ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.22
12:38
Нас нічого біда не навчила…
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.
Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.
Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати
2024.05.22
11:35
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
2024.05.22
11:30
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:
2024.05.22
09:07
БАНАЛЬНА ДРАМА
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ЛИЦЕДІЙ - актор і поет, моложавий, симпатичний, такий тип зазвичай подобається жінкам за 50.
СЕНСЕЙ - поет, спортивної статури, вже не першої свіжості, володар чорного поясу, отриманого на районних міжнародних змаганнях
2024.05.22
06:37
Зручно влаштувавшись за столом на кухні,
Перед тим, як далі бесіду вести,
Наповняю пивом череп’яні кухлі,
Бо міцніш напою не бажаєш ти.
Я також не хочу вводити в оману
Ні тебе, мій друже, ні себе в цю мить, –
І від склянки пива теж буваю п’я
Перед тим, як далі бесіду вести,
Наповняю пивом череп’яні кухлі,
Бо міцніш напою не бажаєш ти.
Я також не хочу вводити в оману
Ні тебе, мій друже, ні себе в цю мить, –
І від склянки пива теж буваю п’я
2024.05.22
05:33
Нічний гадючник: музика, вино,
у караоке хтось волає Лепса
і на пілоні крутиться – воно…
не зрозуміло принц то чи принцеса.
У нас 200-тим їде тракторист,
а комбайнеру відірвало руки.
В столиці не почути міни свист,
у караоке хтось волає Лепса
і на пілоні крутиться – воно…
не зрозуміло принц то чи принцеса.
У нас 200-тим їде тракторист,
а комбайнеру відірвало руки.
В столиці не почути міни свист,
2024.05.22
02:03
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
2024.05.22
00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
2024.05.21
23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
2024.05.21
21:39
Боги Богів...і тих Богів Боги,
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
2024.05.21
20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гальшка Загорська (1979) /
Проза
Жива ялинка краща
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жива ялинка краща
Новорічні ялинкові прикраси тішили око. Ними торгували всюди: в магазинах і в підземних переходах, в ларьках і, просто, посеред вулиці.
Дивлячись на них хотілося купити все - від яскравої новорічної гірлянди до малесенької блискучої іграшки у формі смішного блакитного зайця.
«Скільки блиску!» –раділа я.
Від передчуття приходу чогось великого і визначного кортіло співати.
«Важливе не лише саме свято, а й процес підготовки до нього, - твердила я котромусь із своїх знайомих, і тут же тягнула його до магазину на пошуки незвичайного.
Та найчастіше робила це одна. Після роботи, перехопивши на ходу чашку кави, бігла до якоїсь із крамничок переглянути товар.
Що я шукала? Сказати про це не змогла б і сама, просто хотілося чогось дивовижного. Але хіба можна було купити чудо?
«Чудеса там, де в них вірять, - пригадала я вислів французького філософа, - і чим більше вірять…»
- Ой, - пискнула я, негайно забувши думку геніальної людини.
На великому пальці правої руки проступила краплина крові.
Перебираючи прикраси, я ненароком поранилася і тепер розгублено оглядалася по сторонах, не знаючи як зупинити кров.
- Ось візьміть, - простягнув мені паперову хустинку продавець, - ці нові прикраси надзвичайно колючі, - співчутливо промовив він.
Прикраси були зроблені у вигляді сріблястих зірочок і, незважаючи на колючість, дуже подобалися мені.
- Я все-таки візьму кілька, - сказала я і, діставши гроші, розплатилася.
Сім чудесних зірочок опинилися в моїй сумочці.
Вдома, оцінивши купу придбаних прикрас, я вирішила, що прийшла пора зайнятися пошуком ялинки. Вона, в моїй уяві, мала бути невеличкою, ошатною, з рівненькими гілочками, правильно розташованими одна відносно одної.
Проте, скільки не шукала таке деревце, а результат був одинаків:
- Немає такої - казали незадоволені моєю вимогливістю продавці ялинок і я знову йшла на пошуки.
Напередодні свята випав довгожданий сніг. Він трохи втішив мене, хоча повністю позбутися розчарування від того, що досі не знайшла своєї ялинки, не вдалося.
На вихідні я провідала батьків і залишилася ночувати в них.
