Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
2026.09.19
09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
2026.09.19
06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
Двоє равликів, які читали Алісине оголошення , написане на рожевому листочку записничка виявились не початківцями. Один з них був дуже привітним, симпатичним і милим. Він звався ОК. Отже, Привітавши Алісу словами АЛІСА -ХОРОША. СЛАВНА АЛІСА! равлик ОК виявив неабияку хоробрість.
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
