![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.10
12:50
Цап пасся над урвищем крутим.
«Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
Який же ти безпечний...
Так же можна зірватися й у прірву».
Цап начебто й не чує.
«Заходиться на вітер, а там же нема сховку!..»
Немов на глум, цап підіймається ще вище.
«Трава густіш
«Друже!- гукає десь ізнизу вовк.-
Який же ти безпечний...
Так же можна зірватися й у прірву».
Цап начебто й не чує.
«Заходиться на вітер, а там же нема сховку!..»
Немов на глум, цап підіймається ще вище.
«Трава густіш
2024.06.10
11:50
Для мене Поет і Порядність - слова одного кореня.
У мене навіть є однойменний вірш, який планую згодом опублікувати.
А тому оголошую про створення літературного гурту з такою назвою
«ПОЕТ І ПОРЯДНІСТЬ». Звичайно, це не якийсь офіціоз, а скоріше, літера
2024.06.10
09:33
Спостерігав байдужий інтернет,
як катували і паплюжили мене:
накинулися люто, мов шакали,
і - розірвали…
Розсипалась журба розчинна
філософа з дитячими очима:
лише один відчув пекучий біль,
як катували і паплюжили мене:
накинулися люто, мов шакали,
і - розірвали…
Розсипалась журба розчинна
філософа з дитячими очима:
лише один відчув пекучий біль,
2024.06.10
08:35
Ожинове цвітіння не ламайте.
Сприймайте цю красу червнену
Сердечним поцілунком із розмаю
Під колом сонця променевим.
Ожинове цвітіння, мов прикраса,
Що згодом ягідкою стане.
Омиє дощ її, краплинок маса,
Сприймайте цю красу червнену
Сердечним поцілунком із розмаю
Під колом сонця променевим.
Ожинове цвітіння, мов прикраса,
Що згодом ягідкою стане.
Омиє дощ її, краплинок маса,
2024.06.10
07:22
Він словом нищить бездарів-поетів
Миколу, Олександра та Артура.
З чужого ліжка наш творець сонетів
Питає чемно: "Вірно, дядя Юро?"
Миколу, Олександра та Артура.
З чужого ліжка наш творець сонетів
Питає чемно: "Вірно, дядя Юро?"
2024.06.10
05:33
Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,
Вчувається із хоботів "Курли!".
В ключах рожевощокі слоненята,
У авангарді - моцні товстуни.
А, мо', усе покинути до ката,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,
Вчувається із хоботів "Курли!".
В ключах рожевощокі слоненята,
У авангарді - моцні товстуни.
А, мо', усе покинути до ката,
2024.06.10
05:09
Оце і є, напевно, щастя,
Коли, звільняючись од сну,
Цілую теплого зап'ястя
Твого приємну білизну.
Рамен торкаючись устами,
Волосся здмухую з чола,
Перебуваючи в нетямі
Від втіх, що в дім ти принесла.
Коли, звільняючись од сну,
Цілую теплого зап'ястя
Твого приємну білизну.
Рамен торкаючись устами,
Волосся здмухую з чола,
Перебуваючи в нетямі
Від втіх, що в дім ти принесла.
2024.06.10
02:19
Листи в редакцію, з редакцій…
Це листування без кінця.
Серед напливу публікацій
згубили заповідь творця.
Себе поети уявили
чи небожителями, чи…
Скрипить й моє перо щосили
з порожнього в пусте ллючи.
Це листування без кінця.
Серед напливу публікацій
згубили заповідь творця.
Себе поети уявили
чи небожителями, чи…
Скрипить й моє перо щосили
з порожнього в пусте ллючи.
2024.06.10
01:20
Шановна Редакціє! Мій заклятий друг Юрій Гундарєв започаткував чудову традицію на нашому сайті:на кожне "тьху" або "апчхи" писати скаргу. З огляду на те, що я поки що не такий відомий автор, як пан Юрій, якого друкують навіть на Березі Слонової Кості,
2024.06.10
00:07
Життя складається з пригод і втрачених нагод.
Дивакам цей світ видається дивним, злочинцям - злочинним. Добрим людям світ видається добрим.
Коли пізнають добро, зло прикидається неопізнаним.
Усяке маленьке уявляє себе чималеньким.
Собаче серце
2024.06.09
16:22
Я випив молодість твою,
Немов потужну течію.
Я ніби приручив змію,
Що жде в Едемському саду.
Пізнання дерево старе
Нечутно листям пригорне
І, відпускаючи мене,
Немов потужну течію.
Я ніби приручив змію,
Що жде в Едемському саду.
Пізнання дерево старе
Нечутно листям пригорне
І, відпускаючи мене,
2024.06.09
15:27
Якось один «досвідчений» тиран
Учив другого, як потрібно править.
Повів у поле, начебто у справах.
Якраз налитись колосу пора.
Отож, узявся полем він ходить
І колоски високі всі зривати
Аби пшеницю в полі порівняти…
Отак, мовляв, слід і з людьми ро
Учив другого, як потрібно править.
Повів у поле, начебто у справах.
Якраз налитись колосу пора.
Отож, узявся полем він ходить
І колоски високі всі зривати
Аби пшеницю в полі порівняти…
Отак, мовляв, слід і з людьми ро
2024.06.09
12:25
Предсвітанок.
Напівпрокид.
Ночі навшпинькові кроки.
Вітру дмух.
Мурчання листя.
Під вікном
сопе котисько.
Серце утекло до тебе –
Напівпрокид.
Ночі навшпинькові кроки.
Вітру дмух.
Мурчання листя.
Під вікном
сопе котисько.
