Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.10
13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
2026.03.10
11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
2026.03.10
10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
2026.03.10
06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
2026.03.09
22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики.
Люби себе і хай тебе ревнують.
Якщо любов нерозділена, розділи її із собою.
Люби себе та не залюблюй.
У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів.
Багато любові в одному тілі виявило
2026.03.09
22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
2026.03.09
19:49
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
2026.03.09
16:25
Весна - велика вільна витівниця!
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
2026.03.09
15:59
Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
2026.03.09
12:43
Він не просто поет, не лише малював олівцем,
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.
І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.
І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с
2026.03.09
12:26
І
Як би появитися мені
хоч би невидимкою у гості
до моєї ранньої рідні?
Заглядаючи із високості,
це можливо, певно, по війні
і не за столом, а на погості.
Як би появитися мені
хоч би невидимкою у гості
до моєї ранньої рідні?
Заглядаючи із високості,
це можливо, певно, по війні
і не за столом, а на погості.
2026.03.09
11:54
Шевченко - НАШ.
І цей НАШ складається з мільйонів МІЙ.
Присутність великого Кобзаря особливо відчутна сьогодні, коли наша багатостраждальна земля здригається під ракетними ударами московитських варварів…
Тарас - поруч.
Він, як і завжди, - на передовій
2026.03.09
10:07
Невже я цього літа не відчую
Й воно пролине, ніби буревій?
Я хочу зустрічати серце бурі
Та їздити на блискавці кривій.
Невже пролинуть пристрасті та струси
Удалині, як марево степів?
І упадуть, немов сміливі Стуси,
Й воно пролине, ніби буревій?
Я хочу зустрічати серце бурі
Та їздити на блискавці кривій.
Невже пролинуть пристрасті та струси
Удалині, як марево степів?
І упадуть, немов сміливі Стуси,
2026.03.09
09:25
Борис Ласкін (1914-1983)
Броня міцна, і танки наші бистрі,
і наш народ готовий до борні:
стають у стрій Країни Рад танкісти –
своїй Вітчизні віддані сини!
Із гуркотом, у лавах без прогалин,
Броня міцна, і танки наші бистрі,
і наш народ готовий до борні:
стають у стрій Країни Рад танкісти –
своїй Вітчизні віддані сини!
Із гуркотом, у лавах без прогалин,
2026.03.09
08:36
В небесній черемсі, така чепурна,
журавка кружляє над звивистим плаєм.
У світлу кватирку проникла весна —
із сонячним зайчиком в піжмурки грає.
Нарешті діждалися, милий, тепла —
у копанці зникли холодні крижини
і пісня чудова на вістрі стебла
журавка кружляє над звивистим плаєм.
У світлу кватирку проникла весна —
із сонячним зайчиком в піжмурки грає.
Нарешті діждалися, милий, тепла —
у копанці зникли холодні крижини
і пісня чудова на вістрі стебла
2026.03.09
07:04
Серед лугу у копиці
Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олеся Кравчук /
Проза
Триптих
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Триптих
Я заздрю тигриці...
Коли я бачу тебе, в мені прокидається ніжність тигриці, яка сумує за своїм смугастим тигреням. У мене, як і у неї, першим бажанням при зустрічі з тобою, було б бажання обнюхати і облизати тебе, своє маля. Втім, бачачись, можу пригладити твою зачіску хіба своїм поглядом, сподіваючись, що ніхто з перехожих не побачить хтивості у моїх очах... Мені все одно, що вони подумають при цьому – знаю лише, що тобі це не буде приємно і саме тому ховаю погляд під темними окулярами. Тигриця ж-бо таких проблем не має. Тому через заздрощі до неї все частіше відвідую зоопарк: “Як ти там зі своїм тигреням?”..
Вечірнє таксі
Ти можеш мені все розповісти, але чомусь завше вибираєш мовчанку. Говориш про все на світі – починаючи з деталей твоєї неслухняної зачіски і закінчуючи голодуючими народами Африки. Говориш про все – лише не про те, що мене цікавить. А останній тролейбус вже давно спить в депо і ти точно не зможеш потрапити сьогодні додому. Але тоді доведеться продовжити нашу розмову, ти зможеш не втриматися і нарешті все розповісиш – тому швиденько викликаєш таксі. Заплигуєш в нього і все – тебе вже не цікавить ні народ Африки, ні я, ні навіть власний зовнішій вигляд. З полегшенням зітхаєш: нарешті можна ніким не прикидатись! А прокинувшись вранці, чомусь наче чогось не вистачатиме. Ти питимеш звичну каву без зайвого ентузіазму, згадуватимеш вчорашній вечір і думатимеш: “І хто вигадав ті кляті таксі?”..
