Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
2026.07.11
09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт
2026.07.10
21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
2026.07.10
19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
2026.07.10
15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
2026.07.10
13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
2026.07.10
12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу
2026.07.10
07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...
2026.07.09
22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу!
Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру
2026.07.09
19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.
Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
2026.07.09
17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у
2026.07.09
14:08
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.
Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.
Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —
2026.07.09
13:53
Ці вибухи потужно пролунали
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.
Ці вершники на трьох шалених конях
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.
Ці вершники на трьох шалених конях
2026.07.09
12:00
Розшарпана, розхристана, розколота,
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.
Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.
Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Йосиф Бродський (1940 - 1996) /
Публіцистика
Иосиф Бродский: «Я, кажется, пою одной тебе.»
За этими словами - Марина Басманова, главная и, может быть, единственная любовь Иосифа Бродского. С Мариной Басмановой будет у него все - и тоска, и любовь, и печаль, и боль - на целых три десятилетия вперед, практически на всю жизнь.
Фактическая канва их романа богата ссорами, размолвками и бурными примирениями. Сбегов и разбегов бывало до двадцати в год.
Среди всех этих срывов, разрывов, схождений и расхождений она в 1968 году все-таки родила Бродскому сына - никак при этом своих отношений с поэтом не оформив и отвергая любые его попытки построить семью. Неопределенность в отношениях очень тяготила Бродского, и он мстил Марине и судьбе беспрерывными романами.
Только поняв, что отношения исчерпаны, он наконец уехал в самом начале лета 1972 года. Но то, что в обыденной жизни часто становится трагическим переломом, в судьбе поэтов способно обратить минус в плюс. Не сложившееся в жизни стало источником, питающим всё последующее творчество Бродского. Отношения с Мариной из главного сюжета жизни превратились в главный сюжет лирики, вечный самозавод, безотказный повод для вдохновения. После расставания с Мариной Иосиф Бродский написал о ней вдвое больше, чем до: то ли пытался таким образом компенсировать прекратившееся общение, то ли просто на расстоянии она стала казаться лучше.
Эта любовь умерла, судя по его стихам, в 1989 году, когда он написал под обычными инициалами посвящения "М.Б.":
Не пойми меня дурно. С твоим голосом, телом, именем
ничего уже больше не связано; никто их не уничтожил,
но забыть одну жизнь - человеку нужна, как минимум,
еще одна жизнь. И я эту долю прожил.
К тому времени он не видел Марину Басманову уже 17 лет и этими ранящими словами возвестил миру, что избавился от разрушающей его любви...
Избавился ли? Трудно поверить, когда читаешь строчки, посвящённые всё той же женщине, в 1993 году:
А если ты дом покидаешь - включи
звезду на прощанье в четыре свечи
чтоб мир без вещей освещала она,
вослед тебе глядя, во все времена.
...Что стало бы, если бы эта любовь оказалась счастливой? Мир не досчитался бы большого поэта, Бродский не получил бы Нобелевской премии? Наверное, не так. Просто мы не прочитали бы таких строк:
Ты знаешь, с наступленьем темноты
пытаюсь я прикидывать на глаз,
отсчитывая горе от версты,
пространство, разделяющее нас.
И цифры как-то сходятся в слова,
откуда приближаются к тебе
смятенье, исходящее от А,
надежда, исходящая от Б.
Два путника, зажав по фонарю,
одновременно движутся во тьме,
разлуку умножая на зарю,
хотя бы и не встретившись в уме.
Потому что из счастливой идиллии поэты не рождаются.
Как бы то ни было, от одного из самых бурных, трагических и странных романов в русской поэзии остались стихи, о которых сам Бродский говорил как о главном деле своей жизни, из них, по его мнению, получилась поэтическая книжка со своим сюжетом.
Пока эта книжка не издана, я собрала здесь все стихи, посвящённые Марине Басмановой.
Лучшим названием для истории этой любви мне кажутся слова И. Бродского: "Пока ты была со мною, я знал, что я существую..."
