Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.05
06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
2026.11.05
03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
2026.11.04
16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
2026.11.04
16:16
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу.
2026.11.04
14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
2026.11.04
11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
2026.11.04
11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
2026.11.04
09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом
2026.11.04
08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
2026.11.04
07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
2026.11.03
23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
2026.11.03
14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
2026.11.03
13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
2026.11.03
10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
2026.11.03
10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
2026.11.03
08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
Двоє равликів, які читали Алісине оголошення , написане на рожевому листочку записничка виявились не початківцями. Один з них був дуже привітним, симпатичним і милим. Він звався ОК. Отже, Привітавши Алісу словами АЛІСА -ХОРОША. СЛАВНА АЛІСА! равлик ОК виявив неабияку хоробрість.
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