Серце утекло до тебе –
2024.06.09
11:44
Як не стрибай, – в небеса не злетиш,
сни не убгаєш в обрамки...
Он із дитинства лишилися лиш
в пам’яті бляклі відламки.
Вік свій прожитий просіяв увесь,
Боже, нема де спинитись.
Тільки й дитинства, що в маревах десь,
сни не убгаєш в обрамки...
Он із дитинства лишилися лиш
в пам’яті бляклі відламки.
Вік свій прожитий просіяв увесь,
Боже, нема де спинитись.
Тільки й дитинства, що в маревах десь,
2024.06.09
11:40
Вітру весело летіти
Лугом заливним,
Де ромашок білі квіти
Ніби буруни.
Легко гладить, ніжно хилить
Злякані братки.
Він такий сьогодні милий,
Лугом заливним,
Де ромашок білі квіти
Ніби буруни.
Легко гладить, ніжно хилить
Злякані братки.
Він такий сьогодні милий,
2024.06.09
05:56
На узбіччі похилім,
У задусі страшній, –
Покриваючись пилом
Вже поблід деревій.
А безсмертник жовтіє
Так яскраво, немов
Не впливають події
На довічний приков.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У задусі страшній, –
Покриваючись пилом
Вже поблід деревій.
А безсмертник жовтіє
Так яскраво, немов
Не впливають події
На довічний приков.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Олеся Кравчук /
Проза
І ти, як равлик...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
І ти, як равлик...
І той Місяць, схожий на недосяжний шматок сирного пирога, який заховали до темної кімнати від малої дитини, аби не переїдала солодкого... І цей дощ, який потрохи накрапає до моєї кишені, неначе не помічаючи, що я – насправді єдина у цьому місті, хто його поважає і чекає тими нестерпними спекотними днями та вечорами... І та ніч, котра переконана у своїй унікальності і нітрохи не здогадується, що вчора тут так само була її сестриця, а позавчора надвечір приходила їхня темна подруга... І ти – такий дивний, загадковий і схожий на той Місяць, дощ та ніч водночас...
Часом здавалося, належиш мені увесь, адже завжди говорив про наші спільні мрії, легко відгадував думки і ще легше бавився нашими почуттями. Певно, для тебе то й справді була цікава гарна цяцька, яка, втім, набридла вже невдовзі. І, можливо через це ти доволі швидко забув про те, що обіцяв і надалі розводити хмари над головою у разі їх виникнення, а ще – відціловувати усі жалі, якщо такі коли-небудь прийдуть. Забув про все і наче заснув у своїй шкарлупі – тому й став скидатися на равлика. Вдаєш, що дуже затишний, а ще такий, з ким завжди почуваєшся, наче вдома. Насправді ж сам давно забув, коли був у власній оселі – там давно немає приємного світла свічок, смачних пирогів і теплих слів. Тому й зраджуєш своєму домові з іншими, затишнішими, як тобі здається. А равликова “домашність” насправді пояснюється тим, що свою хатину він носить на плечах і не зраджує їй у інших, нібито кращих, домівках...
А з кожним днем Місяць збільшується і виявляється, що від дитини ховають все більший і смачніший шматок пирога. Та вона не плаче – для цього є її товариш дощ, котрий, здається, вже усвідомив, що вона насправді не хоче йому зла і тому перестав зволожувати кишені її сукенки. Лише вночі дитя дозволяє собі трішечки посхлипувати, адже та ніченька, що прийде завтра зовсім не встидатиме її за те, що дівча плакало ще й з її вчорашньою сестрицею та темною подругою, котра була тут позавчора. Поскигливши, дитя снитиме про тебе і бачитиме поряд із дивним та загадковим ще купу равликів, яким так хороше у їхніх прохолодно-затишних мушлях-оселях...
Часом здавалося, належиш мені увесь, адже завжди говорив про наші спільні мрії, легко відгадував думки і ще легше бавився нашими почуттями. Певно, для тебе то й справді була цікава гарна цяцька, яка, втім, набридла вже невдовзі. І, можливо через це ти доволі швидко забув про те, що обіцяв і надалі розводити хмари над головою у разі їх виникнення, а ще – відціловувати усі жалі, якщо такі коли-небудь прийдуть. Забув про все і наче заснув у своїй шкарлупі – тому й став скидатися на равлика. Вдаєш, що дуже затишний, а ще такий, з ким завжди почуваєшся, наче вдома. Насправді ж сам давно забув, коли був у власній оселі – там давно немає приємного світла свічок, смачних пирогів і теплих слів. Тому й зраджуєш своєму домові з іншими, затишнішими, як тобі здається. А равликова “домашність” насправді пояснюється тим, що свою хатину він носить на плечах і не зраджує їй у інших, нібито кращих, домівках...
А з кожним днем Місяць збільшується і виявляється, що від дитини ховають все більший і смачніший шматок пирога. Та вона не плаче – для цього є її товариш дощ, котрий, здається, вже усвідомив, що вона насправді не хоче йому зла і тому перестав зволожувати кишені її сукенки. Лише вночі дитя дозволяє собі трішечки посхлипувати, адже та ніченька, що прийде завтра зовсім не встидатиме її за те, що дівча плакало ще й з її вчорашньою сестрицею та темною подругою, котра була тут позавчора. Поскигливши, дитя снитиме про тебе і бачитиме поряд із дивним та загадковим ще купу равликів, яким так хороше у їхніх прохолодно-затишних мушлях-оселях...
Найвища оцінка | Василюк Василь | 5.25 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Найнижча оцінка | Віра Зневірена | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію