ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.25 05:33
* * *
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.

Артур Курдіновський
2026.03.25 03:43
Тьмяне світло (сонет)
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.

Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -

Юхим Семеняко
2026.03.24 20:26
Патетичне освідчення
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!

Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,

Іван Потьомкін
2026.03.24 18:05
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл

С М
2026.03.24 15:07
До сховища (The Rolling Stones)
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я

герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими

Ігор Шоха
2026.03.24 14:43
Картина трансформації культу
                І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,

Борис Костиря
2026.03.24 11:59
Відкритість
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.

Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
* * *
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
1937. Тачанка
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Плин
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Ящірка
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Маятник
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
* * *
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
Княжна козацького степу. Повернення до Храму
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Як Хмельницький шукав союзу зі Швецією в 1655 році і чим все закінчилося
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Мацуцький / Вірші

 Повстань, кріпацькая країно
Образ твору Повстань, кріпацькая країно,
свою виборювати владу!
В країні більше буде ладу,
як будемо – одна родина.

А тих, хто ділить на отари,
на клани «цапів» і «хохлів»,
будує не країну, хлів –
на шибеницю, чи в татари!*

Магнатів клани – під сокиру,
та і магнатів – під ножа,
комуністична – то іржа.
Не з ними прагнути нам миру.

Із прапором беріть і вила –
хай буде чистою душа,
не продавайтесь за гроша –
і буде нам країна мила,

і буде нам своя країна,
ніхто не буде тут в біді.
Будуймо миром спільний дім –
ім’я якому – Україна.

«…монголо-татари не залишили по собі жодного специфічного сліду, окрім створеної й розквітлої… Московської держави, що на довгі століття зберегла й ординський спосіб управління, й побут, і звичаї, і безліч завідомо татарських боярських родів». Галина Могильницька , «Хроніка великого ошуканства».

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-09-04 19:28:48
Переглядів сторінки твору 4886
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.708 / 5.22)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.698 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.03.18 00:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-04 20:30:40 ]
Влодку,
Перший рядок - то ніби звернення, ні?
Ми ж не наш північний сусіда - відміняємо звернення...
"Повстань, крипацькая країна," - "Повстань, кріпацькая країно," ???

Слава Україні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-09-06 01:12:50 ]
3-й стовчик:
"Магнатів клани – під сокиру,
та і магнатів – під ножа,
комуністична – то іржа.
Не з ними прагнути нам миру."
після "комуністична" тире зайве.
після цих слів доцільно довершити "Смерть ворогам!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-09-06 01:15:34 ]
1-й стовпчик
"Повстань, крипацькая країно," має бути крІпацькая.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-09-06 20:07:15 ]
Оксано, я поділяю Ваш настрій. Але ми, українці, ще не об’єднані в єдиний міцний кулак. Народ український вбивають поодинці, як і наші права, нашу мову, нашу культуру. Ми дуже слабкі, бо розрізнені. Отой «схід» і «захід» – це штучна технологія владарювання Україною людей не чесних, ворожих до українського народу. Продажні ЗМІ мусують саме таку технологію, яка і досі є комуністичною, пристосованою крадіями-олігархами під свої особисті інтереси. Навіть молоді люди, які пристосувались при сучасній владі свідомо, чи підсвідомо сповідують комуністичні ідеї. Їм так зручно, вони вже не уявляють свого життя без керування. Але треба бути оптимістом. Все ж таки Майдан нас багато чому навчив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Плахтій (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-06 12:12:18 ]
Гарний патріотичний вірш, цілком в стилі Тараса Шевченка.
Вдно, що автор щиро вболіває за Україну, за щастя свого народу.

