ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Бернса
Із Роберта Бернса 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Бернса 9
ПОМІЩИКУ, НЕ ТАКОМУ
МУДРОМУ, ЯК СОЛОМОН
Молись Христу, о Кардонесе,
І вдячний будь без меж.
Він вчив: воскресне в піднебессі
З душею й тіло теж.
Якби ж сказав: “Звільню лиш душу
Від смерті,”– що логічно,–
О Кардонесе, визнать мушу,
Помер би ти навічно!
ХАЗЯЙЦІ ЗАЇЖДЖОГО ДВОРУ
Хвала тобі, о господине,
Не був я тут раніш,
Де в русі все, і не спочине
Й на хвильку ложка й ніж.
Хай небеса пошлють доволі
Тобі щасливих літ.
Не промину вже я ніколи
Гостинних цих воріт.
ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВЕЛЬМОЖІ-ПІДКАБЛУЧНИКУ
Й Адама доля так карала
(Ми ж ходим там, де ще більш слизько):
Лежить тут той, ким жінка управляла,
А жінку наставляв чортисько.
НА В.М.ГРАХАНА
“Спинись, злодійко!”– мовила до Смерті
Природа, як лежав вже Віллі мертвий,–
“По дурнях як я виконаю норму,
Якщо взяла ти мою кращу форму?”
КРЕДО БІДНОСТІ
В політику – й не помишляй,
А хочеш в ній щось значить:
Глухим, сліпим будь – не мішай
Багатим чуть і бачить.
НА ЛОДА ГАЛЛОВЕЯ
По цім розкішному двору
Ти ходиш збайдужа;
Знайди вузьку, брудну нору,
Таку ж, як і душа.
Ти, Галловей, не Стюарт все ж:
Чимало з них відважних,
Й хоч дурості хватало теж,
Та не було продажних.
Твоїх славетних предків прах
Ще й нині в позолоті,–
Так знаменитий римський шлях
Кінчається в болоті.
В твоєму серці, Галловей,
Жалю немає, злоба лиш.
У тебе ласки й не прошу –
Тільки у спокої залиш.
КНИЖКОВИЙ ЧЕРВ’ЯК
Крізь сторінки сюди-туди
Гризи, як хоч, свої ходи,
Та власника їх пожалій –
Хоч палітурки пощади.
АКТРИСІ МІСС ФОНТЕНЕЛЬ
Дикий ельф, і в тому ж роді
Все в наївній простоті,–
Не тобі хвала – природі,
Бо себе лиш граєш ти.
Гань мистецтво, муч природу,
А себе більш не неволь;
Геть відкинь любов і вроду –
Ось тоді зіграєш роль!
ЛЕСТЬ
Що із герцогом в дружбі – хвалилась,
І що з графом траплялось вечерять,–
Та комахою так і лишилась,
Навіть хай у принцеси в кучерях.
МАЛЕНЬКІЙ НА ЗРІСТ ДІВЧИНІ
Чому граніт такий великий,
Й такий малий алмаз?–
Хоч і малий, та не безликий,
Й цінніший в сотні раз.
НА ГРІЗЛІ ГРІМ
Лежить тут відьма Грізлі Грім
В міцних обіймах смерті.
О Смерте! Ніж пишатись цим,
Самій вже краще вмерти.
МУДРОМУ, ЯК СОЛОМОН
Молись Христу, о Кардонесе,
І вдячний будь без меж.
Він вчив: воскресне в піднебессі
З душею й тіло теж.
Якби ж сказав: “Звільню лиш душу
Від смерті,”– що логічно,–
О Кардонесе, визнать мушу,
Помер би ти навічно!
ХАЗЯЙЦІ ЗАЇЖДЖОГО ДВОРУ
Хвала тобі, о господине,
Не був я тут раніш,
Де в русі все, і не спочине
Й на хвильку ложка й ніж.
Хай небеса пошлють доволі
Тобі щасливих літ.
Не промину вже я ніколи
Гостинних цих воріт.
ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВЕЛЬМОЖІ-ПІДКАБЛУЧНИКУ
Й Адама доля так карала
(Ми ж ходим там, де ще більш слизько):
Лежить тут той, ким жінка управляла,
А жінку наставляв чортисько.
НА В.М.ГРАХАНА
“Спинись, злодійко!”– мовила до Смерті
Природа, як лежав вже Віллі мертвий,–
“По дурнях як я виконаю норму,
Якщо взяла ти мою кращу форму?”
КРЕДО БІДНОСТІ
В політику – й не помишляй,
А хочеш в ній щось значить:
Глухим, сліпим будь – не мішай
Багатим чуть і бачить.
НА ЛОДА ГАЛЛОВЕЯ
По цім розкішному двору
Ти ходиш збайдужа;
Знайди вузьку, брудну нору,
Таку ж, як і душа.
Ти, Галловей, не Стюарт все ж:
Чимало з них відважних,
Й хоч дурості хватало теж,
Та не було продажних.
Твоїх славетних предків прах
Ще й нині в позолоті,–
Так знаменитий римський шлях
Кінчається в болоті.
В твоєму серці, Галловей,
Жалю немає, злоба лиш.
У тебе ласки й не прошу –
Тільки у спокої залиш.
КНИЖКОВИЙ ЧЕРВ’ЯК
Крізь сторінки сюди-туди
Гризи, як хоч, свої ходи,
Та власника їх пожалій –
Хоч палітурки пощади.
АКТРИСІ МІСС ФОНТЕНЕЛЬ
Дикий ельф, і в тому ж роді
Все в наївній простоті,–
Не тобі хвала – природі,
Бо себе лиш граєш ти.
Гань мистецтво, муч природу,
А себе більш не неволь;
Геть відкинь любов і вроду –
Ось тоді зіграєш роль!
ЛЕСТЬ
Що із герцогом в дружбі – хвалилась,
І що з графом траплялось вечерять,–
Та комахою так і лишилась,
Навіть хай у принцеси в кучерях.
МАЛЕНЬКІЙ НА ЗРІСТ ДІВЧИНІ
Чому граніт такий великий,
Й такий малий алмаз?–
Хоч і малий, та не безликий,
Й цінніший в сотні раз.
НА ГРІЗЛІ ГРІМ
Лежить тут відьма Грізлі Грім
В міцних обіймах смерті.
О Смерте! Ніж пишатись цим,
Самій вже краще вмерти.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0893 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0893 seconds