25.XII.1993 http://stroki.net/content/view/5172/24/
Anno Domini http://stroki.net/content/view/5531/24/
Гвоздика http://stroki.net/content/view/5438/24/
Горение http://stroki.net/content/view/5080/24/
Деревья в моём окне http://stroki.net/content/view/5436/24/
Для школьного возраста... http://stroki.net/content/view/5409/24/
*Дорогая, я вышел сегодня из дома поздно...
Загадка ангелу http://stroki.net/content/view/5660/24/
Исаак и Авраам http://stroki.net/content/view/5374/24/
*Как тюремный засов...
Келломяки http://stroki.net/content/view/5089/24/
Ломтик медового месяца http://stroki.net/content/view/5414/24/
Малиновка http://stroki.net/content/view/5407/24/
*Ни тоски, ни любви, ни печали...
Новые стансы к Августе http://stroki.net/content/view/5457/24/
Отрывок http://stroki.net/content/view/5522/24/
Переселение http://stroki.net/content/view/5368/24/
Пророчество http://stroki.net/content/view/5474/24/
Псковский реестр http://stroki.net/content/view/5432/24/
Развивая Крылова http://stroki.net/content/view/5406/24/
Северная почта http://stroki.net/content/view/5452/24/
Сонет (Прислушиваясь к грозным голосам...) http://stroki.net/content/view/5435/24/
Строфы http://stroki.net/content/view/5329/24/
Тебе, когда мой голос отзвучит... http://stroki.net/content/view/5437/24/
*То не Муза воды набирает в рот.
*Ты узнаешь меня по почерку.
Фламмарион http://stroki.net/content/view/5500/24/
Шесть лет спустя http://stroki.net/content/view/5545/24/
Элегия http://stroki.net/content/view/5546/24/
Эдегия (До сих пор, вспоминая твой голос...) http://stroki.net/content/view/5094/24/
*Я был только тем, чего...
Я обнял эти плечи и взглянул... http://stroki.net/content/view/5638/24/
Стихи, отмеченные (*), здесь: http://www.lib.ru/BRODSKIJ/brodsky_poetry.txt
А здесь - очень интересные статьи по теме:
http://www.kariera.orc.ru/12-00/Lovek056.html
http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/13.htm
Контекст : Я, кажется, пою одной тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Иосиф Бродский: «Я, кажется, пою одной тебе.»
За этими словами - Марина Басманова, главная и, может быть, единственная любовь Иосифа Бродского. С Мариной Басмановой будет у него все - и тоска, и любовь, и печаль, и боль - на целых три десятилетия вперед, практически на всю жизнь.Фактическая канва их романа богата ссорами, размолвками и бурными примирениями. Сбегов и разбегов бывало до двадцати в год.
Среди всех этих срывов, разрывов, схождений и расхождений она в 1968 году все-таки родила Бродскому сына - никак при этом своих отношений с поэтом не оформив и отвергая любые его попытки построить семью. Неопределенность в отношениях очень тяготила Бродского, и он мстил Марине и судьбе беспрерывными романами.
Только поняв, что отношения исчерпаны, он наконец уехал в самом начале лета 1972 года. Но то, что в обыденной жизни часто становится трагическим переломом, в судьбе поэтов способно обратить минус в плюс. Не сложившееся в жизни стало источником, питающим всё последующее творчество Бродского. Отношения с Мариной из главного сюжета жизни превратились в главный сюжет лирики, вечный самозавод, безотказный повод для вдохновения. После расставания с Мариной Иосиф Бродский написал о ней вдвое больше, чем до: то ли пытался таким образом компенсировать прекратившееся общение, то ли просто на расстоянии она стала казаться лучше.
Эта любовь умерла, судя по его стихам, в 1989 году, когда он написал под обычными инициалами посвящения "М.Б.":
Не пойми меня дурно. С твоим голосом, телом, именем
ничего уже больше не связано; никто их не уничтожил,
но забыть одну жизнь - человеку нужна, как минимум,
еще одна жизнь. И я эту долю прожил.
