Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
2026.02.24
18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
2026.02.24
14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
2026.02.24
13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
2026.02.24
13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
2026.02.24
12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
2026.02.24
12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Йосиф Бродський (1940 - 1996) /
Публіцистика
Иосиф Бродский: «Я, кажется, пою одной тебе.»
За этими словами - Марина Басманова, главная и, может быть, единственная любовь Иосифа Бродского. С Мариной Басмановой будет у него все - и тоска, и любовь, и печаль, и боль - на целых три десятилетия вперед, практически на всю жизнь.
Фактическая канва их романа богата ссорами, размолвками и бурными примирениями. Сбегов и разбегов бывало до двадцати в год.
Среди всех этих срывов, разрывов, схождений и расхождений она в 1968 году все-таки родила Бродскому сына - никак при этом своих отношений с поэтом не оформив и отвергая любые его попытки построить семью. Неопределенность в отношениях очень тяготила Бродского, и он мстил Марине и судьбе беспрерывными романами.
Только поняв, что отношения исчерпаны, он наконец уехал в самом начале лета 1972 года. Но то, что в обыденной жизни часто становится трагическим переломом, в судьбе поэтов способно обратить минус в плюс. Не сложившееся в жизни стало источником, питающим всё последующее творчество Бродского. Отношения с Мариной из главного сюжета жизни превратились в главный сюжет лирики, вечный самозавод, безотказный повод для вдохновения. После расставания с Мариной Иосиф Бродский написал о ней вдвое больше, чем до: то ли пытался таким образом компенсировать прекратившееся общение, то ли просто на расстоянии она стала казаться лучше.
Эта любовь умерла, судя по его стихам, в 1989 году, когда он написал под обычными инициалами посвящения "М.Б.":
Не пойми меня дурно. С твоим голосом, телом, именем
ничего уже больше не связано; никто их не уничтожил,
но забыть одну жизнь - человеку нужна, как минимум,
еще одна жизнь. И я эту долю прожил.
К тому времени он не видел Марину Басманову уже 17 лет и этими ранящими словами возвестил миру, что избавился от разрушающей его любви...
Избавился ли? Трудно поверить, когда читаешь строчки, посвящённые всё той же женщине, в 1993 году:
А если ты дом покидаешь - включи
звезду на прощанье в четыре свечи
чтоб мир без вещей освещала она,
вослед тебе глядя, во все времена.
...Что стало бы, если бы эта любовь оказалась счастливой? Мир не досчитался бы большого поэта, Бродский не получил бы Нобелевской премии? Наверное, не так. Просто мы не прочитали бы таких строк:
Ты знаешь, с наступленьем темноты
пытаюсь я прикидывать на глаз,
отсчитывая горе от версты,
пространство, разделяющее нас.
И цифры как-то сходятся в слова,
откуда приближаются к тебе
смятенье, исходящее от А,
надежда, исходящая от Б.
Два путника, зажав по фонарю,
одновременно движутся во тьме,
разлуку умножая на зарю,
хотя бы и не встретившись в уме.
Потому что из счастливой идиллии поэты не рождаются.
Как бы то ни было, от одного из самых бурных, трагических и странных романов в русской поэзии остались стихи, о которых сам Бродский говорил как о главном деле своей жизни, из них, по его мнению, получилась поэтическая книжка со своим сюжетом.
Пока эта книжка не издана, я собрала здесь все стихи, посвящённые Марине Басмановой.
Лучшим названием для истории этой любви мне кажутся слова И. Бродского: "Пока ты была со мною, я знал, что я существую..."
25.XII.1993 http://stroki.net/content/view/5172/24/
Anno Domini http://stroki.net/content/view/5531/24/
Гвоздика http://stroki.net/content/view/5438/24/
Горение http://stroki.net/content/view/5080/24/
Деревья в моём окне http://stroki.net/content/view/5436/24/
Для школьного возраста... http://stroki.net/content/view/5409/24/
*Дорогая, я вышел сегодня из дома поздно...
Загадка ангелу http://stroki.net/content/view/5660/24/
Исаак и Авраам http://stroki.net/content/view/5374/24/
*Как тюремный засов...
Келломяки http://stroki.net/content/view/5089/24/
Ломтик медового месяца http://stroki.net/content/view/5414/24/
Малиновка http://stroki.net/content/view/5407/24/
*Ни тоски, ни любви, ни печали...
Новые стансы к Августе http://stroki.net/content/view/5457/24/
Отрывок http://stroki.net/content/view/5522/24/
Переселение http://stroki.net/content/view/5368/24/
Пророчество http://stroki.net/content/view/5474/24/
Псковский реестр http://stroki.net/content/view/5432/24/
Развивая Крылова http://stroki.net/content/view/5406/24/
Северная почта http://stroki.net/content/view/5452/24/
Сонет (Прислушиваясь к грозным голосам...) http://stroki.net/content/view/5435/24/
Строфы http://stroki.net/content/view/5329/24/
Тебе, когда мой голос отзвучит... http://stroki.net/content/view/5437/24/
*То не Муза воды набирает в рот.
*Ты узнаешь меня по почерку.
Фламмарион http://stroki.net/content/view/5500/24/
Шесть лет спустя http://stroki.net/content/view/5545/24/
Элегия http://stroki.net/content/view/5546/24/
Эдегия (До сих пор, вспоминая твой голос...) http://stroki.net/content/view/5094/24/
*Я был только тем, чего...
Я обнял эти плечи и взглянул... http://stroki.net/content/view/5638/24/
Стихи, отмеченные (*), здесь: http://www.lib.ru/BRODSKIJ/brodsky_poetry.txt
А здесь - очень интересные статьи по теме:
http://www.kariera.orc.ru/12-00/Lovek056.html
http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/13.htm
Контекст : Я, кажется, пою одной тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Иосиф Бродский: «Я, кажется, пою одной тебе.»
