ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Вірші
Казочка про маленького Човника
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казочка про маленького Човника
1.
Хлюпотить стрімка водичка,
В’ється, ллється річка Стрічка.
Веселенька та гарненька,
Ще, як небо, голубенька.
Ось біжить та річка Стрічка.
Бачить, Човник край водички.
На піску собі дрімає,
Попід сонцем загоряє.
- Човнику, - питає річка,
Чом дрімаєш край водички?
Чом не плаваєш, рідненький?
Човник каже: Я маленький.
Ще не плавав я ніколи.
Не пройшов цієї школи.
Та й боюся я водички,
Бо стрімка ти річка, Стрічко.
- І хоча стрімка я річка, -
Каже Човнику та Стрічка. –
Та човни - то мої друзі,
Величенькі і недуже.
Простягай своє весельце,
Попливеш, немов по скельцю,
Повз барвисті береги,
Повз ліси, гаї, сади...
2.
Човник, дітки, хоч дрімає,
Втім весельце простягає.
І побігли отже річка,
З нею Човник невеличкий.
Сонце в небі синім сяє,
Пташка весело співає.
Гілочками ліс шумить,
В полі колос шепотить.
Човника все забавляє,
Він уже й не уявляє,
Як міг жити без водички,
Без тієї річки Стрічки.
3.
Та аж раптом чує він:
- Човнику, тобі уклін!
Колосків ось назбирав,
Та вже трішечки й пристав.
До містка ще йти далеко.
А для тебе, бачу, легко
Річку Стрічку перетнути,
Того берега сягнути.
На тім боці моя хатка.
Бачить Човник – Мишенятко.
- Що ж, стрибай хутчіш до мене!
Підсоблю тобі, я певен, -
Каже Човник Мишенятку.
Ген видніється вже й хатка...
4.
Підпливають. Чують: Може,
Човник й Білці допоможе?
Назбирала я горішків,
Утомилася втім трішки.
Та ще треба завітати
Ховраха ось привітати.
Бо цієї, знаю, днини
Він святкує іменини.
- Не журися, тітко Білко,
Довезу тебе я швидко, -
Човник їй відповідає.
П’ять хвилин лише спливає,
І ось Білку зустрічають
У Ховраха, пригощають…
5.
А наш Човник пливе далі
Повз лісок, квітучі трави,
Повз хати, сади, городи.
Раптом чує. - Цей добродій
Неодмінно допоможе.
Човне, підпливи, як можеш! –
Хтось до Човника гукає.
Бачить Човник, так то Заєць
Із Зайчихою стоїть.
Та йому оце кричить.
Біля Зайця - Зайченятко,
Вередливе немовлятко.
Підпливає до них Човник.
Каже Заєць: Кошик повний
Моркви ми от назбирали,
Дім далеко, але з нами
Це маленьке зайченятко,
Все жаліється на лапки.
Цілий день собі стрибало,
От і силоньки не стало.
Самостійно йти не хоче.
Не повернемось й до ночі
Ми додому. Бо в лісок
Шлях веде через місток.
- Не хвилюйся так, сіренький.
Човен, бачиш, я швиденький.
Тож, усю твою родину
Переправлю за хвилину.
Зайця Човник заспокоїв.
Й слово стримав. А навколо
Літо барвами рясніє,
Річка Стрічка голубіє.
Бабки жваво скрізь літають,
На ніс Човнику сідають...
6.
Але, що це? Дядько Заєць,
Звів угору раптом палець.
Бачить Човник – Пташенятко!
Долетіло голуб’ятко
До середини аж річки,
Та втомилось невеличке.
Крильцями усе тріпоче,
І от-от у воду вскочить.
Вже не стало сил летіти,
Десь на гілці відпочити.
Човник швидко підпливає,
Та весельце підставляє.
Пташенятко тут зраділо,
На весельце, звісно, сіло.
Закурликало від щастя,
Що минуло те нещастя,
Що вернеться до матусі,
Бо ота сидить у тузі.
Вдячна Човнику Пташина,
Врятував бо її сина.
Звірі Човника вітають,
Дійсним другом величають.
Дружбу вірну пропонують,
Всім, що мають, тим частують...
Ось і сонечко сідає.
День ясненький догоряє.
Час додому повертати,
Там до ранку спочивати.
Човник друзям обіцяє,
Що до них знов завітає,
У хазяйстві підсобити,
Діток плавати навчити...
7.
Темно-синю відкриває
нічка парасольку.
Золотавий місяць сяє
в небі замість сонця.
Сни чарівні скрізь кружляють,
Зірочки вогнями грають.
Лісових малят матусі
У колисочках гойдають...
Спить і Човник край водички.
Не дрімає тільки Стрічка.
Струни хвиль перебирає,
Колискову всім співає:
- Віченька стуляй.
