Вiд сходу сонця, до заходу
Солоний пiт ллє на поля
Лице безправного народу,
Селянин, чорний як рiлля.
З усiх чеснот йому терпiння
Вже вiд народження дане,
А з насолод всього одне -
Дружини тепле лоскотiння.
Крiпак чекає кращих днiв
Вiн рiдко суперечить долi,
Хай бог боронить, щоб вiн смiв
Вiдведенiй перечить ролi,
Чи кормчим став нестерпний гнiв
На шляху виходу з неволi.
...........................
...........................
В природи щедрi акварелi
Життя не все в грубих мазках
По iншу сторону веселi
Лунають смiшки по садках.
Де тракт доглянутий на змiну
Глибоким колiям дорiг
Гладеньким настилом пролiг,
Приємну зоровi картину
Ранкове сонце оголить.
Багряним кольором горить
В його промiннi дах покатий
Палацу, витвору майстрiв,
А ясен з грабом й дуб крислатий
Його ховають вiд вiтрiв.
Виразнiй дальнiх небосхилiв
Застиглi мури цеглянi,
В них в'януть квiти кам'янi -
Каскад мистецтв заморських стилiв.
............................
............................
Холодний мармур лiг на сходи
Парадний вхiд - просторий зал,
З порога сяють слуги моди -
Поверхнi дорогих дзеркал.
На стiнах килими ворсистi,
Усюди срiбло i кришталь,
Блищить як перли у намистi
Лякає око хижа сталь
Зловiсних цiвок пiстолетiв,
Козацьких шабель, палашiв,
Султанська зброя й їх пашiв -
Кривий та гострий ятаган
Жорстокий свiдок вбивчих ран.
На кровi жертв набрався сили,
У болi тiл плекав оскал
Племен турецьких меч-кинджал
Копав українцям могили.
Все є у пана вдосталь, все
Найстарший економ несе
З обличчям зовнi шанобливим
Й поклоном зайве дратiвливим
Дрiбно написаний доклад,
Вiдповiдає стисло, влад
Про всi доходи в господарствi,
Як самодержцю в владнiм царствi.