ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гальшка Загорська (1979) / Проза

 Сльоза в чорнилі
Надворі йшов дощ, плакали шибки на вікнах, плакало моє серце…
Я писала тобі листа, дивлячись на географічну карту і розуміла, що отримаєш його ти не скоро. Така далека країна, далека, бо я ніколи не зможу дістатися неї.
«Чи повернешся ти? – питала я. – Чи чекати мені на тебе? Адже в нашому містечку так мало що змінилось...»
- На відміну від погоди, - вголос мовила я і відклала в сторону чорнильну ручку.
Це був твій подарунок мені до минулого Різдва. З золотим пером, привезена з-за кордону чудернацька ручка.
…Дощ поливав дахи сусідніх будинків. Було так незатишно, сиро і холодно. Так хотілося відчути твоє тепло, так хотілося зігрітися ним.
«Завтра свято, - думала я, загортаючись в тепле покривало, яким було застелене моє ліжко, - Європа святкує його раніше нас. І як же в такий день без снігу?»
«І без тебе…» - сльоза, що скотилася по моїй щоці, впала на подаровану тобою ручку.
Велика чорнильна пляма розтеклася по столі і замочила край мого листа. Шмигнувши носом, я недбало витерла її рукавом свого старого халата.
Раптом, халат став сукнею… Красивою, елегантною, саме такою, про яку я мріяла, розглядаючи картинки модного журналу, що ти вислав мені.
Оторопівши, я довго дивилася на себе в дзеркало, не знаючи чи-то лякатися, чи-то радіти. А потім, з стурбованим виглядом підійшла до столу і стерла старими капцями, знятими з ніг, залишки плями.
Капці стали туфлями… Модними, на високих підборах, точнісінько такими, в яких так гордо крокували по подіумі під час вечірньої телепередачі про новини моди довгоногі дівчата-моделі.
Не знаю чому, але замість страху на мене найшов сміх.
«І куди мені тепер у такеннім прикиді? В нашу крихітну, завжди погано прибрану забігайлівку?» – хмикала я, уявляючи реакцію місцевої публіки на мою появу там у такому вбранні.
Оглядаючи себе з усіх сторін, я підійшла до столу і взяла написаний мною лист у руки. Мокрий куточок листа ненароком торкнувся моєї долоні, - нараз, я закрутилася в танці…
Все швидше і швидше рухалися стіни моєї тісної кімнати, замість потертого килима я відчула паркет під ногами, а на своєму стані - теплу руку. Здивована, я підняла очі вгору і … зустрілася поглядом з тобою.
Спинившись, ти взяв мене за руку і підвів до вікна. Там, високо у небі, світилася перша різдвяна зірка.
- Чого ти хочеш? – спитав ти.
- Нічого, - відповіла я, невідривно дивлячись у твої, такі любі мені, очі, - якщо ти поряд, то більше нічого.
Але потім несподівано добавила:
- Хіба що снігу.
І ти став снігом… Але не холодним та мокрим, як звичайний сніг, а теплим, м’яким, ласкавим. Я збирала тебе у долоні і, сміючись розсипала довкола себе, а ти іскрився, сяяв, і все падав, і падав згори…
…Коли вранішній промінь сонця торкнувся мого обличчя, я подумала, що це ти все ще цілуєш мене.

Грудень 2008 КАРЄВА АЛІНА
E-mail: kareva.08@mail.ru




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-11 15:53:21
Переглядів сторінки твору 1209
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.410 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.197 / 5.19)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.12.06 23:56
Автор у цю хвилину відсутній