлях.
Лиш тоді всі ми станем на ноги,
Як воскресне Вітчизна в серцях!

3) втрати розсудку (через кохання або просто від нудьги)

***
в мене зриває кришу…. В мене зірвало кришу

***
Тумани шарами
на очі, на губи -
нічого не чути
і взір відвести.

***
Сяду вечерком
І вірша напишу,
Слова на папері
Для когось залишу.

***
Відкрив вікно,
Як би то сказати,
Кругом зеленіє
Важко передати.

***
Про шлях я розповім пізніше
Бо розум затопила тиша
Це значить треба відпочити
І трохи горло промочити

***
Наступна серія в думках.
І тихо їде набік дах…
І чи sapiens ще Homo -
Взагалі вже невідомо.

***
Ти впала у мене на очах, як сніг із неба.
Не гадано й не ждано я зрозумів - Ти ... ангел

***
Про собак, що у снах полетіли
В теплий край нанести нам яєчок,
Щоби вилізли дикі курчата,
Що видовбують очі собакам

***
Пісня солов’їна
Лине по гаях ,
Від покриття асфальту
Аж Потіє шлях

***
І звичні інші речі...
Думками обтяжені плечі.
(Надворі тихо,
Це так... До речі)

***
Я сиджу в кімнаті сам.
Вечоріє. День, як всі.
Дивлюсь на пустий стакан.
Сум зі мною, сум в мені.

***
Девочка девочке скажет всё
И мальчик мальчику тоже.
Девочка мальчику скажет всё
И мальчик девочке тоже.
Девушка девушке сказать может всё
И юноша юноше тоже.
Девушка юноше скажет не всё
И юноша девушке тоже.

***
Млинець у білім покривалі,
Обгризений нічним Бабаєм.
Так безсоромно позіхає,
Що аж у рота затягає

***
По голосу впізнають,
Між собою,
Всі лісній страхи
В симбіозі проживають
В лісі звірі, птахи.

А як ранок наступає
І минули страхи,
Співають кларнетом
усі в лісі птахи

***
Любви единственный откровенный лик...
А рядом выростет полынь-трава...
И снова резко у виска кольнёт
Иголкой памяти умалишённой,
Из уст полыни горечь перельёт
Стихов беспёрых перелёт
В мой черновик, в безумии сожжённый

4)Збочено-кримінально-суїцидальний

***
і сірий камінь твого серця спалахне
востаннє… вже в агонії передсмертельній.
…
і 33 останні грами крапнуть кров’ю...
зустрінемось у смерті, а не в наших снах...
де сірі камені наповняться любов’ю...

***
Нав"язливе бажання
пальці умочити
у молоко білків,
лизнути і скривитись -
бо солодке

***
Огризки людей на порожніх вулицях

***
Я бачу навколо уламки людей:
вагіни і фалоси, пари грудей

***
Я согрішила з Ра,
Мене чекає смерть

***
Щоб ти помер від гострої жалоби,
Щоб кров текла по ранених хрестах.
Я прагну вийти з темної утроби,
Вона ж мене тримає у руках...

Вже краще вмерти, ніж щодня кричати,
Щодня собі виколювати очі.
Відріжу руки, щоби не писати,
Відріжу дні, щоб більше не щоночі

5)Бестіарій

***
Упав метелик, наче вбитий кінь.
Жарить вогонь. І баобаб масніє

***
і поглядом ковзнувши кволо
слідів своєї перемоги
ти спиш мов самка богомола
опісля всього

Окремим і непереборним хітом місяця стала розвідка Нєбожителя про мандри Леніна по пеклу і раю (Перед ним постала Не розрішена дилема). Рішенням персоналу Нахкліники вона навічно занесена до історії ПМ…

....................................
Наприкінці травня із анабіозу прокинулись Їжаки. Довго відпльовувались від неїстівних грибів, зривалися на непристойний сміх і п’яний дебош…
…А ні проливні дощі Заходу, а ні несподівана спека Сходу не вчинили такого впливу на свідомість АНТИПО, як сказане зопалу Старшим Їжаком: «я вам покажу що значить настаящій мужик …» А хто б не зреагував? Але виявилося, що реакція не у всіх може бути адекватною… Чи то торішня амброзія так вдарила по гіпоталамусу, чи то члени затерпли від постійного лежання в кущах з перископом, але на захист солов’їної від «настаящіх мужиків» вийшов з відкритим забралом ЗАХИСНИК ЗАТЮКАНИХ ПАРТИЗАНІВ І ПОБОРНИК ЧИСТОТИ МОВИ. Злі язики тут же прозвали його ЦЕЛКОВИТИМ (хто зна, що вони мали на увазі). Не розуміють, дурні, що він же ш з найкращими намірами…

…Подивившись на все це, дохтур Нахман різко перервав прийом тих, хто прийшов до нього за рецептами від Їжаків, повісив на двері об’яву «УШОЛ В СЕБЯ» і закрився в кабінеті… І ще довго над ПМівською галявиною можна було чути його приємний баритон, який виводив спочатку «Тум-балалайку», потім казацьку пісню про кречета, а ще потім щось з репертуару «Піккардійської терції»…