Але на мій погляд, те що нормально сприймається у поезії Кобзаря, виглядає надто
радикально у сучасній поезії.
Поясню, що мав на увазі. Як повинна сприймати молода, патріотично налаштована,
прагматична, з великим бажанням щось реально
зробити на благо Батьківщини людина заклик старшого товариша до необхідності відправляти
визначених по якихось (чиїх?) критеріях співгромадян на шибеницю, під сокири та ножі?
Та однозначно - створювати відповідні організації, котрі й будуть те все здійснювати, бо ж справді -
багато несправедливості у нашій державі.
Адже час терористів -одинаків вже пройшов - це довів ще життєвий шлях брата В. Улянова.
Чи це шановний автор мав на увазі? І чи не є це одним з рудиментів татаро-монгольского стилю,
про котрий згадується в кінці вірша?
Коли б так просто все вирішувалося - ми б жили щасливо і радісно в комуністичній наддержаві,
стореній в 1917 р. на тих же принципах.
З історії стародавнього світу відомі випадки революцій в державах з рабовласницьким ладом,
після котрих раби ставали рабовласниками і навпаки , тобто суть ладу залишалася незмінною
через те, що суспільство просто не уявляло і немогло через об"єктивні причини жити інакше.
Через велику інертність суспільної свідомості ми отримали приблизно такий же результат
після Майдану, коли світлі, романтичні та щирі пориви найбільш свідомої частини нашого народу
спочатку розбилися об цинізм та безпринципність тих, хто з самого початку мав намір використати в такий спосіб
омріяні ідеали, а потім розсосалися у болоті корупції та безвідповідальності, котрим наскрізь просякло суспільство.
Окремо хотів спитати Оксану - а хто і за якими критеріями визнечатиме в нашому конкретному
випадку приналежність до ворогів, котрим смерть? Коли Ви вживаєте такі гасла - не будьте голослівними, запропонуйте механізм їх реалізації. Бо якщо мова йде лише про
банельне відсторонення окремих особистостей від влади, можливо не слід це робити в такий радикальний спосіб, адже не всі зрозуміють Ваші алегорії - багато з молодих максималістів зрозуміє Вас буквально.
Одна з базових проблем України як держави - постійне , крізь століття, знищення під різними приводами найбільш свідомого та інтелектуального прошарку нашого народу або банальне
переманювання його творити добробут та культуру інших держав.
Причому власне такі катаклізми, заклик до котрих я бачу в цій поезії, нагнітання нетерпимості та пошук винних і приводили до самих трагічних для інтелігенції наслідків.
На мій погляд слід концентруватися та пропагувати те що ми хочемо збудувати чи отримати, а не те,
проти чого ми боремося. Бо подібне притягує подібне - і ми залишатимемося у повному боротьби
та страждань світі доти, поки, засліплені ненавистю, думатимемо та кричатимемо "Смерть ворогам", замість того щоб планомірно і спокійно розбудовувати те, про що мріємо.

Із прапором беріть і вила –
хай буде чистою душа,
не продавайтесь за гроша –
і буде нам країна мила,

і буде нам своя країна,
ніхто не буде тут в біді.
Будуймо миром спільний дім –
ім’я якому – Україна.

Чи можна збудувати "спільний дім" з вилами в руках?
Чи може бути "чистою душа", коли застосувати ті вила СЬОГОДНІ згідно з закликами, що у вірші?
Запитання риторичні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-09-06 20:11:54 ]
«Адже час терористів -одинаків вже пройшов - це довів ще життєвий шлях брата В. Улянова. Чи це шановний автор мав на увазі? І чи не є це одним з рудиментів татаро-монгольского стилю, про котрий згадується в кінці вірша?»
Ні не це. І Ви це розумієте. Я здивований таким порівнянням. Мова йде не про терористів, а про народ, якій, якщо об’єднається, може і без вил подолати ворогів України. Як їх відрізнити? По ділам їх. Вони всі у владі. Хіба простий українець не бачить хто працює на добробут і процвітання українського народу, а хто проти цього? Та як Ви вже згадали 1917 рік, то перегляньте, будь ласка, списки керівників більшовицької революції і більшовицької Совєцької держави. Саме ці люди були головними терористами всіх народів СРСР, а особливо нашою у крові і голоді знищеної країни. Саме знищеної, бо ми ще тільки відроджуємося, наш народ ще дитина, яка ссе від матері Історії. Це розуміють наші вороги. Вони не дають нам стати з колін. А ми повинні це зробити. І в цьому наш помічник – наші вила. Може, я знову кажу різкувато, прошу вибачити. Я відчуваю, що наші бажання щодо процвітання України співпадають.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-09-06 22:49:39 ]
Володимире
своїм гаслом "Смерть ворогам!" я логічно завершила ваше привітання Зеникові :)
І я вказала на помилки, які чомусь запальний автор не помітив...
Тарасе
ворогів моєї України я бачу дуже добре і коли бажаю їм смерті, то водночас точу меча і вправляю руки, щоби міцно його тримати.
Проте, як поетка, я маю достатньо гостре слово, щоби ужити його замість меча, і користуюся ним доволі вдало, принаймні маю тому свідчення, коли мої опоненти просять мене такі вірші не писати, бо вони їх вбивають.
Водночас я реалістка і розумію, що коли слово, як одна зброя не допомагає, то варто вжити іншу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-09-07 16:43:19 ]
Оксано, вказаних помилок я не помітив, тому що не вважаю їх помилками. У рядку « комуністична – то іржа» своїм тире я даю читачеві час на роздум: і що ж то воно є – оте комуністичне? У зауваженні «крІпацькая» не можу дотягнутися.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-09-07 16:46:17 ]
"як одна зброя не допомагає, то варто вжити іншу"!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-09-07 23:56:30 ]
Одразу видно, Володимире, що ви тут недавно.
Порівняйте назву вашого твору та його перший рядок - у слові "кріпацькая" замість букви "і" ви написали "и". Великою буквою хотіла вам на те вказати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-09-08 14:55:41 ]
Оксаночко, дуже дякую.:)))