Спостерігаючи як за вікном, на притрушений білим снігом батьківський сад, опускається вечір, я помітила там малесеньку ялиночку. Геть заметена, вона стояла посеред саду і була такою тендітною та гарною, що мені відразу захотілося прикрасити її.
Зірочки ще досі лежали в моїй сумці і я кинулася діставати їх звідти. А потім звільнила ялинку від снігу і розвісила прикраси.
Похитуючись на тоненьких гілочках, зірочки загадково засвітилися в темряві.
«Яке чудо!» - вигукнула я.
Зачарована їх світлом, я подивилася на ялиночку і зрозуміла, що більше ніколи не придбаю зрізану під новий рік деревину.
«Безсердечно нищити таку красу! – думала я. - Хіба не краще прикрашати ялинку, коли вона жива? Адже липка смола, що виступає на зрубі дерева – це кров, невже вона обов’язково має бути червоною, щоб люди зрозуміли це?»
2008 грудень КАРЄВА АЛІНА
E-mail: kareva.08@mail.ru
Дивлячись на них хотілося купити все - від яскравої новорічної гірлянди до малесенької блискучої іграшки у формі смішного блакитного зайця.
«Скільки блиску!» –раділа я.
Від передчуття приходу чогось великого і визначного кортіло співати.
«Важливе не лише саме свято, а й процес підготовки до нього, - твердила я котромусь із своїх знайомих, і тут же тягнула його до магазину на пошуки незвичайного.
Та найчастіше робила це одна. Після роботи, перехопивши на ходу чашку кави, бігла до якоїсь із крамничок переглянути товар.
Що я шукала? Сказати про це не змогла б і сама, просто хотілося чогось дивовижного. Але хіба можна було купити чудо?
«Чудеса там, де в них вірять, - пригадала я вислів французького філософа, - і чим більше вірять…»
- Ой, - пискнула я, негайно забувши думку геніальної людини.
На великому пальці правої руки проступила краплина крові.
Перебираючи прикраси, я ненароком поранилася і тепер розгублено оглядалася по сторонах, не знаючи як зупинити кров.
- Ось візьміть, - простягнув мені паперову хустинку продавець, - ці нові прикраси надзвичайно колючі, - співчутливо промовив він.
Прикраси були зроблені у вигляді сріблястих зірочок і, незважаючи на колючість, дуже подобалися мені.
- Я все-таки візьму кілька, - сказала я і, діставши гроші, розплатилася.
Сім чудесних зірочок опинилися в моїй сумочці.
Вдома, оцінивши купу придбаних прикрас, я вирішила, що прийшла пора зайнятися пошуком ялинки. Вона, в моїй уяві, мала бути невеличкою, ошатною, з рівненькими гілочками, правильно розташованими одна відносно одної.
Проте, скільки не шукала таке деревце, а результат був одинаків:
- Немає такої - казали незадоволені моєю вимогливістю продавці ялинок і я знову йшла на пошуки.
Напередодні свята випав довгожданий сніг. Він трохи втішив мене, хоча повністю позбутися розчарування від того, що досі не знайшла своєї ялинки, не вдалося.
На вихідні я провідала батьків і залишилася ночувати в них.
Спостерігаючи як за вікном, на притрушений білим снігом батьківський сад, опускається вечір, я помітила там малесеньку ялиночку. Геть заметена, вона стояла посеред саду і була такою тендітною та гарною, що мені відразу захотілося прикрасити її.
Зірочки ще досі лежали в моїй сумці і я кинулася діставати їх звідти. А потім звільнила ялинку від снігу і розвісила прикраси.
Похитуючись на тоненьких гілочках, зірочки загадково засвітилися в темряві.
«Яке чудо!» - вигукнула я.
Зачарована їх світлом, я подивилася на ялиночку і зрозуміла, що більше ніколи не придбаю зрізану під новий рік деревину.
«Безсердечно нищити таку красу! – думала я. - Хіба не краще прикрашати ялинку, коли вона жива? Адже липка смола, що виступає на зрубі дерева – це кров, невже вона обов’язково має бути червоною, щоб люди зрозуміли це?»
2008 грудень КАРЄВА АЛІНА
E-mail: kareva.08@mail.ru
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію