ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.04.28 17:50
Розвалився неба п'єдестал,
На комп'ютерні розпався глюки...
Ти раніш Богинею була,
А тепер лише - ревнива злюка.

Де той поклоніння ідеал?
Що плекав у віршах я роками?
При тобі не можу назагал

Олена Побийголод
2025.04.28 14:21
Із Андрія Бєлого

Плещуть скупченням косматим
по сирих полях
кострубаті темні хати,
обсідають шлях.

Пригнобила їх неволя,

Тетяна Левицька
2025.04.28 13:26
Переповнилась чаша терпіння,
перейшов чорний кречет межу.
Може, я не твого, птахо, рівня
та, поглянь, у моєму саду

білопінно розквітнули груші —
на зеленім гіллі — білий сніг.
Не дозволю я кривдити душу,

Юрій Гундарєв
2025.04.28 09:52
квітня народився легендарний воротар непереможного київського «Динамо» 60-х

Один із найкращих голкіперів тогочасної футбольної Європи, він буквально зачаровував своїми неймовірними стрибками, реакцією і пластичністю, за що отримав ім‘я - київська панте

Світлана Пирогова
2025.04.28 09:22
Твоє тепло поглинуло минуле,
Затьмарились імлою риси.
Мовчала з жалібним "ку-ку" зозуля,
Блукала в кроні кипариса.

Рожеві мрії збились гострим списом,
Незіграні зостались ролі.
Вода холодна хлюпала на мисі,

Віктор Кучерук
2025.04.28 06:02
Друзі хутко повтікали
Якнайдалі від війни, –
Спромоглися дати драла
Їхні доньки і сини.
Полякалися родини
Кровожерних вічно псів
І забули, що святині
Захищати треба всім.

Борис Костиря
2025.04.27 21:46
За межами людського пізнання
стоїть башта, до якої
не можуть дійти.
Вежу огортають оруйні
чагарники. Людей, які йдуть до неї,
спіткає якась біда,
щось невідоме чинить перепони.
Мандрівник може

Іван Потьомкін
2025.04.27 18:41
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Олександр Сушко
2025.04.27 18:34
Я там трохи, того..

Артур Курдіновський
2025.04.27 17:56
Еліта зі смердючого салуну
Ґвалтує ломом імпотентний світ.
З корівника приперлась на трибуну
Та з рук свободи вибиває щит.

Сидить свиня в овальнім кабінеті,
На чорне каже "біле" й навпаки.
Можливо, теж у власному клозеті

Віктор Насипаний
2025.04.27 16:27
З Кості вчителька сміялась: - Де тобі, дитино?

Нереально, щоби в мене мав колись "відмінно".

Щоб "дванадцять" було в тебе, - треба вчитись дуже.

А в твоєму, бач, випадку неможливо, друже.

Євген Федчук
2025.04.27 16:21
Вся історія московська із суцільної брехні.
За що тільки не візьмися, правди і на гріш немає.
Та брехнею тою влада дух москальський піднімає,
Щоб погнати і згноїти їх у черговій війні.
Хочу ще одну сторінку в цій історії відкрити,
Як позбавилися іга

Віктор Кучерук
2025.04.27 05:25
І від жалю сумно,
І від смутку смішно,
Бо кажу бездумно
І пишу поспішно.
Напишу поспішно,
Вимовлю бездумно, -
І відразу смішно,
І невдовзі сумно...

Борис Костиря
2025.04.26 21:53
Цей чоловік несе з собою лихо.
Хоч би куди він прийшов,
з'являються скандали.
Він руйнує цілісність,
стає троянским конем,
яблуком розбрату,
чоловік несе ланцюгову реакцію
громадянської війни,

Пиріжкарня Асорті
2025.04.26 20:30
Ринкова площа на Великдень блищить сонцем і старими вікнами. Над усім – прозоре квітневе повітря, таке легке, що його хочеться загорнути в серветку і забрати собі. Грицько суне неквапом, як і належить людині у святковому настрої. Камізелька сьогодні лежи

Юрій Гундарєв
2025.04.26 18:20
Сонце-Місяць-Асорті -
він (вони?) щасливий:
три лише строфи прості,
а рецензій - зливи!

Пише сам собі весь час
про пилипів і підноси,
залишає читача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Не анонімно
2025.04.27

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Блоха / Проза

 Черви. Глава 3.
3 глава.

Пройдя по коридору, помощник вошёл на командирский мостик, посмотрев на него, командир спросил:
- Как наш гость?
- Стабильно, готовим к транспортировке.
Помощник прошёл по мостику и сел в своё кресло, и командир предложил:
- Посмотри напоследок, кто был у нас в гостях.
На монитор вывели информацию, помощник прочёл:
- Вахмистр Евгений. - Фамилия заставила, напрягся, в ней было что-то знакомое, вот только помощник не смог понять что, ион продолжил читать:
- Сын Анатолия и Зои Вахмистр, планета "Проми 6".
Но фамилия вызывала опросы о том, откуда он знает эту фамилию, но не найдя ответов он спросил:
- Вахмистр, это кто-то из планетарной знати?
Все удивлённо посмотрели на помощника, и только сидящий в углу наладчик задумываясь.
- И всё-таки кто мне скажет, почему мне знакома эта фамилия?
На вопрос прозвучал из уст наладчика:
- На планете земля это не фамилия, а армейское звание в царской Росси.
Командир обернулся на голос.
- А поподробнее.
Наладчик встал, оторвавшись от работы, произнёс:
- Извините, командир я уже точно не помню, я ещё в школе этим увлекался.
- Да, нечего страшного.
Но помощник перехватил разговор:
- Короче, очередной маменькин сынок решил проиграться в Скитальцев.
Приоткрыв глаза, парнишка увидел перед собой белый яркий свет, время тянулось донельзя долго, а перед глазами только белый свет. И едва уменьшилось свечение, и уже он мог рассмотреть быстро мелькающие тени, при этом мысли двигались на много медленнее чем тени, и, понимая, что он жив, попытался улыбнуться и натянуть улыбку. Санитары, сопровождавшие гостя с крейсера на планету, периодически осматривали его. А заметив, что уголки рта пациента чуть раздвинулись, санитар не поверил и подумал, что ему показалось. Но через полчаса в очередной раз посмотрев на пациента, он не сдержался.
- Смотри, он улыбается.
- Нет, это он смеётся, но очень медленно.
Почти всю дорогу санитары шутили и смеялись над ним, но он Евгений этого не слышал, видь, только тени носились в его глазах.
За трёх часовой полёт улыбка на лице Евгения достигла апогея, и когда катер прибыл на базу, он был погож на статую со смеющейся гримасой. Катер проделал не долгий путь в ангар, где их уже ждали санитары с конвоем.
Полёт подходил концу, и катер, войдя в атмосферу, быстро нашёл базу и зашёл на курс посадки, пытаясь связаться с базой.
- "Гариен" ответе.
Переглянувшись, пилоты растерянно смотрели на ангар, он медленно приближался, а они не могут, хотя на башне было видно движение, что говорило о том, что база живёт. Продолжая попытки связаться с базой, но попытки не увенчивались успехом, но они продолжали движение к базе, пытаясь понять, как поступить.
- Что будем делать?
- Не знаю.
Не отрывая взгляда от ворот ангара, экипаж переговаривался между собой.
- Но мы можем, конечно, вернутся.
- И что нам будет, если мы вернёмся?
- Нечего, мы только вернёмся со штурмовым отрядом.
- Зачем? – Удивлённо прозвучало в салоне.
- Ну, мы видь должны знать, что с базой.
Катер приблизился до ангара, и командир только отел застопорить хот, как двери ангара быстро отворились, удивив пилотов, и они услышали:
- Влетай.
Не ожидав такого, командир поддал ходу, катер полетел ворота.
- Ваш пятый пирс.
- Принято, иду на пятый.
Катер не успел, ещё причалив на пятый пирс в конце ангара, как за ним закрылись ворота ангара, экипаж катера, заметив это, пилоты удивились.
- Быстро они.
- Видать здесь что-то происходит.
Катер причалил, и к нему сразу подбежала группа парней из двух медиков и нескольких бойцов, в полном боекомплекте. Спустившись по трапу, они спустили груз, смеясь, чем удивили встречающих, они смотрели на прибывших с удивлением.
- Принимайте пацаны, Джокера.
Встречающие посмотрели без всякого энтузиазма, и старший уточнил:
- Это его имя?
- Нет, но вы посмотрите на лицо.
На лице Евгения сияла огромная улыбка.
- И дивно, он так смеётся?
- Чуть меньше часа.
Поменяв каталки, санитары разошлись, кто на катер, а тележку с гостем в карантин. В ангаре остались только четверо бойцов у катера.
Везя по коридорам гостя, санитары то и время на парнишку и его улыбка их заражала их смехом, и молодой санитар спросил:
- Что с ним?
- Я такое уже видел.
- Так что с ним? – Матос.
Посмотрев на пациента он сказа:
- Судя по признакам, и информации, что мы имеем, он испробовал стабилитрон.
- Что это за средство?
- Замедлитель жизнедеятельности, входит в аварийную аптечка каждого корабля.
- И долго оно ещё будет действовать.
- После хорошей промывки, с этой стадии ещё часа три.
- А ты откуда знаешь?
- Сталкивался в межпланетном патруле.
- Бывали недели, дот трёх таких собирали.
- Это что наркотик?
- Нет просто, богатя молодёжь, часто устраивают меж астероидные гонки, и многие разбиваются, ну а кто остаётся жив выпивают таблетку и спокойно ждут, когда их найдут спасатели.
- Может и он такой?
- Может.
Следующее что он увидел это медленно ещё не медленно, но и не настолько быстро, что можно было рассмотреть. Что передним женщина. В свою очередь она, заметив, что за ней пытается следить улыбнулась.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-29 17:08:09
Переглядів сторінки твору 1376
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (2.051 / 2.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (1.646 / 2.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2009.07.16 16:02
Автор у цю хвилину відсутній