За этими словами - Марина Басманова, главная и, может быть, единственная любовь Иосифа Бродского. С Мариной Басмановой будет у него все - и тоска, и любовь, и печаль, и боль - на целых три десятилетия вперед, практически на всю жизнь.Фактическая канва их романа богата ссорами, размолвками и бурными примирениями. Сбегов и разбегов бывало до двадцати в год.
Среди всех этих срывов, разрывов, схождений и расхождений она в 1968 году все-таки родила Бродскому сына - никак при этом своих отношений с поэтом не оформив и отвергая любые его попытки построить семью. Неопределенность в отношениях очень тяготила Бродского, и он мстил Марине и судьбе беспрерывными романами.
Только поняв, что отношения исчерпаны, он наконец уехал в самом начале лета 1972 года. Но то, что в обыденной жизни часто становится трагическим переломом, в судьбе поэтов способно обратить минус в плюс. Не сложившееся в жизни стало источником, питающим всё последующее творчество Бродского. Отношения с Мариной из главного сюжета жизни превратились в главный сюжет лирики, вечный самозавод, безотказный повод для вдохновения. После расставания с Мариной Иосиф Бродский написал о ней вдвое больше, чем до: то ли пытался таким образом компенсировать прекратившееся общение, то ли просто на расстоянии она стала казаться лучше.
Эта любовь умерла, судя по его стихам, в 1989 году, когда он написал под обычными инициалами посвящения "М.Б.":
Не пойми меня дурно. С твоим голосом, телом, именем
ничего уже больше не связано; никто их не уничтожил,
но забыть одну жизнь - человеку нужна, как минимум,
еще одна жизнь. И я эту долю прожил.
К тому времени он не видел Марину Басманову уже 17 лет и этими ранящими словами возвестил миру, что избавился от разрушающей его любви...
Избавился ли? Трудно поверить, когда читаешь строчки, посвящённые всё той же женщине, в 1993 году:
А если ты дом покидаешь - включи
звезду на прощанье в четыре свечи
чтоб мир без вещей освещала она,
вослед тебе глядя, во все времена.
...Что стало бы, если бы эта любовь оказалась счастливой? Мир не досчитался бы большого поэта, Бродский не получил бы Нобелевской премии? Наверное, не так. Просто мы не прочитали бы таких строк:
Ты знаешь, с наступленьем темноты
пытаюсь я прикидывать на глаз,
отсчитывая горе от версты,
пространство, разделяющее нас.
И цифры как-то сходятся в слова,
откуда приближаются к тебе
смятенье, исходящее от А,
надежда, исходящая от Б.
Два путника, зажав по фонарю,
одновременно движутся во тьме,
разлуку умножая на зарю,
хотя бы и не встретившись в уме.
Потому что из счастливой идиллии поэты не рождаются.
Как бы то ни было, от одного из самых бурных, трагических и странных романов в русской поэзии остались стихи, о которых сам Бродский говорил как о главном деле своей жизни, из них, по его мнению, получилась поэтическая книжка со своим сюжетом.
Пока эта книжка не издана, я собрала здесь все стихи, посвящённые Марине Басмановой.
Лучшим названием для истории этой любви мне кажутся слова И. Бродского: "Пока ты была со мною, я знал, что я существую..."
25.XII.1993 http://stroki.net/content/view/5172/24/
Anno Domini http://stroki.net/content/view/5531/24/
Гвоздика http://stroki.net/content/view/5438/24/
Горение http://stroki.net/content/view/5080/24/
Деревья в моём окне http://stroki.net/content/view/5436/24/
Для школьного возраста... http://stroki.net/content/view/5409/24/
*Дорогая, я вышел сегодня из дома поздно...
Загадка ангелу http://stroki.net/content/view/5660/24/
Исаак и Авраам http://stroki.net/content/view/5374/24/
*Как тюремный засов...
Келломяки http://stroki.net/content/view/5089/24/
Ломтик медового месяца http://stroki.net/content/view/5414/24/
Малиновка http://stroki.net/content/view/5407/24/
*Ни тоски, ни любви, ни печали...
Новые стансы к Августе http://stroki.net/content/view/5457/24/
Отрывок http://stroki.net/content/view/5522/24/
Переселение http://stroki.net/content/view/5368/24/
Пророчество http://stroki.net/content/view/5474/24/
Псковский реестр http://stroki.net/content/view/5432/24/
Развивая Крылова http://stroki.net/content/view/5406/24/
Северная почта http://stroki.net/content/view/5452/24/
Сонет (Прислушиваясь к грозным голосам...) http://stroki.net/content/view/5435/24/
Строфы http://stroki.net/content/view/5329/24/
Тебе, когда мой голос отзвучит... http://stroki.net/content/view/5437/24/
*То не Муза воды набирает в рот.
*Ты узнаешь меня по почерку.
Фламмарион http://stroki.net/content/view/5500/24/
Шесть лет спустя http://stroki.net/content/view/5545/24/
Элегия http://stroki.net/content/view/5546/24/
Эдегия (До сих пор, вспоминая твой голос...) http://stroki.net/content/view/5094/24/
*Я был только тем, чего...
Я обнял эти плечи и взглянул... http://stroki.net/content/view/5638/24/
Стихи, отмеченные (*), здесь: http://www.lib.ru/BRODSKIJ/brodsky_poetry.txt
А здесь - очень интересные статьи по теме:
http://www.kariera.orc.ru/12-00/Lovek056.html
http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/13.htm
Контекст : Я, кажется, пою одной тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
