Влодку,
Перший рядок - то ніби звернення, ні?
Ми ж не наш північний сусіда - відміняємо звернення...
"Повстань, крипацькая країна," - "Повстань, кріпацькая країно," ???

Слава Україні!

3-й стовчик:
"Магнатів клани – під сокиру,
та і магнатів – під ножа,
комуністична – то іржа.
Не з ними прагнути нам миру."
після "комуністична" тире зайве.
після цих слів доцільно довершити "Смерть ворогам!"

1-й стовпчик
"Повстань, крипацькая країно," має бути крІпацькая.

Гарний патріотичний вірш, цілком в стилі Тараса Шевченка.
Вдно, що автор щиро вболіває за Україну, за щастя свого народу.

Але на мій погляд, те що нормально сприймається у поезії Кобзаря, виглядає надто
радикально у сучасній поезії.
Поясню, що мав на увазі. Як повинна сприймати молода, патріотично налаштована,
прагматична, з великим бажанням щось реально
зробити на благо Батьківщини людина заклик старшого товариша до необхідності відправляти
визначених по якихось (чиїх?) критеріях співгромадян на шибеницю, під сокири та ножі?
Та однозначно - створювати відповідні організації, котрі й будуть те все здійснювати, бо ж справді -
багато несправедливості у нашій державі.
Адже час терористів -одинаків вже пройшов - це довів ще життєвий шлях брата В. Улянова.
Чи це шановний автор мав на увазі? І чи не є це одним з рудиментів татаро-монгольского стилю,
про котрий згадується в кінці вірша?
Коли б так просто все вирішувалося - ми б жили щасливо і радісно в комуністичній наддержаві,
стореній в 1917 р. на тих же принципах.
З історії стародавнього світу відомі випадки революцій в державах з рабовласницьким ладом,
після котрих раби ставали рабовласниками і навпаки , тобто суть ладу залишалася незмінною
через те, що суспільство просто не уявляло і немогло через об"єктивні причини жити інакше.
Через велику інертність суспільної свідомості ми отримали приблизно такий же результат
після Майдану, коли світлі, романтичні та щирі пориви найбільш свідомої частини нашого народу
спочатку розбилися об цинізм та безпринципність тих, хто з самого початку мав намір використати в такий спосіб
омріяні ідеали, а потім розсосалися у болоті корупції та безвідповідальності, котрим наскрізь просякло суспільство.
Окремо хотів спитати Оксану - а хто і за якими критеріями визнечатиме в нашому конкретному
випадку приналежність до ворогів, котрим смерть? Коли Ви вживаєте такі гасла - не будьте голослівними, запропонуйте механізм їх реалізації. Бо якщо мова йде лише про
банельне відсторонення окремих особистостей від влади, можливо не слід це робити в такий радикальний спосіб, адже не всі зрозуміють Ваші алегорії - багато з молодих максималістів зрозуміє Вас буквально.
Одна з базових проблем України як держави - постійне , крізь століття, знищення під різними приводами найбільш свідомого та інтелектуального прошарку нашого народу або банальне
переманювання його творити добробут та культуру інших держав.
Причому власне такі катаклізми, заклик до котрих я бачу в цій поезії, нагнітання нетерпимості та пошук винних і приводили до самих трагічних для інтелігенції наслідків.
На мій погляд слід концентруватися та пропагувати те що ми хочемо збудувати чи отримати, а не те,
проти чого ми боремося. Бо подібне притягує подібне - і ми залишатимемося у повному боротьби
та страждань світі доти, поки, засліплені ненавистю, думатимемо та кричатимемо "Смерть ворогам", замість того щоб планомірно і спокійно розбудовувати те, про що мріємо.

Із прапором беріть і вила –
хай буде чистою душа,
не продавайтесь за гроша –
і буде нам країна мила,

і буде нам своя країна,
ніхто не буде тут в біді.
Будуймо миром спільний дім –
ім’я якому – Україна.

Чи можна збудувати "спільний дім" з вилами в руках?
Чи може бути "чистою душа", коли застосувати ті вила СЬОГОДНІ згідно з закликами, що у вірші?
Запитання риторичні...

Володимире
своїм гаслом "Смерть ворогам!" я логічно завершила ваше привітання Зеникові :)
І я вказала на помилки, які чомусь запальний автор не помітив...
Тарасе
ворогів моєї України я бачу дуже добре і коли бажаю їм смерті, то водночас точу меча і вправляю руки, щоби міцно його тримати.
Проте, як поетка, я маю достатньо гостре слово, щоби ужити його замість меча, і користуюся ним доволі вдало, принаймні маю тому свідчення, коли мої опоненти просять мене такі вірші не писати, бо вони їх вбивають.
Водночас я реалістка і розумію, що коли слово, як одна зброя не допомагає, то варто вжити іншу

"як одна зброя не допомагає, то варто вжити іншу"!!!

Одразу видно, Володимире, що ви тут недавно.
Порівняйте назву вашого твору та його перший рядок - у слові "кріпацькая" замість букви "і" ви написали "и". Великою буквою хотіла вам на те вказати.