Твоє ім’я
Здавалося б, чому не зробила цього раніше, адже вирішення було просто на поверхні… Лише потрібно було наважитись і просто тебе розлюбити. Взяти твоє ім’я зі своїх думок і покласти на стіл, як звичайну ганчірку. І вже аж тоді кожну букву твого імені розкласти на ниточки. З них можна було б сплести кошик вузликами макраме або просто зв’язати шапочку для маленької дівчинки. Вона із задоволенням носитиме подарунок, не підозрюючи про його справжнє значення. А підростаючи, загубить шапочку десь у своїй шафі зі своїми вечірніми сукнями та стоптаними кросівками для тренувань. І знайде ту шапочку дівчинка вже будучи одруженою – тоді, коли чекатиме на появу свого первістка. Покрутить собі її на руці: “Хм!.. Яка цікава річ! Здається, колись, в дитинстві я її носила…” А тоді, після пологів, дівчина ще довго дивуватиметься, чому вони з чоловіком вирішили назвати свого першого сина саме таким ім’ям. Твоїм ім’ям…
Коли я бачу тебе, в мені прокидається ніжність тигриці, яка сумує за своїм смугастим тигреням. У мене, як і у неї, першим бажанням при зустрічі з тобою, було б бажання обнюхати і облизати тебе, своє маля. Втім, бачачись, можу пригладити твою зачіску хіба своїм поглядом, сподіваючись, що ніхто з перехожих не побачить хтивості у моїх очах... Мені все одно, що вони подумають при цьому – знаю лише, що тобі це не буде приємно і саме тому ховаю погляд під темними окулярами. Тигриця ж-бо таких проблем не має. Тому через заздрощі до неї все частіше відвідую зоопарк: “Як ти там зі своїм тигреням?”..
Вечірнє таксі
Ти можеш мені все розповісти, але чомусь завше вибираєш мовчанку. Говориш про все на світі – починаючи з деталей твоєї неслухняної зачіски і закінчуючи голодуючими народами Африки. Говориш про все – лише не про те, що мене цікавить. А останній тролейбус вже давно спить в депо і ти точно не зможеш потрапити сьогодні додому. Але тоді доведеться продовжити нашу розмову, ти зможеш не втриматися і нарешті все розповісиш – тому швиденько викликаєш таксі. Заплигуєш в нього і все – тебе вже не цікавить ні народ Африки, ні я, ні навіть власний зовнішій вигляд. З полегшенням зітхаєш: нарешті можна ніким не прикидатись! А прокинувшись вранці, чомусь наче чогось не вистачатиме. Ти питимеш звичну каву без зайвого ентузіазму, згадуватимеш вчорашній вечір і думатимеш: “І хто вигадав ті кляті таксі?”..
Твоє ім’я
Здавалося б, чому не зробила цього раніше, адже вирішення було просто на поверхні… Лише потрібно було наважитись і просто тебе розлюбити. Взяти твоє ім’я зі своїх думок і покласти на стіл, як звичайну ганчірку. І вже аж тоді кожну букву твого імені розкласти на ниточки. З них можна було б сплести кошик вузликами макраме або просто зв’язати шапочку для маленької дівчинки. Вона із задоволенням носитиме подарунок, не підозрюючи про його справжнє значення. А підростаючи, загубить шапочку десь у своїй шафі зі своїми вечірніми сукнями та стоптаними кросівками для тренувань. І знайде ту шапочку дівчинка вже будучи одруженою – тоді, коли чекатиме на появу свого первістка. Покрутить собі її на руці: “Хм!.. Яка цікава річ! Здається, колись, в дитинстві я її носила…” А тоді, після пологів, дівчина ще довго дивуватиметься, чому вони з чоловіком вирішили назвати свого першого сина саме таким ім’ям. Твоїм ім’ям…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
