ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я піднявся вже у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я піднявся вже у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
2025.11.16
10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Йосиф Бродський (1940 - 1996) /
Публіцистика
Иосиф Бродский: «Я, кажется, пою одной тебе.»
За этими словами - Марина Басманова, главная и, может быть, единственная любовь Иосифа Бродского. С Мариной Басмановой будет у него все - и тоска, и любовь, и печаль, и боль - на целых три десятилетия вперед, практически на всю жизнь.
Фактическая канва их романа богата ссорами, размолвками и бурными примирениями. Сбегов и разбегов бывало до двадцати в год.
Среди всех этих срывов, разрывов, схождений и расхождений она в 1968 году все-таки родила Бродскому сына - никак при этом своих отношений с поэтом не оформив и отвергая любые его попытки построить семью. Неопределенность в отношениях очень тяготила Бродского, и он мстил Марине и судьбе беспрерывными романами.
Только поняв, что отношения исчерпаны, он наконец уехал в самом начале лета 1972 года. Но то, что в обыденной жизни часто становится трагическим переломом, в судьбе поэтов способно обратить минус в плюс. Не сложившееся в жизни стало источником, питающим всё последующее творчество Бродского. Отношения с Мариной из главного сюжета жизни превратились в главный сюжет лирики, вечный самозавод, безотказный повод для вдохновения. После расставания с Мариной Иосиф Бродский написал о ней вдвое больше, чем до: то ли пытался таким образом компенсировать прекратившееся общение, то ли просто на расстоянии она стала казаться лучше.
Эта любовь умерла, судя по его стихам, в 1989 году, когда он написал под обычными инициалами посвящения "М.Б.":
Не пойми меня дурно. С твоим голосом, телом, именем
ничего уже больше не связано; никто их не уничтожил,
но забыть одну жизнь - человеку нужна, как минимум,
еще одна жизнь. И я эту долю прожил.
К тому времени он не видел Марину Басманову уже 17 лет и этими ранящими словами возвестил миру, что избавился от разрушающей его любви...
Избавился ли? Трудно поверить, когда читаешь строчки, посвящённые всё той же женщине, в 1993 году:
А если ты дом покидаешь - включи
звезду на прощанье в четыре свечи
чтоб мир без вещей освещала она,
вослед тебе глядя, во все времена.
...Что стало бы, если бы эта любовь оказалась счастливой? Мир не досчитался бы большого поэта, Бродский не получил бы Нобелевской премии? Наверное, не так. Просто мы не прочитали бы таких строк:
Ты знаешь, с наступленьем темноты
пытаюсь я прикидывать на глаз,
отсчитывая горе от версты,
пространство, разделяющее нас.
И цифры как-то сходятся в слова,
откуда приближаются к тебе
смятенье, исходящее от А,
надежда, исходящая от Б.
Два путника, зажав по фонарю,
одновременно движутся во тьме,
разлуку умножая на зарю,
хотя бы и не встретившись в уме.
Потому что из счастливой идиллии поэты не рождаются.
Как бы то ни было, от одного из самых бурных, трагических и странных романов в русской поэзии остались стихи, о которых сам Бродский говорил как о главном деле своей жизни, из них, по его мнению, получилась поэтическая книжка со своим сюжетом.
Пока эта книжка не издана, я собрала здесь все стихи, посвящённые Марине Басмановой.
Лучшим названием для истории этой любви мне кажутся слова И. Бродского: "Пока ты была со мною, я знал, что я существую..."
25.XII.1993 http://stroki.net/content/view/5172/24/
Anno Domini http://stroki.net/content/view/5531/24/
Гвоздика http://stroki.net/content/view/5438/24/
Горение http://stroki.net/content/view/5080/24/
Деревья в моём окне http://stroki.net/content/view/5436/24/
Для школьного возраста... http://stroki.net/content/view/5409/24/
*Дорогая, я вышел сегодня из дома поздно...
Загадка ангелу http://stroki.net/content/view/5660/24/
Исаак и Авраам http://stroki.net/content/view/5374/24/
*Как тюремный засов...
Келломяки http://stroki.net/content/view/5089/24/
Ломтик медового месяца http://stroki.net/content/view/5414/24/
Малиновка http://stroki.net/content/view/5407/24/
*Ни тоски, ни любви, ни печали...
Новые стансы к Августе http://stroki.net/content/view/5457/24/
Отрывок http://stroki.net/content/view/5522/24/
Переселение http://stroki.net/content/view/5368/24/
Пророчество http://stroki.net/content/view/5474/24/
Псковский реестр http://stroki.net/content/view/5432/24/
Развивая Крылова http://stroki.net/content/view/5406/24/
Северная почта http://stroki.net/content/view/5452/24/
Сонет (Прислушиваясь к грозным голосам...) http://stroki.net/content/view/5435/24/
Строфы http://stroki.net/content/view/5329/24/
Тебе, когда мой голос отзвучит... http://stroki.net/content/view/5437/24/
*То не Муза воды набирает в рот.
*Ты узнаешь меня по почерку.
Фламмарион http://stroki.net/content/view/5500/24/
Шесть лет спустя http://stroki.net/content/view/5545/24/
Элегия http://stroki.net/content/view/5546/24/
Эдегия (До сих пор, вспоминая твой голос...) http://stroki.net/content/view/5094/24/
*Я был только тем, чего...
Я обнял эти плечи и взглянул... http://stroki.net/content/view/5638/24/
Стихи, отмеченные (*), здесь: http://www.lib.ru/BRODSKIJ/brodsky_poetry.txt
А здесь - очень интересные статьи по теме:
http://www.kariera.orc.ru/12-00/Lovek056.html
http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/13.htm
Контекст : Я, кажется, пою одной тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Иосиф Бродский: «Я, кажется, пою одной тебе.»
За этими словами - Марина Басманова, главная и, может быть, единственная любовь Иосифа Бродского. С Мариной Басмановой будет у него все - и тоска, и любовь, и печаль, и боль - на целых три десятилетия вперед, практически на всю жизнь.Фактическая канва их романа богата ссорами, размолвками и бурными примирениями. Сбегов и разбегов бывало до двадцати в год.
Среди всех этих срывов, разрывов, схождений и расхождений она в 1968 году все-таки родила Бродскому сына - никак при этом своих отношений с поэтом не оформив и отвергая любые его попытки построить семью. Неопределенность в отношениях очень тяготила Бродского, и он мстил Марине и судьбе беспрерывными романами.
Только поняв, что отношения исчерпаны, он наконец уехал в самом начале лета 1972 года. Но то, что в обыденной жизни часто становится трагическим переломом, в судьбе поэтов способно обратить минус в плюс. Не сложившееся в жизни стало источником, питающим всё последующее творчество Бродского. Отношения с Мариной из главного сюжета жизни превратились в главный сюжет лирики, вечный самозавод, безотказный повод для вдохновения. После расставания с Мариной Иосиф Бродский написал о ней вдвое больше, чем до: то ли пытался таким образом компенсировать прекратившееся общение, то ли просто на расстоянии она стала казаться лучше.
Эта любовь умерла, судя по его стихам, в 1989 году, когда он написал под обычными инициалами посвящения "М.Б.":
Не пойми меня дурно. С твоим голосом, телом, именем
ничего уже больше не связано; никто их не уничтожил,
но забыть одну жизнь - человеку нужна, как минимум,
еще одна жизнь. И я эту долю прожил.
К тому времени он не видел Марину Басманову уже 17 лет и этими ранящими словами возвестил миру, что избавился от разрушающей его любви...
Избавился ли? Трудно поверить, когда читаешь строчки, посвящённые всё той же женщине, в 1993 году:
А если ты дом покидаешь - включи
звезду на прощанье в четыре свечи
чтоб мир без вещей освещала она,
вослед тебе глядя, во все времена.
...Что стало бы, если бы эта любовь оказалась счастливой? Мир не досчитался бы большого поэта, Бродский не получил бы Нобелевской премии? Наверное, не так. Просто мы не прочитали бы таких строк:
Ты знаешь, с наступленьем темноты
пытаюсь я прикидывать на глаз,
отсчитывая горе от версты,
пространство, разделяющее нас.
И цифры как-то сходятся в слова,
откуда приближаются к тебе
смятенье, исходящее от А,
надежда, исходящая от Б.
Два путника, зажав по фонарю,
одновременно движутся во тьме,
разлуку умножая на зарю,
хотя бы и не встретившись в уме.
Потому что из счастливой идиллии поэты не рождаются.
Как бы то ни было, от одного из самых бурных, трагических и странных романов в русской поэзии остались стихи, о которых сам Бродский говорил как о главном деле своей жизни, из них, по его мнению, получилась поэтическая книжка со своим сюжетом.
Пока эта книжка не издана, я собрала здесь все стихи, посвящённые Марине Басмановой.
Лучшим названием для истории этой любви мне кажутся слова И. Бродского: "Пока ты была со мною, я знал, что я существую..."
25.XII.1993 http://stroki.net/content/view/5172/24/
Anno Domini http://stroki.net/content/view/5531/24/
Гвоздика http://stroki.net/content/view/5438/24/
Горение http://stroki.net/content/view/5080/24/
Деревья в моём окне http://stroki.net/content/view/5436/24/
Для школьного возраста... http://stroki.net/content/view/5409/24/
*Дорогая, я вышел сегодня из дома поздно...
Загадка ангелу http://stroki.net/content/view/5660/24/
Исаак и Авраам http://stroki.net/content/view/5374/24/
*Как тюремный засов...
Келломяки http://stroki.net/content/view/5089/24/
Ломтик медового месяца http://stroki.net/content/view/5414/24/
Малиновка http://stroki.net/content/view/5407/24/
*Ни тоски, ни любви, ни печали...
Новые стансы к Августе http://stroki.net/content/view/5457/24/
Отрывок http://stroki.net/content/view/5522/24/
Переселение http://stroki.net/content/view/5368/24/
Пророчество http://stroki.net/content/view/5474/24/
Псковский реестр http://stroki.net/content/view/5432/24/
Развивая Крылова http://stroki.net/content/view/5406/24/
Северная почта http://stroki.net/content/view/5452/24/
Сонет (Прислушиваясь к грозным голосам...) http://stroki.net/content/view/5435/24/
Строфы http://stroki.net/content/view/5329/24/
Тебе, когда мой голос отзвучит... http://stroki.net/content/view/5437/24/
*То не Муза воды набирает в рот.
*Ты узнаешь меня по почерку.
Фламмарион http://stroki.net/content/view/5500/24/
Шесть лет спустя http://stroki.net/content/view/5545/24/
Элегия http://stroki.net/content/view/5546/24/
Эдегия (До сих пор, вспоминая твой голос...) http://stroki.net/content/view/5094/24/
*Я был только тем, чего...
Я обнял эти плечи и взглянул... http://stroki.net/content/view/5638/24/
Стихи, отмеченные (*), здесь: http://www.lib.ru/BRODSKIJ/brodsky_poetry.txt
А здесь - очень интересные статьи по теме:
http://www.kariera.orc.ru/12-00/Lovek056.html
http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/13.htm
Контекст : Я, кажется, пою одной тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.4917 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 1.4917 seconds