Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.09
11:33
Надміру сяють кігті ніг,
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.
Але між іншим-
Не бійтесь стримати свій сміх
Над днем найліпшим,
Над невагомим кришталем
Між аберацій ,
Де в нитях променю висить
Крихкий Горацій.
2026.06.09
09:53
Плач сирен. Смартфон цвірінькнув.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
Наповзають дронів хвилі.
На Лук’янівському ринку
вже палає дім торгівлі.
Я лежу, спішити – зайве:
не для всіх безпечний бункер,
до метро – півночі займе,
а підвал – нехлюйства маркер.
2026.06.09
08:20
Смарагдові очі, волосся руде,
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра
усмішка Джоконди така таємнича.
— Напевно, собі і ціни не складе,
тому жоден парубок заміж не кличе! —
Пліткують про діву, якій сорок два,
в якої на цвинтарі батько та мати.
Тікають літа, мов крізь пальці вода —
відра
2026.06.09
07:21
Ягідками чорними ожина,
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.
Мов очима, блискає з-за тину
Так манливо, що ковтаю слину
І думками в те подвір'я лину,
Де колючі гілочки ожини,
Через хаотичну плутанину, -
Болю завдавали безпричинно
В ягоди залюбленій людині.
2026.06.09
06:16
Я красу якось пострічав
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
Коси у помаранчевих стрічках
Мовби не звідсіль – тут і раптом – ні
Та кохав я, усе одно
Ще ішли дощі в наших вікнах
Приймач у нас був добитий
Були розмови і
Шукання слів
2026.06.09
00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.
Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,
2026.06.08
23:04
Не забувайте, що я час від часу доповнюю та редагую свій переклад Мандейської Книги Йоанна. Зайшовши на раніше опублікованого "Йошаміна" (тощо), ви можете знайти кілька нових розділів, бо усе за раз оприлюднити неможливо через обсяги.
Дякую,
2026.06.08
22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор
2026.06.08
21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего
2026.06.08
12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.
Як добре, що заглибитися можна
2026.06.08
11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!
2026.06.08
08:02
Випасали телят Баскервілі,
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.
Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.
Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.
2026.06.08
06:02
Розбуджений співами зябликів ліс
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл
2026.06.08
02:06
написати б комусь листа
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав
написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав
написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то
2026.06.07
21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
2026.06.07
17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олеся Кравчук /
Проза
Триптих
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Триптих
Я заздрю тигриці...
Коли я бачу тебе, в мені прокидається ніжність тигриці, яка сумує за своїм смугастим тигреням. У мене, як і у неї, першим бажанням при зустрічі з тобою, було б бажання обнюхати і облизати тебе, своє маля. Втім, бачачись, можу пригладити твою зачіску хіба своїм поглядом, сподіваючись, що ніхто з перехожих не побачить хтивості у моїх очах... Мені все одно, що вони подумають при цьому – знаю лише, що тобі це не буде приємно і саме тому ховаю погляд під темними окулярами. Тигриця ж-бо таких проблем не має. Тому через заздрощі до неї все частіше відвідую зоопарк: “Як ти там зі своїм тигреням?”..
Вечірнє таксі
Ти можеш мені все розповісти, але чомусь завше вибираєш мовчанку. Говориш про все на світі – починаючи з деталей твоєї неслухняної зачіски і закінчуючи голодуючими народами Африки. Говориш про все – лише не про те, що мене цікавить. А останній тролейбус вже давно спить в депо і ти точно не зможеш потрапити сьогодні додому. Але тоді доведеться продовжити нашу розмову, ти зможеш не втриматися і нарешті все розповісиш – тому швиденько викликаєш таксі. Заплигуєш в нього і все – тебе вже не цікавить ні народ Африки, ні я, ні навіть власний зовнішій вигляд. З полегшенням зітхаєш: нарешті можна ніким не прикидатись! А прокинувшись вранці, чомусь наче чогось не вистачатиме. Ти питимеш звичну каву без зайвого ентузіазму, згадуватимеш вчорашній вечір і думатимеш: “І хто вигадав ті кляті таксі?”..