К тому времени он не видел Марину Басманову уже 17 лет и этими ранящими словами возвестил миру, что избавился от разрушающей его любви...
Избавился ли? Трудно поверить, когда читаешь строчки, посвящённые всё той же женщине, в 1993 году:
А если ты дом покидаешь - включи
звезду на прощанье в четыре свечи
чтоб мир без вещей освещала она,
вослед тебе глядя, во все времена.
...Что стало бы, если бы эта любовь оказалась счастливой? Мир не досчитался бы большого поэта, Бродский не получил бы Нобелевской премии? Наверное, не так. Просто мы не прочитали бы таких строк:
Ты знаешь, с наступленьем темноты
пытаюсь я прикидывать на глаз,
отсчитывая горе от версты,
пространство, разделяющее нас.
И цифры как-то сходятся в слова,
откуда приближаются к тебе
смятенье, исходящее от А,
надежда, исходящая от Б.
Два путника, зажав по фонарю,
одновременно движутся во тьме,
разлуку умножая на зарю,
хотя бы и не встретившись в уме.
Потому что из счастливой идиллии поэты не рождаются.
Как бы то ни было, от одного из самых бурных, трагических и странных романов в русской поэзии остались стихи, о которых сам Бродский говорил как о главном деле своей жизни, из них, по его мнению, получилась поэтическая книжка со своим сюжетом.
Пока эта книжка не издана, я собрала здесь все стихи, посвящённые Марине Басмановой.
Лучшим названием для истории этой любви мне кажутся слова И. Бродского: "Пока ты была со мною, я знал, что я существую..."
25.XII.1993 http://stroki.net/content/view/5172/24/
Anno Domini http://stroki.net/content/view/5531/24/
Гвоздика http://stroki.net/content/view/5438/24/
Горение http://stroki.net/content/view/5080/24/
Деревья в моём окне http://stroki.net/content/view/5436/24/
Для школьного возраста... http://stroki.net/content/view/5409/24/
*Дорогая, я вышел сегодня из дома поздно...
Загадка ангелу http://stroki.net/content/view/5660/24/
Исаак и Авраам http://stroki.net/content/view/5374/24/
*Как тюремный засов...
Келломяки http://stroki.net/content/view/5089/24/
Ломтик медового месяца http://stroki.net/content/view/5414/24/
Малиновка http://stroki.net/content/view/5407/24/
*Ни тоски, ни любви, ни печали...
Новые стансы к Августе http://stroki.net/content/view/5457/24/
Отрывок http://stroki.net/content/view/5522/24/
Переселение http://stroki.net/content/view/5368/24/
Пророчество http://stroki.net/content/view/5474/24/
Псковский реестр http://stroki.net/content/view/5432/24/
Развивая Крылова http://stroki.net/content/view/5406/24/
Северная почта http://stroki.net/content/view/5452/24/
Сонет (Прислушиваясь к грозным голосам...) http://stroki.net/content/view/5435/24/
Строфы http://stroki.net/content/view/5329/24/
Тебе, когда мой голос отзвучит... http://stroki.net/content/view/5437/24/
*То не Муза воды набирает в рот.
*Ты узнаешь меня по почерку.
Фламмарион http://stroki.net/content/view/5500/24/
Шесть лет спустя http://stroki.net/content/view/5545/24/
Элегия http://stroki.net/content/view/5546/24/
Эдегия (До сих пор, вспоминая твой голос...) http://stroki.net/content/view/5094/24/
*Я был только тем, чего...
Я обнял эти плечи и взглянул... http://stroki.net/content/view/5638/24/
Стихи, отмеченные (*), здесь: http://www.lib.ru/BRODSKIJ/brodsky_poetry.txt
А здесь - очень интересные статьи по теме:
http://www.kariera.orc.ru/12-00/Lovek056.html
http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/13.htm
Контекст : Я, кажется, пою одной тебе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