Люлі-бай...
Хлюпотить стрімка водичка,
В’ється, ллється річка Стрічка.
Веселенька та гарненька,
Ще, як небо, голубенька.
Ось біжить та річка Стрічка.
Бачить, Човник край водички.
На піску собі дрімає,
Попід сонцем загоряє.
- Човнику, - питає річка,
Чом дрімаєш край водички?
Чом не плаваєш, рідненький?
Човник каже: Я маленький.
Ще не плавав я ніколи.
Не пройшов цієї школи.
Та й боюся я водички,
Бо стрімка ти річка, Стрічко.
- І хоча стрімка я річка, -
Каже Човнику та Стрічка. –
Та човни - то мої друзі,
Величенькі і недуже.
Простягай своє весельце,
Попливеш, немов по скельцю,
Повз барвисті береги,
Повз ліси, гаї, сади...
2.
Човник, дітки, хоч дрімає,
Втім весельце простягає.
І побігли отже річка,
З нею Човник невеличкий.
Сонце в небі синім сяє,
Пташка весело співає.
Гілочками ліс шумить,
В полі колос шепотить.
Човника все забавляє,
Він уже й не уявляє,
Як міг жити без водички,
Без тієї річки Стрічки.
3.
Та аж раптом чує він:
- Човнику, тобі уклін!
Колосків ось назбирав,
Та вже трішечки й пристав.
До містка ще йти далеко.
А для тебе, бачу, легко
Річку Стрічку перетнути,
Того берега сягнути.
На тім боці моя хатка.
Бачить Човник – Мишенятко.
- Що ж, стрибай хутчіш до мене!
Підсоблю тобі, я певен, -
Каже Човник Мишенятку.
Ген видніється вже й хатка...
4.
Підпливають. Чують: Може,
Човник й Білці допоможе?
Назбирала я горішків,
Утомилася втім трішки.
Та ще треба завітати
Ховраха ось привітати.
Бо цієї, знаю, днини
Він святкує іменини.
- Не журися, тітко Білко,
Довезу тебе я швидко, -
Човник їй відповідає.
П’ять хвилин лише спливає,
І ось Білку зустрічають
У Ховраха, пригощають…
5.
А наш Човник пливе далі
Повз лісок, квітучі трави,
Повз хати, сади, городи.
Раптом чує. - Цей добродій
Неодмінно допоможе.
Човне, підпливи, як можеш! –
Хтось до Човника гукає.
Бачить Човник, так то Заєць
Із Зайчихою стоїть.
Та йому оце кричить.
Біля Зайця - Зайченятко,
Вередливе немовлятко.
Підпливає до них Човник.
Каже Заєць: Кошик повний
Моркви ми от назбирали,
Дім далеко, але з нами
Це маленьке зайченятко,
Все жаліється на лапки.
Цілий день собі стрибало,
От і силоньки не стало.
Самостійно йти не хоче.
Не повернемось й до ночі
Ми додому. Бо в лісок
Шлях веде через місток.
- Не хвилюйся так, сіренький.
Човен, бачиш, я швиденький.
Тож, усю твою родину
Переправлю за хвилину.
Зайця Човник заспокоїв.
Й слово стримав. А навколо
Літо барвами рясніє,
Річка Стрічка голубіє.
Бабки жваво скрізь літають,
На ніс Човнику сідають...
6.
Але, що це? Дядько Заєць,
Звів угору раптом палець.
Бачить Човник – Пташенятко!
Долетіло голуб’ятко
До середини аж річки,
Та втомилось невеличке.
Крильцями усе тріпоче,
І от-от у воду вскочить.
Вже не стало сил летіти,
Десь на гілці відпочити.
Човник швидко підпливає,
Та весельце підставляє.
Пташенятко тут зраділо,
На весельце, звісно, сіло.
Закурликало від щастя,
Що минуло те нещастя,
Що вернеться до матусі,
Бо ота сидить у тузі.
Вдячна Човнику Пташина,
Врятував бо її сина.
Звірі Човника вітають,
Дійсним другом величають.
Дружбу вірну пропонують,
Всім, що мають, тим частують...
Ось і сонечко сідає.
День ясненький догоряє.
Час додому повертати,
Там до ранку спочивати.
Човник друзям обіцяє,
Що до них знов завітає,
У хазяйстві підсобити,
Діток плавати навчити...
7.
Темно-синю відкриває
нічка парасольку.
Золотавий місяць сяє
в небі замість сонця.
Сни чарівні скрізь кружляють,
Зірочки вогнями грають.
Лісових малят матусі
У колисочках гойдають...
Спить і Човник край водички.
Не дрімає тільки Стрічка.
Струни хвиль перебирає,
Колискову всім співає:
- Віченька стуляй.
Люлі-бай...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію