НА КАПІТАНА ФРЕНСІСА ГРОУЗА

Дізнавшись, що Гроуз уже не жилець,
Був посланий з пекла за ним чорт-гонець.
Коли ж він, прибувши, побачив це тіло,
Що, ліжко прогнувши, стогнало й скрипіло,
То скрикнув з відчаю: “Вернутись я мушу
Ні з чим, бо не в силах піднять таку тушу.”

ПРИШПИЛЕНЕ ДО ЕКІПАЖУ
ПАНІ УОЛТЕР РІДЕЛЬ

Мов хазяйки язик, деренчати ти звик,
Як стрілою мчиш в дальні краї;
Та злетиш під укіс, якщо осі коліс
Ненадійні, як серце її.

* * *
Якби такі, як Джінні Скотт,
Були всі скотти, друзі,–
Англійці, стрівши цей оплот,
Втекли б, як боягузи.

ЕПІТАФІЯ СІЛЬСЬКОМУ ВОЛОЦЮЗІ

Його оплачте й ви, мужі,–
Вас від нудьги звільняв,–
Через дружин з ним не чужі,–
Він вас їм заміняв.

Й ви, школярі, на цей моріг
Ступайте не шумливо,–
Той, хто під ним у землю ліг,
Був батько ваш, можливо.

ЕПІТАФІЯ ВЧИТЕЛЮ ЛАТИНІ

Схилившись у поклонах низьких
Тебе оплакуєм: амінь!
Безгрішно жив ти по-англійськи,–
Хай бог пробачить і латинь.

* * *
Ти, може, й не знав ще цього:
Вже Смерть прикінчила і Джонні.
Лежить тут лиш тіло його,–
Душі не було в його лоні.

ЕПІТАФІЯ ПИВОВАРУ

Скінчилась твоя місія земна,
Й порожні всі твої барила,
А як тріщали від пива й вина,–
Моралі були за мірила.

ЕПІТАФІЯ П’ЯНИЦІ

Тут Джонні лежить Бузувір,
Що жив безгріховно, повір,–
Релігія ж його особлива;
Якщо вже хочете знати
Й собі за приклад мати,
Ось оповідь вам правдива:

Міцний ель був за омивання,
Хмільне пиво – за покаяння,
Барабан – за знамення боже;
Здіймав ущерть кубок повний
В душі екстаз молитовний,–
Вино і спастись їй поможе.

* * *
Тут Джон навік заснув. Якби
Він в пеклі опинився,–
Його там, Сатано, зроби
Наглядачем – він цим гордився б.

* * *
Потрапивши до пекла, той, що любив чини,
Дав знать, що претендує на корону Сатани.
“Е, ні,– сказав Люцифер,– тут не такі дурні:
Ще й розум треба мати, а не гріхи одні.”

ХУДОЖНИКУ

Як хочеш, дружню дам пораду:
Тобі живописати треба
Із пекла бісівську тріаду,
А не ангельську трійцю з неба.

Чужі тобі ангелів лики
І їх осяйні фігури,
А от портрет пекла владики
Писатимеш прямо з натури.

ЕПІТАФІЯ РОБЕРТУ ЕЙКЕНУ

“Спинись тут і вшануй його!”– я всім
Велів би перед іменем твоїм.
Хто знав тебе, мене в цім не осудить,
Бо й смерть гаряче серце не остудить.

ЕПІТАФІЯ ВІЛЬЯМУ НІКОЛУ

Дасть його мозок – черви, знайте –
Поживу не одному,
І тільки серце не чіпайте –
Одна отрута в ньому.

* * *
Хоч і в могилі вже, та цього стерва
Не захотіли їсти навіть черви.
“Мов камінь його плоть,”– одні говорять,
“Й отруйне в нього серце,”– інші вторять.

ПОКИДАЮЧИ ВЕРХОВИНУ

Якби з життя йти було треба,
Й нагода б така ще була,–
Нічого б не просив більш у неба,
Тільки, щоб Верховина жила.

* * *
Джеймс Грейсі, він багато важить,
Хоч путнє щось не встиг зробити.
Будь проклят кожен, хто зневажить
Його вагу і габарити!