Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
18:30
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
2026.05.06
16:44
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
2026.05.06
16:34
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
2026.05.06
14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
2026.05.06
12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
2026.05.06
11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
2026.05.06
08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
2026.05.06
06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
2026.05.06
06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛІСА В НЕБЕЗПЕЦІ (V)
Двоє равликів, які читали Алісине оголошення , написане на рожевому листочку записничка виявились не початківцями. Один з них був дуже привітним, симпатичним і милим. Він звався ОК. Отже, Привітавши Алісу словами АЛІСА -ХОРОША. СЛАВНА АЛІСА! равлик ОК виявив неабияку хоробрість.
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
ТАК міг сказати лише справжній сміливець, який не боявся ані обстрілів вишневими кісточками, ані ведмедів, ані тьоті, якою весь час марила равлик Маша.
Тож Аліса, почувши ці прості і милі слова, була просто на сьомому небі від щастя. Вона ледь стрималася, щоб не розцілувати хороброго і доброго равлика. Але своєчасно зупинилася. Адже, вона ще погано знала звичаї і правила поведінки цієї країни.
- може поцілунків у них тут взагалі не існує, і равлики, що прийшли до неї в гості можуть неправильно розцінити її вчинок - подумала Аліса і утрималась від поцілунку. Вона стримано, але дуже тепло і ввічливо подякувала ОК.
Другий равлик був також симпатичний, хоча вигляд у нього був дуже незвичайний. Аліса, яка звикла до подорожей, ніде не бачила такого блакитно - фіолетового одягу, який світився немов ліхтарик. Це м’яке сяйво надавало равлику таємничості та урочистої серйозності. Равлик у променистому одязі звався РеМ і по всьому видно був непростим і не рядовим равликом з мушлі. Здається, він був ОХОРОНЦЕМ… РеМ протягнув Алісі щось на зразок телеграми і зник.
- прочитаю потім, подумала дівчинка, і завела розмову з равликом ОК.
- З Маніфестом гарно- схвально сказав він.
- Так, але я хочу написати його не сама, а разом з іншими - сказала Аліса.
ОК побажав їй успіхів, і помчав до рухливої доріжки, де на нього чекало багато справ з новими валізками.
Аліса ледве встигла присісти на свій пеньок, як раптом сорока принесла на хвості новини Країни Пташиних Мрій.
Новини виявились невтішними для Аліси. Равлик Червоні губи збирала загін, що мав здійснити розбійницький напад на Алісину мушлю. В загін мали увійти:
а) Вовк,
б) семеро Козенят;
в) нетрхної крутості хом’яки-характерники;
г) Пташина хвороба;
д) «абіділ»;
є)ТРАКТАТИ.
е) клон
Це було досить несподіване повідомлення. Звичайно, воно стурбувало дівчинку. Більше того, налякало її. Якщо сказати чесно, Аліса давно вже не боялася ні Вовків, ні Козенят, ні, навіть Пташиної хвороби… Але чотири істоти не не жарт стурбували її. Це ТРАКТАТИ, клон, «абіділ» і , звичайно ж нетрхної крутості хом’ячки…
- це не жарт, подумала дівчинка, треба тікати доки не пізно з цієї жахливої країни…
Саме в цю мить Аліса згадала про телеграму , яку їй вручив променисто - фіолетовий равлик РеМ.
Розгорнувши її, Аліса прочитала: ЛЮБА АЛІСО,НЕ ПІДДАВАЙТЕСЬ ЕМОЦІЯМ, ВОНИ Ж БО МОЖУТЬ БУТИ ХИБНИМИ!
- Я врятована! Радісно скрикнула дівчинка. Тепер вона мала чарівний ОХОРОННИЙ папірець, який мав захистити її від усіх нападників….
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
