ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олеся Кравчук / Проза

 Добраніч, медведику...
Твоє “добраніч” мені на вушко перед сном і я вже точно знаю, що цієї ночі мене чекає лише безсоння. Ніяк не зможу заснути і згадуватиму твої тихі кроки по моїй кімнаті, міцні обійми твоїх рук та шалені цілунки наших уст. Мариться, що усе це спочатку чекало на мене під зорями місячних ночей – там, біля ставу, де ти призначав мені побачення. А згодом моя кімната вже стала нашою і кроки твоїх сірих буденних капців відлунювали майже у моїй душі. Зараз навіть не хочеться визнавати, що цю ідилію насправді малювала лише моя уява...
А тепер лише мобільний телефон твоїм голосом час від часу бажає мені перед сном надобраніч. Прикро, але я таки засинаю сама, обіймаючи медведика, якого колись купила на осінньому розпродажі іграшок тоді, коли у житті ще не було і натяку на тебе. Він, кудлатий, вже напевне знає всі мої злети і падіння, адже це тільки він вислуховував розповіді про них у свої бурі вушка. А коли в думках з’явився ти, мишко, здається, образився і вже ніколи після того не займав свого місця на сусідній з моєю подушці. Можливо, саме тому він надзвичайно здивувався, коли сьогодні увечері знову опинився тут, на кольорових простирадлах, поруч мене. Пухнатий довго принюхувався до запаху чужих парфумів, все ніяк не міг до них звикнути і запитально поглядав на мене, чекаючи на звичну сповідь у його вухо. Та що можу сказати у такі моменти? Що насправді мені дуже хороше з тим, хто часом лише телефоном бажає солодких снів і часто забуває про моє існування? Що його парфуми на моїй постелі – такий самий витвір моєї уяви, як і наші зустрічі під зоряним небом під крислатим деревцем щастя? Що його, втім, як часом і моя, вірність – ефимерне поняття, яке навряд чи комусь із нас знадобиться щодня і щогодини?
Відтак не кажу нічого і вибираю мовчанку. Та надовго мене не вистачає. У цьому винен медведик, адже він часом тицяє своїм вологим носом у мою щоку. Цілує мене і наче злизує кілька сльозинок, які невідомо чому і звідки з’вилися на обличчі. Він, бідолаха, не може побажати мені приємних сновидінь і хвилюється насправді через те, що я люблю його менше за тебе. Думає, що саме через оцю його безмовність... Заспокоюю малого, заколисуючи і голублячи опівночі. А коли мені здається, що він вже заснув, тихенько кілька разів шепочу “надобраніч” у його м’яке волохате вухо і мені здається, що то насправді ти говориш зі мною ніжними пухнастими словами на моїй подушці, які ніколи не вичерпаються...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-10 21:46:32
Переглядів сторінки твору 1092
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.684 / 5.5  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.375 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.826
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2008.08.04 01:50
Автор у цю хвилину відсутній