Олексію, це, мабуть, один з найкращіх Ваших віршів.Це було солодке. А зараз гірке. Ви, Олексію, трохи старший за мого сина, а розмірковуєте, як вічний революціонер - вихованець радянського періоду попереднього моєму покоління.Ті, хто хоче влади, користуються такими, ск ви, щоб каштани з жару діставати.
У сучасний момент легко бути революціонером - пофарбував світ у біле і чорне, та махай гаслами - і не страшно, бо не вб'ють і не посадять. У наш, вибачте, Ваш час, бо нашого вже небагато залишилось, гасла нічого не варті. Ціну мають лише конкретні справи і конкретні люди, якщо вони вміють бути людьми. Чого і Вам бажаю.Це коментар не до конкретного вірша, а до всього, що я на Вашій сторінці прочитала.Вибачте, якщо занадто різко, бо пишу це зовсім не для того, щоб Вас образити.

Олексію, дуже рада, що Ви не зраджуєте собі і таки продовжуєте пошуки джерельної води. І самі працюєте отаким фільтром для її очищення. Людей, що думають долілиць, вистачає. Це їхній вибір і їхнє право, нехай собі. Але вони заперечують чомусь право інших дивитися угору. Дивно?
"Бездушник" мені трішки ріже вухо.
Добра Вам, Олексію.

Олексію, Ваші слова, як джерельна вода.Прекрасний вірш.

Можливо без другої строфи буде значно цільніше?

Без "Твої розмови про кохання муки"?

Оскільки автор другу строфу таки залишив (або не заходив сюди після викладання твору), то зауважу, що "біль" є чоловічого роду і має бути у родовому відмінку "болю".