Твоє ім’я
Здавалося б, чому не зробила цього раніше, адже вирішення було просто на поверхні… Лише потрібно було наважитись і просто тебе розлюбити. Взяти твоє ім’я зі своїх думок і покласти на стіл, як звичайну ганчірку. І вже аж тоді кожну букву твого імені розкласти на ниточки. З них можна було б сплести кошик вузликами макраме або просто зв’язати шапочку для маленької дівчинки. Вона із задоволенням носитиме подарунок, не підозрюючи про його справжнє значення. А підростаючи, загубить шапочку десь у своїй шафі зі своїми вечірніми сукнями та стоптаними кросівками для тренувань. І знайде ту шапочку дівчинка вже будучи одруженою – тоді, коли чекатиме на появу свого первістка. Покрутить собі її на руці: “Хм!.. Яка цікава річ! Здається, колись, в дитинстві я її носила…” А тоді, після пологів, дівчина ще довго дивуватиметься, чому вони з чоловіком вирішили назвати свого першого сина саме таким ім’ям. Твоїм ім’ям…
Коли я бачу тебе, в мені прокидається ніжність тигриці, яка сумує за своїм смугастим тигреням. У мене, як і у неї, першим бажанням при зустрічі з тобою, було б бажання обнюхати і облизати тебе, своє маля. Втім, бачачись, можу пригладити твою зачіску хіба своїм поглядом, сподіваючись, що ніхто з перехожих не побачить хтивості у моїх очах... Мені все одно, що вони подумають при цьому – знаю лише, що тобі це не буде приємно і саме тому ховаю погляд під темними окулярами. Тигриця ж-бо таких проблем не має. Тому через заздрощі до неї все частіше відвідую зоопарк: “Як ти там зі своїм тигреням?”..
Вечірнє таксі
Ти можеш мені все розповісти, але чомусь завше вибираєш мовчанку. Говориш про все на світі – починаючи з деталей твоєї неслухняної зачіски і закінчуючи голодуючими народами Африки. Говориш про все – лише не про те, що мене цікавить. А останній тролейбус вже давно спить в депо і ти точно не зможеш потрапити сьогодні додому. Але тоді доведеться продовжити нашу розмову, ти зможеш не втриматися і нарешті все розповісиш – тому швиденько викликаєш таксі. Заплигуєш в нього і все – тебе вже не цікавить ні народ Африки, ні я, ні навіть власний зовнішій вигляд. З полегшенням зітхаєш: нарешті можна ніким не прикидатись! А прокинувшись вранці, чомусь наче чогось не вистачатиме. Ти питимеш звичну каву без зайвого ентузіазму, згадуватимеш вчорашній вечір і думатимеш: “І хто вигадав ті кляті таксі?”..
Твоє ім’я
Здавалося б, чому не зробила цього раніше, адже вирішення було просто на поверхні… Лише потрібно було наважитись і просто тебе розлюбити. Взяти твоє ім’я зі своїх думок і покласти на стіл, як звичайну ганчірку. І вже аж тоді кожну букву твого імені розкласти на ниточки. З них можна було б сплести кошик вузликами макраме або просто зв’язати шапочку для маленької дівчинки. Вона із задоволенням носитиме подарунок, не підозрюючи про його справжнє значення. А підростаючи, загубить шапочку десь у своїй шафі зі своїми вечірніми сукнями та стоптаними кросівками для тренувань. І знайде ту шапочку дівчинка вже будучи одруженою – тоді, коли чекатиме на появу свого первістка. Покрутить собі її на руці: “Хм!.. Яка цікава річ! Здається, колись, в дитинстві я її носила…” А тоді, після пологів, дівчина ще довго дивуватиметься, чому вони з чоловіком вирішили назвати свого першого сина саме таким ім’ям. Твоїм ім’ям…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
